Топ-менеджер «Нафтогазу» розповів, як Україна дотиснула РФ щодо транзиту газу
Виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко розповів про тактику РФ на «Нормандській зустрічі» та переговорах про транзит газу, стосунки з главою НАК Андрієм Коболєвим та Ігорем Коломойським і прокоментував газові «контракти Тимошенко» 2009 року.
Топ-менеджер «Нафтогазу» в інтерв’ю виданню «Главком» також відреагував на чутки щодо свого прем’єрства та пояснив, навіщо йому гігантська премія. Усе інтерв’ю за хвилину.
Виконавчий директор НАК не має стосунку до нової чи старої влади. Але нормально працював, як із президентом Володимиром Зеленським, так і з Петром Порошенком. Прем’єр-міністра Гончарука знає через його роботу у BRDO, із ним стосунки дружні, як і з урядом. А от із екс-прем’єром Гройсманом «було гірше».
«Команда Коболєва» – це вже лірика», бо йдеться швидше про професійні взаємини керівника-підлеглого. Від управління «Нафтогазом» Вітренко дистанціювався півтора роки тому. Стосунки з Коболєвим є робочими, «без ексцесів чи конфліктів, професійних принаймні».
«Платити бонуси, якщо вони зароблені чесно, відкрито, зрозуміло, — це нормально». Вони мають бути співставні внеску працівника. У «Нафтогазі» слід встановити західну цільову модель премій performance management (за стандартами та сферами відповідальності). Трансформацію «Нафтогазу» у бізнес-структуру слід робити «швидше і глибше».
Вітренко ще не отримав свою частину премії. Її виплата передбачена контрактом. Загальний розмір - близько 26 млн доларів. Вітренко розуміє натяки про відмову від премії, але для нього «це як перемога на Олімпійських іграх. Хочу, щоб премія фіксувала мій здобуток і результат, який команда зробила для України».
Вітренко консультував Зеленського під час «Нормандської зустрічі» у Парижі, сидів за столом з Путіним та опонував РФ у газових питаннях. «Ситуація була шокуючою, мене посадили за один стіл з Путіним, такого ще не було і, сподіваюся, більше не буде». Керівник НАК не думав що у Парижі піднімуть газові питання і буде присутній глава «Газпрому» та очільник Міненерго РФ. Це могло бути тактикою з розрахунком на некомпетентність Зеленського у деталях.
Перед нормандським самітом Зеленський не радився з Вітренком і Яценюком, як мінімум через «складні стосунки» Вітренка та екс-прем’єра.
Путін, імовірно, знає матір Вітренка (Наталію Вітренко, лідера прогресивних соціалістів). Вона прорадянська людина і виступає проти капіталізму, тому «не думаю, що Путін – це «герой її роману».
Глава НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв не брав участь у переговорах про транзит, бо його частина – це політичні питання, чиновники. Росіяни не вели себе нахабно та зверхньо (як раніше), бо були винні Україні гроші, а їх активи у світі було заарештовано.
Україна подала позови до Стокгольмського арбітражу «не тільки для піару або щоб налякати «Газпром. Був ризик не виграти усю суму, але позови б задовольнили частково. Наявність транзиту газу свідчить, що «ми показали дуже реальну загрозу для «Газпрому».
Стосунки з Ігорем Коломойським у Вітренка ділові. «З ним були офіційні перемовини щодо «Укрнафти», де Вітренко представляв НАК. Говорили про 10 млрд кубометрів спірного газу та корпоративну трансформацію (збільшення кількості незалежних членів наглядової ради).
«Нафтогаз» не розрахувався за газ, взятий в «Укрнафти», а пройшло понад 13 років. На 2 млрд кубометрів підписали угоду: НАК платить «Укрнафті» поточну ринкову ціну, яка у 2,2 рази нижча, ніж за рішенням Верховного суду. Але «Нафтогаз» не має коштів, щоб заплатити Коломойському, бо держава не повернула НАК гроші за газ, поставлений за ПСО. Вітренко пояснював Коломойському та іншим акціонерам, що не буде обману «Укрнафти» і не варто пускати справу у міжнародний арбітраж.
Перекладати на Юлію Тимошенко повну відповідальність за газові контракти-2009 не варто. Вона їх не підписувала, а лише домовилась із Путіним, і ці угоди відрізнялись від європейської практики. Газ був дорогий, бо формула включала базову ціну $450+прив’язку до нафтопродуктів, газойлю і топочного мазуту, а не енергоносіїв країни-покупця (вугілля, енергії АЕС, ГЕС). Ситуацію виправив екс-перший заступник глави «Нафтогазу» Ігор Діденко, який наполіг на транзитних контрактах за шведським правом, зі Стокгольмським арбітражем і частково європейськими нормами. Тому вийшло виграти цей кейс.
Тимошенко має пояснити українцям, «що завадило їй зробити цей контракт відповідним європейським нормам: Ющенко, Фірташ?». Тоді група Фірташа заважала прямим взаєминам (без посередництва «Росукренерго»), а Ющенко фактично допомагав цій компанії, зазначив Вітренко.