Топ резонансних перейменувань в Україні: повернення до витоків та самобутності

Топ резонансних перейменувань в Україні: повернення до витоків та самобутності

Марія Гелюх
Автор
Марія Гелюх
UA.NEWS
Поділитись:

«Декомунізації не зупинити» – з такими словами звернувся до громадськості глава Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, повідомляючи про перейменування двох областей країни. 20 червня стало відомо, що Дніпропетровську область планують назвати Січеславською, а Кіровоградську – Кропивницькою. Таке рішення підтримав профільний комітет Ради.

За період декомунізації, який триває більше 3 років, в Україні з’явилося чимало нових назв, більшість із яких – виправдані і часом, і історією, і головне – здоровим глуздом.

На сьогодні у державі перейменовано майже 1 тисячу населених пунктів і 52 тисячі вулиць і площ. А значить імена тих, хто десятиліттями руйнували Україну і фізично знищували цвіт нації, культурну еліту країни, та й просте населення, пішли у заслужене небуття.

Ми зібрали добірку найбільш резонансних перейменувань, які пройшли в Україні під гаслом декомунізації.

Дніпро і Січеславська область

Логіка перейменування Дніпропетровської області у Січеславську продиктована історичним минулим регіону. Тому не дивно, що нову назву підтримують історики та краєзнавці. Серед аргументів – самобутність нового імені, як спадщина багатьох козацьких січей – Січеславщина. Так регіон називали більше ста років тому, розповідає письменник і краєзнавець Микола Чабан:

«Кажуть про причетність професора Яворницького до цієї назви. Валеріан Підмогильний використовував цю назву»
— Микола Чабан,
краєзнавець

Ще одним пов’язаним з історією аргументом є туристичний аспект, вважає історик Олег Репан:

«Таке позиціонування – саме Січеславська область, дозволить нам показати нашу область з точки зору туризму»
— Олег Репан,
історик

Серед населення є багато противників такого перейменування. Але з тих аргументів, які мені зустрічалися, раціональним знайшла всього пару. Різні імена обласного центру і самої області можуть плутати населення. Але у нас уже є «прецеденти» – Луцьк і Волинська область, Ужгород та Закарпатська область, тому тут питання часу і адаптації.

Іншим аргументом, який здався тверезим – назва Дніпровська область. Але якщо ми говоримо про край, важливо підкреслити його історичну та українську сутність. В цьому ж і є сенс декомунізації.

Перейменування Дніпропетровська у Дніпро пройшло ще в травні 2016 року. Дебатів було безліч, як і протестів. Серед прихильників іншої назви багато виступали за популярну в народі скорочену версію Дніпропетровська – Днєпр. Але ідея була в тому, щоб місто звучало по-українськи, незалежно від мови.

Перед прийняттям рішення в Раді депутати висловлювалися за і проти. Нардеп Оппоблоку Олександр Вілкул запропонував залишити колишню назву Дніпропетровськ, присвячуючи ім’я міста Святому Петру. Шляхетний задум, на перший погляд. Але якщо звернутися до історичних фактів, то це ім’я місто отримало у 1926 році на честь радянського політика і глави президії Центрвиконкому СРСР від УРСР Григорія Петровського.

Особистість Петровського викликає дискусії щодо його участі в організації голодомору в Україні 1932-1933 років. СБУ вважає комуніста непричетним до трагедії, тому не внесла його ім’я до Списку причетних до голодомору, опублікованого у 2006 році. Деякі громадські діячі це спростовують. Український Суд довів неупередженість розслідування СБУ у 2010 році.

Разом з тим, Петровський був прихильником сталінських репресій, «червоного терору» і боровся проти Української Центральної Ради, тому його ім’я прямо підпадає під дію Закону про декомунізацію.

«Почайна» замість київської «Петрівки»

Пов’язаний з ім’ям Григорія Петровського район у Києві Петрівка, а також відповідну станцію метро перейменували на «Почайну» у лютому 2018 року. Таке ім’я вибрано на честь однойменної притоки Дніпра – Почайни.

Депутат Київради Костянтин Богатов пояснює обрану назву тим, що вона є найдавнішим топонімом Києва і має важливе історичне і культурне значення. Також – пряме відношення до цієї території. Притока Почайна вважається місцем хрещення Русі, розповідає сюжет «РадіоСвободи»:

«Київський князь Володимир, за свідченням літописів, хрестив киян саме в її водах. Починаючи з середини 60-х років ХХ століття, у верхів’ях річки були проведені археологічні розкопки, які виявили унікальне стародавнє поселення, яке відносять до зарубинецької археологічної культури»
— РадіоСвобода

Нову назву підтримало 80% населення, що брала участь у громадському голосуванні. В одному з коментарів з мережі наводяться витяги із наукових робіт:

«Перша літописна згадка про Почайну відноситься ще до часів князювання Ольги, бо в гавані на Почайні швартувалися візантійські кораблі, поки посланці південного царя оббивали пороги княгині»

Була перейменована і вся «червона гілка» Київського метро – на Оболонсько-Теремківську.

Був Кіровоград, став – Кропивницький

Кіровоградську область хочуть назвати Кропивницькою. Це рішення також підтримав профільний комітет Ради від 20 червня. Деяка складність перейменування полягає в тому, що для позитивного результату необхідне голосування в парламенті і зміни до Конституції України – 300 голосів «за» від народних депутатів.

