Протягом тривалого часу ціни на газ та нафту рухалися синхронно. Однак останнім часом залежність між ними істотно послаблюється, а ціни інколи змінювалися в протилежних напрямках.
Причин є декілька: нарощування пропозиції газу на тлі сланцевої революції, протистояння поміж головними гравцями на газовому ринку та регуляторні зміни на європейському ринку, що сприяли поступовому перегляду системи ціноутворення з метою більшого врахування спотових котирувань газу та вартості сланцевого-природного газу. Все це призводить до формування світового ринку газу, який поступово відокремлюється від ринку нафти.
Природний газ є порівняно молодим різновидом палива, розробка та виробництво якого потребує значних інвестицій й інфраструктурних витрат. Саме тому глобальний інтегрований ринок газу ще не створений, а на регіональних ринках діють різні механізми ціноутворення.
На газовому ринку континентальної Європи вже більш як пів сторіччя домінує механізм ціноутворення на основі так званої Гронінгенської моделі. Метою запровадженні Гронінгенської моделі ціноутворення передбачало передусім мінімізацію некомерційних ризиків від інвестицій в освоєння родовищ та наближення тривалості гарантованого збуту газу з оптимальним за повнотою відбору запасів терміном експлуатації родовища.
Модель ціноутворення передбачала прив’язку контрактних цін на газ за допомогою спеціальних (зафіксованих у довгострокових експортних контрактах) формул до цін енергоносіїв, які є альтернативою газу в кінцевому споживанні.
В структурі основних складових для прив’язки ціни на газ спершу були мазут (40%) та дизпаливо (60%), а згодом до цього переліку додали ще й сиру нафту, що й зумовлювало синхронність у зміні цін на газ та нафту.
Ця модель ціноутворення продемонструвала високу адаптивну здатність до змін на енергетичному ринку. Європа не відмовилася від її використання навіть попри численні нафтові кризи, що супроводжувались суттєвим падінням нафтових котирувань (наприклад, у 1986 та 1998 роках ціни на нафту знижувалися до 9,5– 9,8 дол./бар.), та періоди регуляторних змін у газовому секторі ЄС тощо.
Початок сланцевої революції в Північній Америці у 2012 році приніс деякі зміни у розрахунок ціни на газ. Якщо раніше на ціноутворення впливали лише вартість виробництва нафти та нафтопродуктів, то відтепер у певних країнах почали використовувати для розрахунку ціни на спотові торгові операції на біржах та ціни на сланцевий природний газ (СПГ).
Відтак залежність цін між нафтою та природним газом слабшала, а в окремі періоди ціни рухалися в протилежних напрямках. Такий ефект переважно пояснюється надто високою залежністю нафтового ринку від геополітичних факторів та постійно зростальною на світовому ринку пропозицією природного газу. Причому чинник пропозиції зростав і внаслідок освоєння супутнього газу, який отримують на родовищах нафти як побічний продукт. Так, через заборону на спалювання супутнього газу з екологічних міркувань виробники нафти почали активно його використовувати для виробництва електроенергії та в хімічній промисловості.
Крім відмінностей у факторах пропозиції, вагомою причиною послаблення залежності між цінами двох енергетичних ресурсів й надалі залишатиметься посилення попиту на газ як екологічнішого виду енергії у порівнянні з нафтою та нафтопродуктами.
Загалом за 2018 рік світове виробництво природного газу зросло рекордно високими темпами – на 190 млрд м³ або на 5,2% р/р, що є найвищим показником за останні майже тридцять років. Близько половини цього зростання припало на США, а річний приріст був найбільшим за всю історію. Очікується, що США й надалі нарощуватиме виробництво попри низьке зростання внутрішнього споживання. Зростає виробництво газу і в інших країнах – у 2018 році Росія збільшила виробництво на 5,3%, Іран – на 8,8% та Австралія – на 15,3%. Споживання природного газу у більшості регіонів світу також зростало високими темпами (у 2018 році на 4,2% р/р).
Рисунок 1 - Темпи зростання світового виробництва та споживання природного газу, %
Джерело: British Petroleum, розрахунки НБУ.
Та варто зазначити, ринок нафти є специфічним, адже на ринку, попри високу пропозицію, зберігається надвисока залежність від виконання угоди OPEC+ та інших геополітичних чинників.
Стрімкий розвиток ринку газу та поява нових гравців на ньому стримуватимуть тиск з боку посилення попиту на газ унаслідок більшого запиту у світі на низьковуглецеву енергію (до якої належить також і природний газ). У результаті, зростання цін на газ буде помірним (за оцінками Світового банку щороку на близько 1,6%), а взаємозалежність між цінами на газ та нафту й надалі послаблюватиметься.
Внутрішні ціни на газ та їх вплив на пересічних українців
Зниження світових цін на природний газ, та завдяки зміні підходів до розрахунку тарифів для домогосподарств, відбулося істотне зменшення вартості природного газу для населення (на 8,5% р/р у вересні 2019 року).
Крім того, нижчі ціни на газ на зовнішніх ринках обумовили зниженню тарифів на постачання газу промисловим підприємствам. Відповідно, тривало зниження цін і у вітчизняному добуванні сирої нафти та природного газу.
Зниження цін на вуглеводні позначилося на наступних ланках виробництва – поглибилося падіння цін у хімічній промисловості, а ціни у виробництві коксу та нафтопродуктів виявилися нижчими, ніж рік тому.
В результаті зниження собівартості, а також зниження тарифів виникали чинники, що позитивно впливають на уповільнення інфляції.
В НБУ прогнозують, що у 2019 році енергетичний імпорт знизиться на 10% внаслідок падіння цін на газ на третину, а також зменшення цін на інші енергоресурси. Скорочення частки імпорту у платіжному балансі позитивно впливатиме на збалансованість попиту та пропозиції на валютному ринку України та на курсу гривні, а відтак сприятиме уповільнення цін на імпортні харчові продукти.
Завдяки відносно стабільній ціні на газ та нафту на світових ринках та укріпленню обмінного курсу гривні прогнозується зниження вартості палива в поточному році. Це буде стримувальним чинником для загальної інфляції як унаслідок від’ємного прямого внеску, так і зниження собівартості інших товарів та послуг.
В підсумку зазначимо, також поступовій дезінфляції сприятимуть виважена фіскальна політика, відносно низькі ціни на енергоресурси на світових ринках і зростання пропозиції продовольчих товарів завдяки підвищенню продуктивності сільськогосподарського виробництва, зазначають в НБУ.
