Поточна інфляція: ретроспективні паралелі та прогноз
Інфляція не є чимось новим для США, оскільки країна пережила сім таких епізодів стійких стрибків цін, включаючи поточне зростання цін, яке за масштабом може порівнятися з ціновою динамікою часів Другої світової війни.
Про це пише CNBC. Період після Другої світової війни та руйнівна стагфляція 1970-х і початок 1980-х років дозволяє провести найближчі паралелі. «Питання у тому, як довго інфляція знаходитиметься у піднесеному стані, а коли відступить і з якою швидкістю стабілізується?», - слушно зауважив Пітер Боквар, головний інвестиційний директор Bleakley Advisory Group.
Критично важливі ланцюжки постачання перекриті. Попит стрімко зростає. Ціни зростають, і всі починають хвилюватися з приводу інфляції та робити низку припущень щодо того, як довго вона триватиме.
Це 1945? 1916? 1974? Відповідь, звичайно ж, полягає у всьому перерахованому вище, і аналітики можуть додати туди й 2021 рік.
Ми вирішили висвітлити бачення аналітиків щодо особливостей інфляційних тенденцій на тлі аналогій з минулими періодами.
Інфляція стала болючим побічним ефектом постпандемічного періоду
Інфляція не є чимось новим для США, оскільки країна пережила сім таких епізодів стійких стрибків цін після Другої світової війни, включаючи нинішнє зростання, яке є найсильнішим за 30 років. Вихід із пандемічного шоку був непростим для найбільшої економіки світу, а інфляція стала болючим побічним ефектом.
Але спробувати знайти історичну паралель, а отже і вихід – непросто. Майже кожен цикл має хоч якусь схожість з іншими, але кожен по-своєму унікальний.
Найчастішим порівнянням із сьогоднішнім днем є стагфляція — низькі темпи зростання, високі ціни – середина 1970-х та початку 80-х років. І хоча, напевно, у цьому є хоч якась справедливість, насправді все значно складніше.
«З погляду на глибину інфляційних змінних, то вона стосується практично всього. Масштаб поширення був надзвичайним, навіть більшим, ніж ми спостерігали у 1970-х», – сказав Пітер Боквар, головний інвестиційний директор Bleakley Advisory Group. «Питання у тому, як довго воно залишиться у піднесеному стані, а коли відступатиме і з якою швидкістю стабілізується?»
Більшість політиків США відкидають зв'язок 1970-х років. Такі лідери, як голова Федеральної резервної системи Джером Пауелл, міністр фінансів Джанет Йеллен та офіційні особи адміністрації Байдена, розглядають інфляцію як тимчасову та майже повністю зумовлену факторами, унікальними для пандемії. Як тільки ці фактори вщухнуть, вони бачать, що інфляція знижується і в кінцевому підсумку наближається до рівня 2%, який ФРС вважає показником здорової економіки, що зростає.
Деякі економісти Білого дому стверджували, що нинішній період не схожий на епоху стагфляції, а більше на тенденції, які мали місце відразу після Другої світової війни, коли контроль над цінами, проблеми з пропозицією та надзвичайний попит підживлювали двозначне зростання інфляції, яке не зменшувалося до початку 1950-х років.
Рисунок 1 - Епізоди інфляції США. Індекс споживчих цін, відсоткова зміна у порівняні з минулим роком
Джерело: CNBC.
«Сьогоднішня нестача товарів тривалого користування аналогічна — національна криза вимагала порушення нормальних виробничих процесів», - написала група економістів Білого дому у липневій статті 2021 року. «Але замість того, щоб перенаправити ресурси на підтримку військових дій, виробничі потужності були тимчасово закриті або скорочені, щоб уникнути зараження COVID».
Як тільки збої в ланцюжку постачання будуть усунені — а є ознаки того, що принаймні основні порти в останні дні стають менш переповненими - «інфляція може швидко знизитися, коли ланцюжки поставок будуть повністю підключені до мережі й попит, що стримується, вирівняється», - йдеться у документі.
Перехідний, постійний чи проміжний
Ідея про те, що інфляція є «швидкоплинною» - зашитий термін, який є ключовим у твердженні податкової та монетарної влади, що просто політика не є причиною інфляційного сплеску.
Однак, м'яка політика була в основі багатьох попередніх циклів, і спроби звинуватити у всьому пандемію не вдалися зі споживачами, впевненість яких перебуває на мінімальному рівні упродовж останніх десяти років, і на Уолл-стріт, де інвестори нервують щодо тривалості зростаючого інфляційного циклу.
Чи інфляція є тимчасовим явищем насправді, ймовірно, наразі є найбільш дискусійною темою, яка палко політизується в інвестиційних колах.
«Дебати наразі ведуться чорним по білому. «Проте реальність така, що це, ймовірно, щось середнє», - сказав Джим Полсен, головний інвестиційний стратег Leuthold Group.
Фактично, Полсен вивчав інфляцію упродовж останнього століття або близько того і виявив, що, хоча було багато періодів, коли вона ставала проблематичною, є тільки два, де вона виявилася стійкою: після Першої світової війни та у вищезгаданих 1970-х – на початку 80-х років.
Він стверджує на користь уповільнення зростання цін, оскільки тенденція викликана в основному проблемами ланцюжка поставок, які зрештою будуть вирішені.
Проте він побоюється помилятися. «Це не так тимчасово, як ми спочатку думали, але я все ж таки думаю, що це правильне припущення», - сказав Полсен. «Але я також сказав би, існує, безсумнівно, найбільший ризик, що це не так. Якщо це не так, то це буде катастрофічним результатом не лише для акцій, а й для економіки, якщо вона справді збанкрутує».
Небезпека інфляції виникає тому, що цей цикл не схожий на жодну іншу в одному важливому відношенні: політики ніколи не кидали в економіку нічого, близьке до цієї суми грошей.
Політика та новий варіант Covid
Хоча президент Джо Байден та Єллен наполягають на тому, що всі фінансові та грошово-кредитні стимули не є основною причиною інфляції, деяким важко прийняти аргумент про те, що майже 10 трильйонів доларів ухвалених Конгресом та ФРС не призвели до зростання цін.
Хоча Полсен вважає, що нинішні умови зникнуть у 2022 році, його непокоїть те, що він називає «глобальним синхронним зловживанням політикою». По суті, це означає, що політики залишаються у стані надзвичайної ситуації, очікуючи змін економіки, яка, здається, давно перейшла кризову стадію і може вивітритися.
Проте, він також вважає зниження цін на сировинні товари, найбільше — нафту, а також зниження вартості доставки та зменшення нагромаджень у портах, як ознаки того, що інфляція, принаймні, з історичної точки зору, виявиться тимчасовою.
«Що, якщо колись наступного року ми не тільки оголосимо псевдоперемогу над Covid, але й оголосимо її над інфляцією?» - сказав Полсен.
Поява нового варіанту Covid у Південній Африці ускладнює обидва питання. Навіть Пауелл, Буш та інші представники табору «інфляція – це перехідний період» кажуть, що пандемія була основною причиною цінового тиску, тому якщо новий варіант перетвориться на більш серйозну загрозу, це означає, що інфляція залишатиметься на високому рівні довше.
Однак, окрім цього, більшість основних економістів дотримуються думки, що у 2022 році відбудеться суттєве зниження інфляції.
Прогноз Moody's Analytics
Марк Занді, головний економіст Moody's Analytics, вважає, що це так, хоча він каже, що існують близькі паралелі між нинішнім скрутним становищем та нестримною інфляцією 1970-х років.
По-перше, він сказав, що хвилі інфляційного шоку були викликані як попитом, так і результатом проблем із пропозицією через нафтові ембарго того часу. Профспілки, які змогли домовитися про підвищення вартості життя у контрактах, також посилили спіраль заробітної плати та цін.
ФРС також зробив свій внесок у проблеми, надто легковажно ставлячись до інфляції та опираючись підвищенню відсоткових ставок, що могло сповільнити економіку.
Хоча нині директивні органи ФРС не поспішають посилювати заходи, вони пообіцяли, що якщо інфляційні очікування не виправдаються, вони запровадять заходи стримування. Проте дієвість такої реакції може бути слабкою, оскільки запізнілою.
«Спіраль заробітної плати, яку ми пережили тоді, була викликана COLA та різким зростанням інфляційних очікувань. Вони справді піднялися, і ФРС не визнала цього і не відреагувала на це», – сказав Занді. «Якщо припустити, що кожна майбутня хвиля вірусу буде менш руйнівною, тоді, так, я думаю, ми побачимо ознаки помірності».