В України залишається менше двох місяців на те, щоб вирішити для себе надважливе завдання – укласти новий транзитний договір з Кремлем. Останні консультації між Києвом, Москвою і Брюсселем у кінці жовтня не дали бажаного результату щодо цього питання.
Неконструктивна позиція російської сторони, як висловилися європейці, залишила переговори щодо транзиту без руху. Сторони не погодили ключові позиції: довгостроковість та обсяги поставок, ціну блакитного палива.
До чого готуватися країні в нових обставинах і як відстояти свої інтереси перед «Газпромом» за такий короткий термін – пробуємо розібратися.
Україна згодна прийняти пропозицію європейців
Поточний контракт на транзит російського газу через українкою ГТС закінчується 31 грудня 2019 року. Україна зацікавлена підписати новий довгостроковий 10-річний документ, з обсягами на рівні не нижче 60 млрд кубів палива в рік. Що стосується ціни – не вище тієї вартості, що росіяни продають на європейських хабах.
Після зустрічі сторін в кінці жовтня стало відомо, що Київ готовий піти на пропозицію від європейських колег, іншими словами переглянути ці вимоги. Пропозицію озвучив віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович, що представляє ЄС на переговорах.
Мінімальні обсяги транзиту в діапазоні 40-60 млрд кубометрів на рік, плюс гнучке бронювання додаткових 22-30 млрд кубів. Термін контракту – 10 років з можливістю дострокового розірвання через 5 років, в разі появи «нових обставин».
Як повідомив Марош Шефчович після переговорів, Україна була готова розглянути цю пропозицію. На відміну від росіян:
«Параметри, які я представив, були прийнятні для українських партнерів. На жаль, після тривалих дискусій і взаємних пояснень російська сторона виявилася не готовою зробити те ж саме»
віце-президент Єврокомісії Неконструктивні росіяни та пропозиція «пакетом»
Під час попередньої зустрічі у вересні сторони прийшли до того, що готові обговорювати нові транзитні умови згідно з європейськими ринковими правилами. На четвертому раунді переговорів росіяни вирішили не обговорювати конкретику. А висунути контрпропозицію – пакетне вирішення енергетичних питань з Україною, озвучене російським міністром Олександром Новаком.
Суть в тому, щоб «обміняти» транзитний контракт на обнулення арбітражних претензій «Нафтогазу» до «Газпрому» в обсязі 2,5 млрд доларів США, включаючи 7 млрд доларів штрафу російському монополісту від Антимонопольного Комітету України. Крім того, в пакет входила пропозиція поставок газу до самої України, нібито зі знижкою у 25%.
Аналогічні думки прозвучали і від прес-секретаря Путіна Дмітрія Пєскова і самого глави Кремля:
«Україна повинна виключити з порядку денного судові претензії. Позиція Росії вчора була викладена. В тому числі, звичайно, мова йде про те, що якісь судові претензії, безумовно, не повинні бути на порядку денному, якщо ми говоримо про домовленість»
прес-секретар Владіміра Путіна«Треба від цього абсурду (арбітражних претензій – прим.авт.) відмовитися, обнулити всі вимоги з усіх боків. Ми готові до конструктивної роботи і з прокачування газу через Україну, і щодо поставок газу в Україну. Причому зі значним зниженням ціни – на відміну від тієї, по якій споживачі російського газу отримують в Україні сьогодні»
президент РФДо слова, «абсурдом» Путін називає судові розгляди в Стокгольмському арбітражі, який в чинному транзитному договорі визначено єдиним механізмом вирішення спорів між контрагентами. І куди росіяни першими подали позови проти «Нафтогазу». Але програли.
Дешевий російський газ обходиться Україні занадто дорого – Київ
Для Києва пакетний план Росії неприйнятний. Україна готова працювати з РФ тільки на ринкових і взаємовигідних умовах, підкреслив керівник енергетичного відомства Олексій Оржель. Прокоментував пропозицію росіян і глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв:
«Російська сторона пропонує Нафтогазу «обнулити» майже 3 мільярди доларів за Стокгольмським рішенням і відмовитися від позову ще на 12 млрд (який Україна подала проти «Газпрому» на початку листопада – прим.авт). До того ж АМКУ пропонується відмовитися від штрафу близько 7 млрд. Доларів. Разом – 22 мільярди доларів - «понять і простить». Шукаю і не знаходжу в озвучених у ЗМІ пропозиціях зустрічні кроки Росії на співставні суми. Хіба так виглядає «обнулення» взаємних претензій?»
глава «Нафтогазу» Що стосується поставок російського газу в Україну з дисконтом, про що говорять кремлівські чиновники, Київ неодноразово відповідав: купувати в Європі дешевше, ніж у Росії зі знижками.
«Нам пропонують повернутися до прямих постачань газу з Росії і обіцяють ціну, меншу на 25%, ніж ми маємо зараз з Європи. За чинним контрактом ми вже вправі купувати російський газ за ціною німецького хаба. Газпром відмовляється виконувати це положення контракту. Традиційно російські поставки, навіть зі знижками за лояльність, виходять дорожче, ніж закупівлі за конкурентними цінами в Європі. Це нелогічно, тому що Газпром транспортує газ на меншу відстань. Коли Стокгольмський арбітраж виправив цю цінову аномалію, Газпром відмовився поставляти газ. Ми вже давно переконалися, що ніщо не обходиться Україні так дорого, як дешевий російський газ»
глава «Нафтогазу» Як домовитися з Кремлем: сильні позиції України і прогнози експертів на майбутній контракт
Новий багатомільярдний позов проти «Газпрому», пропозиції «дешевого російського газу» і «обнулення претензій» від Путіна, розчарування Європи – все це новини по темі транзитних переговорів останніх днів. Які, однак, не відповідають на питання – а чи буде в принципі нова угода між Україною і Росією щодо прокачування палива через українську територію?
Експерти не виключають того, що Росія може піти на традиційний для себе маневр політичного шантажу: затягувати переговори до останнього і припинити поставки з 1 січня 2020 року. Ймовірно, що це найбільш песимістичний сценарій, з величезними фінансовими та іміджевими втратами для самого «Газпрому». І новими мільярдними позовами з боку європейських покупців.
До такого сценарію в Україні готові, заявив 5 листопада Олексій Оржель:
«Чому готові? Тому що у підземних українських газосховищах – рекордна кількість газу, яку закачано для того, щоб проходити опалювальний сезон. Насправді, з тією величиною газу ми можемо пройти опалювальний сезон взагалі без отримання транспортування або поставки газу. На сьогодні це більш 21,7 млрд кубів газу в українських сховищах»
очільник Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовищаПро те, що росіяни не йдуть на конструктив, може свідчити той факт, що на ділі, за два місяці до закінчення дії поточних домовленостей, сторона висуває нові вимоги:
«Насторожує те, що російська сторона, коли залишається 2 місяці до закінчення терміну транзитного контракту, посилює свою позицію. Це спосіб шантажу на адресу Києва, щоб надавивши, виторгувати вигідні умови»
Контракту бути, але якому – експертні думки
Більш прагматичні оцінки полягають в тому, що в майбутньому році росіянам все ж не вдасться відмовитися від української труби. Навіть всупереч схвальному рішенню Данії на будівництво «Північного потоку-2»:
«Газпрому потрібен короткий, бажано річний контракт. Щоб потім позбавити Україну доходів від транзиту, пустивши основний потік газу в обхід»
«Газпром може відмовитися від українського транзиту, але тільки не в наступному році. У 2020 транзит дуже навіть знадобиться. Тому що навіть якщо «Північний потік-2» встигнуть до кінця грудня дотягти, що малоймовірно, знадобиться кілька місяців на те, щоб технологічно запустити трубу на повну потужність»
Включаючи введення в експлуатацію обладнання, що з'єднує морську частину труби в обхід України із сухопутною.
Що намагається зробити Газпром? Або виторгувати замість нового довгострокового контракту обнулення позовних вимог України. Або нав'язати короткостроковий договір. Україні вигідний варіант десятирічної угоди з відповідними щорічними обсягами прокачування. Це дозволить Києву не лише заробляти на транзиті близько 3% ВВП країни, а й утримає Москву від подальших військових інтервенцій вглиб України.
Сильні позиції України та «козирі в рукаві»
Власне, готовність України працювати за європейськими енергетичними правилами і обговорювати пропозиції по транзитному контракту захищає Київ в правовому сенсі і робить його традиційним союзником ЄС. На противагу деструктиву росіян.
«Підписання договору згідно з європейськими законами унеможливить зловживання або включення якихось політичних моментів. Ми дійсно стаємо умовно єдиною нормативною базою з нашими європейськими сусідами, а це значить, що фактично ми використовуємо ті правила, які працюють в Європі і нас не можна шантажувати. Якщо ми забезпечуємо транзит газу в Європу, якщо ми забезпечуємо чіткі певні обсяги, якщо ми забезпечуємо довгостроковість цього договору, це означає – постійні поставки газу на ринки Європи, це конкуренція і зменшення ціни для європейських споживачів»
очільник Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовищаПоправки до Енергетичних Директив Євросоюзу, які зобов'язують постачальників з третіх країн діяти згідно з європейським конкурентним законодавством і рішення суду ЄС щодо обмеження використання потужностей OPAL на транзит газу з РФ до Європи - ті аргументи, які Київ може використати на свою користь, обговорюючи контракт з росіянами:
«Зі скороченням поставок через OPAL Росія тепер ще більше залежить від українського транзиту. Як бачимо зараз, це скорочення по OPAL просто-напросто компенсується збільшенням потоків через Україну. Отже, це рішення має більший тиск на Росію в питанні підписання угоди, особливо в ситуації, коли «Північний потік-2», ймовірно, не буде побудований вчасно до початку 2020 року»
Ймовірно і те, що «Північного потоку-2» аналогічно торкнуться антимонопольні обмеження ЄС. І запустити в обхід України трубопроводи з потрібним Європі обсягом поставок навіть на перспективу найближчих двох років «Газпрому» буде проблематично.
Незважаючи на ці очевидні факти, надмірно обнадіювати себе не варто, вважає газовий експерт Олена Павленко:
«Того, що ми маємо зараз, недостатньо. Однак я не хочу сказати, що ми вже провалили ці переговори. Про успіх чи неуспіх можна буде говорити тільки тоді, коли ми підпишемо договір. Але те, що нам зараз треба суттєво мобілізувати наші внутрішні ресурси і заручитися підтримкою зовнішніх партнерів – це однозначно»
Позовний потенціал, анбандлінг «Нафтогазу» та американські санкції
Що «Нафтогаз» успішно реалізує. 3 листопада Україна подала новий позов проти «Газпрому» в Стокгольмський арбітраж із зустрічними позовними вимогами щодо перегляду тарифу на газ у період з 13 березня 2018 року до закінчення діючого контракту на загальну суму 11,8 млрд доларів США.
Крім цього, «Газпром» все ще залишається винен відповідно до вже прийнятих судових рішень. І списувати ці борги Кремлю Україна не має наміру.
Як вважає газовий експерт Геннадій Кобаль, за допомогою арбітражів на користь України можуть бути заарештовані будь-які активи «Газпрому», включаючи «Північний потік-2». Усі закордонні активи російського монополіста перебувають під загрозою забезпечувального арешту, в разі нових арбітражних розглядів і примусового стягнення майна для сплати боргів за контрактами.
31 жовтня Верховна Рада проголосувала за анбандлінг «Нафтогазу» - виділення незалежного оператора ГТС, який пройде сертифікацію в Євросоюзі. Провести реструктуризацію держкомпанії і виділити оператора вимагали європейські правила. Відповідно до прийнятого закону, оператор залишається у державній власності, але для його управління можна залучати іноземні компанії.
Посилити свої переговорні позиції з Москвою українці можуть за рахунок мобілізації зовнішньої підтримки України. У тому числі і за допомогою санкційного тиску на Кремль, що обіцяли Сполучені Штати, в разі запуску «Північного потоку-2». Будь-які зупинення і затримки у запуску експлуатації цього трубопроводу в перспективі будуть повертати «Газпром» до українського транзиту.
«Якщо ми зможемо залучити когось із тих компаній, які зараз знаходяться в консорціумі із «Газпромом», до своєї ГТС – це б також посилило наші позиції»
Зараз Україні важливо встигнути до кінця року завершити анбандлінг та отримати сертифіковане підтвердження оператора ГТС від Євросоюзу. Тобто максимально виконати юридичну складову входження в енергетичні правила ЄС.
Паралельно з цим посилювати свої позовні претензії до «Газпрому» і зовнішню підтримку країни, щоб роздобути довгостроковий контракт, який вигідний не тільки Україні, але і Європі. В кінцевому підсумку – примусити росіян до ринкового і прозорого співробітництва в сфері енергетики, чого вони усіма силами намагаються уникнути.
