$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+8° Київ +9° Варшава +8° Вашингтон

«Той, хто біжить по лезу 2049»: що покаже найочікуваніший фантастичний фільм року

UA.NEWS 03 Жовтня 2017 16:49
«Той, хто біжить по лезу 2049»: що покаже найочікуваніший фантастичний фільм року

Книгу Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електроовець?», її першу екранізацію — фільм «Той, хто біжить по лезу» 1981 року і нинішній сиквел, прем'єра якого відбудеться 5 жовтня, крім ключових моментів сюжету, пов'язує ще одна особливість. Сценаристам вдруге доводиться переносити час дії картини. Події першоджерела, книги Діка, відбуваються в Сан-Франциско 1992 року. В кінці 1970-х, під час початку зйомок «Того, що біжить по лезу», було очевидно, що за 10 років людство не створить андроїдів-реплікантів і не освоїть міжзоряні польоти. Персонажів помістили в далекий 2019 рік.

Настав 2017 рік. Майбутнє (тобто наша сучасність) хоч і не схоже на все, що передбачали раніше фантасти, але до світу «Того, хто біжить по лезу» так і не дотягнуло. І всесвіт «Того, що біжить по лезу» перемістився в якусь паралельну реальність, де немає Google і смартфонів, але є людиноподібні репліканти і позаземні колонії.

Естетика майбутнього


Оригінальний фільм Рідлі Скотта вперше показав в кіно дуже деталізований світ майбутнього. До нього кінофантасти обмежувалися зйомками найбільш технологічних і сучасних місць свого часу. Так, в екранізації антиутопії Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» Франсуа Трюффо (1966 рік) роль міста майбутнього грає один з нових районів Лондона, Рохамптон, а в якості футуристичного транспорту знята експериментальна лінія монорейки в Шатонеф-сюр-Луар (Франція).

Фото: Blade Runner Wikia

Режисер Рідлі Скотт відмовився від подібної практики, і з допомогою художників створив абсолютно нове місто — з багатокілометровими вежами, вулицями-ущелинами і вічним туманом. Лос-Анджелес 2019 року мерехтить рекламою Кока-Коли, компаній Pan Am, JVC і Atari. Над містом тяжіють гігантські піраміди корпорації Тайрелла — єдиного виробника андроїдів-реплікантів, заборонених на Землі і експлуатованих в якості рабів у позаземних колоніях. В повітрі Лос-Анджелеса носяться аеромобілі-спіннери, а вулиці заповнені китайськими лавками, кабаре і строкатим натовпом.

Після «Того, хто біжить по лезу» ці прийоми фактично стали обов'язковими в кінофантастиці про Землю майбутнього. Хмарочоси, літаючі автомобілі і нетрі з'являються в «Людині, що біжить» (1987), «Судді Дредді» (1995), «П'ятому елементі» (1997), «Штучному розумі» (2001) і російському «Залюдненому острові» (2008), знятому за романом братів Стругацьких.

Фото: Blade Runner Wikia

Місто «Того, хто біжить по лезу» ввібрало спадщину класичної кінофантастики і культури. Піраміди Тайрелла домінують над Лос-Анджелесом, як Нова Вавилонська вежа над Метрополісом Фріца Ланга (1927). Головний герой «Того, хто біжить по лезу», поліцейський Рік Декард, живе в інтер'єрах будинку Ennis House, побудованого класиком американської архітектури Френком Ллойдом Райтом в 1924 році. А екстер'єри лос-анджелеських хмарочосів натхненні рубаним стилем італійського архітектора Антоніо Сант-Еліа (1888-1916). Невтішна атмосфера майбутнього використовує штампи кіношного і літературного жанру нуар 1940-х років — Велика депресія в США, елегантні жінки, чоловіки в довгих плащах і капелюхах, джаз, детективи, вбивства.

[caption id="attachment_34521" align="alignnone" width="1293"] Фото: Blade Runner Wikia

Естетику, відтворену в «Тому, хто біжить по лезу», в 1990-х стали використовувати в літературі жанру кіберпанк. Незважаючи на повну відсутність комп'ютерних мереж і мало-мальськи помітних комп'ютерів як в книзі Філіпа Діка, так і в екранізації Рідлі Скотта, похмурі міста з хмарочосами і соціальним розшаруванням стали ідеальним фоном для сюжетів про хакерів і нейроімпланти.

2049 рік


Зйомки оригінальної картини стала викликом для режисера. Сам Рідлі Скотт не читав твір Філіпа Діка, проте письменникові його робота в підсумку сподобалася — йому здалося, що вона точно передає атмосферу книги. Фільм, щоправда, провалився в прокаті. Його цінність, як криниці ідей візуалізації світу майбутнього, відкрилася лише з роками.

Режисер сиквела Дені Вільньов підійшов до «Того, хто біжить по лезу 2049» з великою відповідальністю. За пару місяців до прем'єри на екрани вийшли кілька тізерів і трейлерів, три короткометражки, що розповідають про події між 2019 і 2049 роками: великий блекаут 2022 року і становлення нового генія реплікації Уоллеса.







Творці нового фільму поставилися до деталей вкрай скрупульозно. Все, що ми бачимо в кадрах трейлерів і короткометражок, нерозривно пов'язане зі всесвітом першого фільму. В альтернативному майбутньому як і раніше існує компанія Pan Am, що закрилася в 1991 році, а JVC і Atari рекламуються на дахах хмарочосів. Вуличні голограми показують рекламу Радянського Союзу, який в цій реальності, можливо, не розпався, а «великодні яйця» з роликів і реклами відсилають до першого фільму. Чого варта нещодавня новина про те, що Харрісон Форд під час зйомок випадково вдарив виконавця головної ролі, Райана Гослінга, і здивоване обличчя актора залишилось в кадрі. Навряд чи випадково, адже при зйомках першого фільму Форд зробив те ж саме з Шон Янг, виконавицею ролі реплікантки Рейчел. І її здивоване обличчя (щоправда, не від удару, а від поштовху) так само потрапило в кадр.

Трейлери і короткометражки, випущені напередодні фільму, дають знати, що як мінімум візуальна складова «Того, хто біжить по лезу» не розчарує глядачів. Безумовно, можна боятися, що підведе сюжет, але Дені Вільньов з фантастикою раніше не засмучував — чого вартий фільм «Прибуття» про контакт людства з багатоногими прибульцями в кораблі-сочевиці, який отримав вісім номінацій на «Оскар».

Лев Шевченко