Ціанова кон’юнктура європейського ринку газу продовжує стрімко звужувати шанси на поліпшення ситуації експортних сировинних надходжень до бюджету країни-агресора.
На тлі припливу СПГ, переповнених газових сховищ та карантинних заходів, ціна на євроринку зазначає стрімкого падіння, оновлюючи історичні мінімуми. Поточні цінові котирування впали нижче рівня рентабельності «Газпрому».
Похвалитися надходженнями до бюджету наразі країна-агресор може лише у двох секторах економіки – на ринку бензину та алкоголю.
Цінова кон’юнктура європейського ринку газу
На найбільшому газовому хабі Європейського союзу - TTF в Нідерландах — ціна газу з постачанням на наступний день (спот) впала до $53,7 за тисячу кубометрів. Це на 20% менше, ніж в кінці квітня, і втричі нижче торішніх рівнів.
Контракти на постачання в кінці тижня злетіли ще нижче — до $52 за тисячу кубів. Дещо більше - $71 за тисячу кубометрів – газ продають на австрійському хабі Баумгартен, який є найбільшою розподільною точкою постачання російського газу до ЄС.
Газові ціни на умовах «спот» вже майже місяць є нижчими на європейському ринку за ціну на внутрішньому ринку для росіян по всіх регіонах, виключенням є лише видобувні регіони — Республіка Комі, Ямало-Ненецький та Ханти-Мансійський автономні округи, а також Тюменська та Курганська області.
Навіть більше, поточні цінові котирування є нижчими рівня рентабельності «Газпрому», у якого лише податки та транспортування кожної тисячі кубометрів газу «поглинають» що найменше 63 долари США, — йдеться в повідомленні «Інтерфаксу».
Відтак, пише видання, біля тисячі рублів на тисячу кубометрів ($14) становить ПВКК, $27 - витрати на транспорт територією РФ, щонайменше в $22 обходиться транспортування до Європи маршрутом найдешевшої магістралі - «Північний потік-1».
Враховуючи собівартість видобутку та експортні мита, у підсумку виходить, що «Газпрому» потрібна ціна за тисячу кубометрів в межах $100.
Щоб мінімізувати збитки, «Газпром» здійснює постачання з суттєвою відстрочкою платежів — на літо, осінь та 2021 рік, зазначають експерти Центру енергетики Сколково. Однак монополіст вимушений скорочувати обсяги: за січень-квітень 2020 року постачання до Європи знизилися на 20%.
В результаті несприятливого для монополіста ціноутворення, ринкову нішу заповнює СПГ поступово витісняючи «Газпром»: з початку року в ГТС Європи було поставлено 39,5 млрд кубометрів зрідженого газу — на 16% більше, ніж у 2019 році. Постачання норвезького газу при цьому практично не змінилися - 38 млрд кубів проти 40 млрд торік.
Наростити ціни понад поріг в $100 монополісту не вдалося: у квітні середня ціна реалізації на електронному торговельному майданчику (ЕТМ) склала $97 за тисячу кубометрів.
Аналітики «Промсвязьбанку» пишуть в огляді, що ситуація на ринку газу «продовжує залишатися катастрофічною».
«В умовах слабкого попиту та наявних запасів газу у сховищах, відновлення сприятливої цінової кон'юнктури очікується не раніше 2021 року», - попереджають аналітики Промсвязьбанку.
Станом на 28 квітня цього року в ПСГ Європи заповнені в розмірі 66 млрд кубометрів, що на 15 млрд кубів, або 29% вище за рівень 2019 року.
Згідно з прогнозом «Газпрому», у 2020 році продажі газу на європейському ринку впадуть на 17%, до 165 млрд кубометрів, а середня ціна – зазнає падіння на третину — до $133. Відтак «Газпром» може втратити до $20 млрд експортного виторгу, оцінюють аналітики Райффайзенбанку.
Нагадаємо, згідно з прогнозом Fitch, щоб збалансувати негативний грошовий потік «Газпрому» доведеться позичити близько $10 млрд у 2020 році.
Падіння транзиту газу до Німеччини
Слідом за провалом проєкту Nord Stream 2, який потрапив під санкції США і не отримав регуляторних пільг від Федерального мережевого агентства Німеччини, під ударом опинився ключовий діючий трубопровід для експорту газу в ЄС.
Водночас за підсумками першого кварталу монополіст експорту російського трубопровідного газу, отримала 306 млрд рублів, або $4,1 млрд чистого збитку за РСБО, пише «Інтерфакс».