Обласний центр Кіровоград перейменували на Кропивницький два роки тому, у липні 2016 року. Цей процес супроводжувався бурхливим обговоренням, деяким рукоприкладством серед чиновників, спротивом серед місцевого населення і влади. Мер міста тоді висловлювався за відстрочку перейменування і проти нав’язування нового імені всупереч бажанню мешканців і без належного, на його погляд, обговорення альтернативних варіантів:

Андрій Райкович,
мер Кропивницького
«Не послухали, не взяли до уваги – це неправильно, це не демократично»

Крім Кропивницького, розглядалися ідеї первісної назви Єлисаветград, а також – Інгульська. Останнє жителі не схвалювали.

Були й ті, хто дуже вітав нове ім’я. З особистістю Марка Кропивницького – відомого українського письменника і драматурга, засновника професійного театру – українці знайомляться ще зі шкільної лави. Творчість Кропивницького збагатила не тільки вітчизняну драматургію, а й українську культуру в цілому, адже працював письменник у проросійській Україні.

Жителі міста також прекрасно знають, чому у підсумку було обрано саме цю назву. Розповідає сюжет ТСН:

«Письменник і драматург, засновник українського професійного театру, його дитя (Театр корифеїв – прим.авт.) розташоване у центрі міста. Це візитна картка і улюблене місце для фотосесій. Жодне весілля не обходиться без фотографії на тлі театру Кропивницького»
— ТСН

Горішні Плавні замість Комсомольська

Ймовірно, це найбільш резонансне перейменування комуністичної спадщини. З причини самої назви. Також проходило в умовах бурхливого обговорення. Як розповідає репортаж 112.ua, не обійшлося і без крайнього креативу:

«Влада Комсомольська, бажаючи залишити колишню назву міста, пропонувала трактувати його інакше. Абревіатуру Комсомольськ розшифрували таким чином: «Колектив (КО) молодих (М) соціально (СО) мотивованих (МО) людей (Ль) Справжніх (Сь) Козаків (К)»»
— 112.ua

Парламент не підтримав цю ініціативу, як і пропозицію від самої громади – Святомиколаївськ. За це ім’я висловлювалося 70% місцевого населення.

Комсомольськ, адміністративний центр Полтавської області, отримав нову назву Горішні плавні в травні 2016 року. Чиновники погрожували судами і протестами, але все закінчилося тим, що місто під тиском «згори» прийняло перейменування.

Назва «Горішні плавні» – історична, походить від імені села, що знаходиться в 3 км від міста. Унікальний український топонім з чіткою географічною прив’язкою до краю. Це були хутори, а Горішні плавні вважалися центром цих поселень. Кандидат історичних наук Богдан Короленко пояснює історію регіону:

«В результаті побудови Дніпровського (нині – Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату територія хуторів зникла. Власне, місто Комсомольськ і з’явився в результаті зникнення цього села. У 1972 році. Слово «Плавні» походить від плавнів Дніпра. А «Горішні» від давнього українського слова – верхні»
— Богдан Короленко,
історик

Історик вважає, що неприйняття назви пов’язане з місцевим менталітетом:

«Те, що назва дивна для когось … Частина українського суспільства просто не хоче знати українську історію, зате придумують усілякі легенди і міфи. Один з народних депутатів, «затятих» супротивників цієї назви, у своїй замітці написав, що Горішні Плавні на російську перекладаються, як «Горіхові Болота». Суцільне невігластво … Не розумію, чому вони противляться. Ніхто не противиться Кобелякам, Лобковій Балці, які є в Полтавській області, або Голій Пристані на Херсонщині. Це стародавні оригінальні українські топоніми»
— Богдан Короленко,
історик

Унікальним брендом, яким варто скористатися, вважає нову назву Комсомольська Інститут нацпам’яті.

Декомунізація з гумором

Деякі перейменування дуже швидко прижилися. Наприклад, Північний міст у Києві, який ще недавно був Московським. З міст це – Бахмут (колишній Артемівськ), Торецьк (раніше – Дніпродзержинськ), Чорноморськ (колишній Іллічівськ).

А ось деякі нові імена не виходить прочитати без посмішки, хоча усі вони мають історичне коріння: Сапожків Хутір і Хандобоківка (Чернігівська обл), Батюшки (Миколаївська обл), Німецька Мокра (Закарпатська обл.). Для місцевого населення ці назви мають важливе значення в історії краю.

Те, що перейменування назв не завжди проходить за підтримки населення – закономірно. Нове завжди тягне вихід із зони комфорту. Навіть якщо у перспективі це на користь. А те, що декомунізація корисна і важлива – сумніватися не доводиться.

Частиною нашого менталітету довгий час було зведення катів народу у ранг святих. Їх шанування і вшановування. Це не тільки блюзнірство, це згубно для здоров’я нації. Більшість тих проблем, які сьогодні супроводжують Україну, закріпилися в результаті довголітньої ломки свідомості і вкорінення мешновартості українців.

Тому також закономірно, що зараз із цим доводиться боротися, в тому числі і перейменуванням вулиць, площ і міст. І як тут не задатися питанням, яке часто звучить сьогодні: чому ми зробили цього раніше?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Автор: Марія Гелюх
Фото: 112 Украина
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: