Турецький гамбіт, або як стратегія енергетичного диктату країни-агресора зазнала поразки
Завершення першої хвилі пандемії в Європі та скасування карантинних обмежень не забезпечило очікування полегшення «Газпрому», який втратив 11 млрд доларів на продажах газу до ЄС.
Окрім несприятливої цінової кон’юнктури ринку газу, останнім часом ключові торгівельні партнери посилюють сумніви щодо доцільності вкладень в масштабні інвестиційні проєкти з прокладення газових магістралей.
Турецький гамбіт
Туреччина, ще нещодавно другий після Німеччини за обсягами споживач газу з РФ, відмовилася від російської сировини практично повністю. За підсумками червня на турецький ринок довелося 0,01% від загального експорту «Газпрому», який склав 11 млрд кубометрів. А у липні Газпром продав Туреччині лише мізерні 2 млн кубометрів, що в 1127 разів менше, ніж у січні та в 585 разів менше, ніж у червні 2019 року.
Альтернативою російському газу, як і на ринку ЄС, в Туреччині став зріджений газ. Як повідомляє Platts, в грудні 2019 року державна компанія Botas провела тендер на 30 партій СПГ з відвантаженням до березня поточного року, а місяцем раніше — ще на 70 партій з постачанням у 2020-2023 роках.
Згідно з торішніми показниками Туреччина збільшила імпорт СПГ на 13% – до 9,1 млн тонн. Найбільшими постачальниками були Алжир (4,3 млн тонн), Катар (1,8 млн), Нігерія (1,8 млн) та США.
Відтак падіння обсягів постачання «Газпромом» на турецький ринок торік перевищили 35% – до 15 млрд кубометрів. Падіння торік перевищило десятилітні мінімуми. В результаті «Турецький потік» та «Блакитний потік» сумарною потужністю 35 млрд кубів залишилися напівпорожніми. У березні 2020 року потужності двох газопроводів (2,9 млрд кубів на місяць) були наповнені менше ніж на 10%.
Віднедавна Туреччина почала віддавати перевагу закупкам газу в Азербайджані, який з березня є найбільшим постачальником сировини в країну. За підсумками 2019 року постачання азербайджанського газу з родовища Шах-Деніз виросли на 27%, й Анкара має тверді наміри продовжувати їх нарощувати, йдеться в заяві глави турецького МЗС Мевлют Чавушоглу.
Окрім диверсифікації газових постачань, Туреччина активно здійснює геологічну розвідку нових родовищ газу в Чорному морі, яка нещодавно здобула історичний успіх в розмірі 320 мільярдів кубометрів. Відтак на практиці виходить, що споруджений газопровід за шалені гроші (первісна вартість €7 млрд) в інтересах Туреччини, як стратегічний об’єкт, перетворюється в металобрухт.
Нагадаємо, загальна вартість проєкту «Турецький потік» становить – 20 млрд доларів, підрахував у 2018 році аналітик Сбербанк CIB. За його оцінкою, інвестиції не окупляться в найближчі 50 років, що обумовить «Газпрому» 13 млрд доларів збитку.
Китайський напрямок: «Сила Сибіру»
Китай відмовляється купувати обумовлений контрактом обсяг, який можна прокачувати по «Силі Сибіру», продовжуючи нарощувати внутрішній видобуток природного газу та закупівлі СПГ. У травні (останній доступний місяць статистики) в КНР було продано 281 млн кубометрів, що на 12% менше рівнів перших двох місяців роботи «Сили Сибіру» (0,318 млн кубометрів на грудні й січні).
За підсумками першого півріччя 2020 року видобуток газу в Китаї зріс на 9,9%, до 94,96 млрд кубометрів, повідомляє Державного комітету у справах розвитку і реформ КНР.
Темпи зростання газової галузі Китаю незначно прискорюються: торік в країні було видобуто 175 млрд кубометрів — на 9% більше, ніж у 2018 році.
Імпорт газу до Китаю, навпаки, скорочується: у червні 2020 року він становив 9,614 млрд кубометрів, що на 6% менше, ніж торік, і на 12% нижче травневих обсягів.