У неділю, 17 травня 2020 року, строки історичного контракту на транзит газопроводом «Ямал-Європа», через який проходило щорічно близько 33 млрд кубометрів, або майже п'ята частина газового експорту до ЄС, укладеного РФ та Польщею ще в 1990 роках, наразі вичерпано. Відтепер польський газовий оператор Gaz System буде торгувати потужностями труби на аукціонах з підвищенням тарифу на прокачування.
Перший день роботи за новими правилами приніс обвалення постачання російського газу майже вдвічі, свідчать дані Gaz System: аукціон на 17 травня, відбувся всього за кілька годин до закінчення контракту.
За його підсумками потужності польської ділянки газопроводу зарезервовані лише на 58%: з доступних 38 млн кіловат-годин заброньовано 22,5 млн кіловат-годин на балансовому пункті польсько-німецькому кордоні Малнів.
Раніше, в аналогічний спосіб були зарезервовані потужності газопроводу на третій квартал 2020 року. За словами прессекретаря Gaz System Івона Доміняка, в підсумку аукціону було заброньовано біля 80% доступних потужностей газопроводу.
Варто зазначити, з травня 2020 року в Польщі набув чинності новий Мережевий кодекс, в який вже закладено підвищення тарифу на транзит газу. Основною метою нових правил є підвищення доходів від транзиту, пояснювали раніше в Gaz System.
Підвищення плати за транзит буде істотним негативним фактором наповнення бюджету «Газпрому», який потерпає через різке падіння цін на газ.
У квітні на спот-ринку газові котирування в ЄС зазнали падіння до $60 за тисячу кубометрів. Це нижче, ніж на внутрішньому ринку багатьох регіонів країни-агресора, а обвал фізичних обсягів експорт зазнав – на 20%.
Падіння на 40% нафтогазових доходів бюджету
Державний бюджет країни-агресора у квітні зазнав шокового скорочення податкових надходжень усіх ключових позицій.
Зібраних коштів податковою та митною службами, не вистачило, щоб профінансувати навіть половину всіх витрат, які здійснило Міністерство фінансів, що випливає з оперативних даних, опублікованих в п'ятницю відомством.
За місяць бюджет зібрав 434,56 мільярда рублів податків на видобуток та експорт вуглеводнів – це на 23% менше, ніж у березні, і на 29% менше, ніж у січні-лютому, і на 40% менше, ніж у квітні 2020 року.
На падіння зборів вплинули як падіння нафти нижче $20 за барель Urals, так і катастрофа на газовому ринку ЄС, де ціни упали нижче внутрішніх, а обсяги постачань «Газпрому» не дотягують до торішніх понад 20%.
Наповнення бюджету податківцями впало на 30% в річному вираженні — до 797 мільярдів рублів, а від митників — на 39%, до 303 млрд рублів.
Також зібрати ПДВ вдалося на 20% менше, або на 62 млрд рублів (близько $840 млн), а податку на прибуток скарбниця недорахувалася майже дворазово - 119,8 мільярда рублів ($1,6 млрд) проти 209,7 млрд.
Збільшити збори уряд спромігся лише у двох секторах економіки – на ринку бензину та алкоголю. Надходження акцизів зросли на 5,7%, або 4 млрд рублів – до 73,6 млрд.
В підсумку податківці та митники перерахували до федеральної скарбниці - 1,1 трильйона рублів, при тому що видатки Мінфіну склали - 2,27 трильйона рублів.
У березні витрати бюджету наростили на 30% коштом додаткових асигнувань на соціальну політику (727 млрд рублів), охорону здоров'я (100 млрд рублів) та оборону (233 млрд рублів).
В умовах зростаючих бюджетних розривів, розмір яких наблизився до 1,2 трильйона рублів, Міністерство фінансів витратило всього 77,8 мільярда рублів з Фонду добробуту, де три роки осідали надлишки нафтових доходів.
В цілому дефіцит ресурсів у бюджетній системі РФ у 2020 році може скласти 8,3% ВВП, або 9 трильйонів рублів ($121,6 млрд), зазначають експерти «Центру розвитку» Вищої школи економіки.
До цієї суми аналітики віднесли дефіцит федерального бюджету (4,8 трлн рублів), доходи, що випадають з Пенсійного фонду (1 трлн рублів), фонду Обов’язкового медичного страхування (360 млрд рублів), а також допомога дотаційним регіонам – на 900 млрд рублів.
В підсумку слід зазначити, експерти Центру розвитку ВШЕ наголошують, що проблема зберігатиметься й у 2021 році. Фактично уряд постане перед вибором — або скорочувати витрати на суму до 4,4 трильйона рублів (в умовах ціни нафти по $27), або змінювати бюджетне правило з можливістю широкого використання ресурсів Фонду, що є шляхом до проїдання нафтових заощаджень та свідченням провалу економічної політики чинної влади.
