Гостра політична криза у Молдові є спробою Російської Федерації попередити об’єднання країни з Румунією та схилити Кишинів до укладення федеративного союзу з тимчасово окупованим Придністров’ям. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов.
На думку експерта, загальна причина «двовладдя» у Молдові обумовлена боротьбою за владу між умовно проєвропейськими та проросійськими політичними силами.
«Проєвропейськими себе вважають Демократична партія Влада Плахотнюка та блок ACUM Майї Санду. Однак остання вважає Плахотнюка коррупціонером-олігархом і відмовилася укладати з ним коаліційну угоду після парламентських виборів у лютому. Водночас проросійська Соціалістична партія, на чолі з Ігорем Додоном, до 8-9 червня не готова була домовлятись із ACUM. Однак є підозра, що російський віце-прем’єр-міністр Дмитро Козак переконав Додона домовитися з Санду заради усунення від влади Плахотнюка. Таким чином криза загострилася через те, що Молдова ніяк не може вийти із зачарованого кола корумпованої пострадянської олігархічної політики»
співробітник Інституту історії України НАНАналітик також переконаний, що політична криза в Молдові є перманентною, просто 8-9 червня сталося її загострення як через внутрішньополітичне протистояння, так і внаслідок зовнішнього втручання Росії, а можливо, і Європейського союзу, який відкрито підтримав проєвропейського прем’єра Майї Санду.
З іншого боку, припускає співробітник Інституту історії України НАН, Ігор Додон розраховує на те, що прискорення виїзду з країни молоді та людей середнього віку, орієнтованих на унію з Румунією і подальший вступ до ЄС, схилить електоральні симпатії населення на користь соціалістів. В цьому аспекті, соціалісти, на думку експерта, також розраховують на підтримку мешканців Гагаузії і частково мешканців Придністров’я із молдавськими паспортами.
У глобальному масштабі Андрій Мартинов вважає «двовладдя», що виникло у Кишиневі, виявом боротьби за вплив на країну ключових геополітичних гравців сучасності – Росії, ЄС та Румунії.
«Криза у Молдові розгортається на фоні кризи в Румунії, де президент Клаус Йоганніс домагається засудження лідера Соціал-демократичної партії Лівіу Драгні за корупційні злочини. Запекла боротьба за владу у Бухаресті послабила розмови про прискорення об’єднання Румунії з Молдовою. Однак ЄС зацікавлений у приході до влади в Кишиневі «некорумпованого проєвропейського уряду» Майї Санду, навіть у вигляді коаліції з Ігорем Додоном. Інтерес Росії – підштовхувати Молдову до федеративного союзу з Придністров’ям під гарантії відмови від унії з Румунією. Однак за умов кризи, обидва варіанти є малоймовірними. Натомість адміністрація Трампа була настільки «наївною» у молдовському питанні, що ще у березні посол США в Молдові рекомендував Ігорю Додону створити коаліцію з Владом Плахотнюком, незважаючи на непросту історію їхніх міжособистісних та міжпартійних взаємин. Плахотнюк бачить вихід з кризи у розпуску парламенту і дострокових виборах. Натомість коаліціанти під тиском Європи, хочуть «віджати» силовиків та судові структури у Плахотнюка і подати це як доказ деолігархізації Молдови»
Експерт також не виключив, що технологію федералізації Молдови шляхом визнання тимчасово окупованого Придністров’я, Кремль найближчим часом може застосувати і щодо України.
«Росія зацікавлена у розблоковці своїх миротворців у Придністров’ї, чого також може домагатися і від України. Станом на початок цього тижня, силовики все ще підконтрольні Плахотнюку, він не зацікавлений у насиллі та сподівається «мирними протестами» домогтися дострокових парламентських виборів у вересні. Україні криза в Молдові загрожує самим фактом її існування, а також тим, що Росія на молдовському кейсі відпрацьовує тактику примусу до федералізації. Аналогічний механізм Кремль може застосувати і щодо України, причому вже до кінця 2019 року»
Нагадаємо, 24 лютого 2019 року у Молдові відбулися парламентські вибори. Волевиявлення відбулося за змішаною системою: 50 депутатів обрали за партійними списками, 51 – за мажоритарними округами. У багатомандатному окрузі Партія соціалістів здобула 31,15%, проєвропейський блок ACUM – 26,84%, керівна Демократична партія – 23,62%, партія «Шор», чиєю ідеологією є боротьба за права нацменшин – 8,32%.
Після виборів Конституційний суд країни ухвалив постанову, за якою президент зобов’язаний розпустити парламент і призначити дату дострокових виборів, якщо упродовж трьох місяців після оголошення результатів виборів, парламент не зможе сформувати новий уряд. Згідно з документом, тримісячний термін закінчувався у ніч на 8 червня.
Однак сформувати вчасно коаліційний уряд не вдалося і 8 червня Конституційний суд Республіки тимчасово відсторонив від посади президента Ігоря Додона та призначив виконувачем обов’язки глави держави чинного прем’єр-міністра Молдови Павла Філіпа. З дозволу суду, Філіп розпустив парламент і призначив дострокові парламентські вибори на 6 вересня.
Уже після рішення КС два ідеологічних супротивники «демократів» – проросійська Партія соціалістів Молдови і проєвропейський блок ACUM – підписали угоду про коаліцію, розділили посади спікера парламенту й голови уряду й обрали прем’єр-міністром лідера проєвропейської партії «Дія і солідарність» Майю Санду. Парламент також ухвалив декларацію про визнання Молдови «захопленою державою». В документі повідомлялося про анулювання змішаної виборчої системи і висловлювався вотум недовіри Конституційному суду через його незаконні рішення, які суперечать законодавству.
Таким чином у країні склалося двовладдя з двома урядами і новою парламентською більшістю.
У Європейському союзі заявили про готовність співпрацювати з новим урядом. Обережні заяви в дусі підтримки нової влади, зробили також у США і НАТО.
11 червня Ігор Додон заявив, що скасував підписаний Павлом Філіпом у статусі в.о. президента указ про розпуск парламенту.
Демократична партія не визнає легітимність нової більшості, коаліції та уряду. В Кишиневі відбулися протести, організовані партією під керівництвом її глави – найбагатшого громадянина Молдови, олігарха Владислава Плахотнюка. Мітингувальники вимагають виконання рішення Конституційного суду та проведення дострокових парламентських виборів у вересні.