Китайські імпортери, здебільшого відмовляються від трубопровідних постачань, тоді як імпорт СПГ продовжує збільшуватися двозначними темпами. У червні він становив 7 млрд кубометрів (+12% р/р). На скраплений газ, таким чином, довелося майже три чверті всіх закупівлі із-за кордону.
Імпорт трубопровідного газу в Китай впав на 36% в річному вираженні, до 2,5 млрд кубометрів, повідомляє McKinsey&Co.
Закупівлі у «Газпрому» за «Силі Сибіру», яку запустили в грудні 2019 року, наразі тримаються на 40% нижче обумовлених контрактом.
Ринок ЄС
Одним із ключових факторів падіння цін на європейському ринку є зростання пропозиції СПГ. Зріджений газ поступово витісняє російський з європейського ринку. За січень-квітень постачання «Газпрому» в Європу обвалилися на 20%, при цьому Німеччина скоротила закупівлі на 46%. Наплив СПГ при цьому виріс на 16%, до 39,5 млрд кубометрів, відзначають в Центрі енергетики. Нагадаємо, з початку 2020 року на експортування газу дозволи отримали відразу 4 американських проєкти СПГ (Rio Grande LNG, потужність 37 млрд куб. метрів на рік, Corpus Christi Stage III – 16,4 млрд куб. метрів на рік, Annova LNG – 10 млрд куб., Texas LNG Brownsville – 5,8 млрд куб. метрів на рік).
Окрім цього, погодні умови вплинули на значні надлишки газу в сховищах: на 1 серпня 2020 року вони були заповнені на 85%. Йдеться про рекордний рівень за всі періоди спостережень, відзначають експерти.
Окрім ринкових тенденцій, Єврокомісія схвалила дві стратегії, спрямовані на досягнення «кліматичної нейтральності». Перша вимагає створення єдиного енергоринку і диверсифікацію постачальників, друга — масове виробництво чистого водню в енергетичних цілях. Варто зазначити, для країни-агресора Німеччина є ключовим експортним ринком газу, на який у 2017 році припало 53,4 млрд кубометрів, або 27% всіх постачань до країни ЄС. Проте наразі поновлювані джерела забезпечують 33% енергоспоживання, а до 2030-го цей показник повинен зрости до 66%.
Щодо скандального трубопроводу, варто нагадати, що санкційна політика лише посилюється й на думку конгресменів США «Nord stream-2 несе критичну загрозу національній безпеці США і завершення його будівництва не можна допустити жодним чином. Він загрожує Україні, енергетичній незалежності Європи й дає Росії можливість експлуатувати наших союзників», - повідомляє Bloomberg
Сировинна економіка країни-агресора
Експортні доходи, — це чи не єдиний зв'язок країни-агресора з цивілізованим світом. Відтак всі імпортні товари — від одягу та побутової техніки, до фруктів та миючих засобів, також технології та обладнання, сировина для аграріїв – все це закуповується за нафто-газові валютні надходження.
Місце Росії в глобальних виробничих ланцюжках не змінюється десятиліттями, зазначили аналітики МВФ: дві третини експорту, а відтак — валютних доходів припадає на продаж найпростішої мінеральної сировини.
Економіка РФ влаштована дуже просто, а її місце в глобальних виробничих ланцюжках не змінне: сировина за кордон, а також метали, ліс та зброя, а завозиться складна техніка та товари народного споживання, констатує засновник Movchans Group.
За підсумками 2019 року з 419 млрд доларів експортних доходів країни-агресора 60% забезпечили три товари: сира нафта (121,4 млрд доларів), нафтопродукти (66,9 млрд доларів) і природний газ (19 млрд доларів). Половина цих надходжень поступили з ЄС, де частка російської нафти в споживанні досягає 30%, а газу – 40%.
Нагадаємо, постачання російського газу в Європу продовжують знижуватися разом з цінами, рівень яких наразі змушує газового монополіста вже другий звітний місяць продавати газ нижче собівартості.