Обсяги транзиту російського газу через Україну у 2020 році скоротяться на 15 мільярдів кубометрів через введення в експлуатацію російського обхідного трубопроводу «Турецький потік», який офіційно запустили 8 січня, пише UA.NEWS з посиланням на Сергія Макогона.
«Транзит газу через Україну у Балканському напрямку з 1 січня 2020 року здійснюється лише для потреб Румунії та Молдови. Болгарія та Туреччина, а також інші країни у цьому регіоні, вже не отримують газ через Україну. Як результат, зниження транзиту через Україну цього року складе близько 15 мільярдів кубометрів газу», — повідомив голова Оператора газотранспортної системи України Сергій Макогон.
Отже, в чому особливості проєкту «Турецький потік» та його вплив на Україну.
«Турецький потік»
Вчора президент РФ Путін разом президентом Туреччини Реджепом Ердоганом на урочистій церемонії запустив газопровід «Турецький потік».
Повернувши символічний вентиль, Путін поставив крапку в проєкті, який з’явився на уламках «Південного потоку» і в якому Кремль сподівався побачити довгоочікувану заміну транзиту України.
Наразі, в Україні вже відчули вплив газопроводу. Транзит газу через Україну в Балканському напрямку з 1/1/2020 здійснюється тільки для потреб Румунії та Молдови. Болгарія, Туреччина та інші країни в цьому регіоні вже не отримують газ через Україну. Як результат, зниження транзиту через Україну в цьому році складе близько 15 млрд м³, зазначив Сергій Макогон.
Та надії монополіста виявилися марними. Спершу «Газпром» розраховував на трубопровід з чотирьох ниток, з потужністю кожної по 15,75 млрд кубометрів на рік. Одну з них планували використовувати для продажу газу в Туреччину, а решту три — для експорту в Європу.
Як наразі зазначають експерти, «Турецький потік» не окупиться ніколи. Адже, на папері план виглядав багатообіцяючим: на «Турецький потік» працювала б уже зведена інфраструктура «Південного потоку» - 2,5 тисячі кілометрів трубопроводу та 10 компресорних станцій. Об’єм біля 50 млрд кубів експортного газу через Туреччину дозволили б «Газпрому» більш ніж удвічі скоротити прокачку газу українською газотранспортною системою (90 млрд кубометрів на рік).
Але, влітку 2015 року Туреччина оголосила, що зацікавлена лише в одній нитці для власних потреб, а ставати великим транзитером російського газу в ЄС вона не бажає. Щоб переконати Анкару взяти хоча б одну транзитну гілку, знадобився рік переговорів, особиста зустріч Ердогана і Путіна в липні 2016 року, а також 10-відсоткова знижка на газ.
Нагадаємо, як раніше писало агентство Bloomberg, міністр енергетики та природних ресурсів Танер Йилдиз заявив, що Туреччина зацікавлена купувати газ для своїх споживачів зі знижкою в 10,25%, про яку була досягнута домовленість, але до сих пір не оформлена документально.
«Сподіваюся, що Росія не буде затягувати підписання угоди про знижку», - сказав Йилдиз, додавши, що таким чином Туреччина зможе економити до 1 млрд доларів щорічно.
Про зрив переговорів по «Турецькому потоку» повідомляли джерела Reuters в Анкарі. За їхніми даними, діалог часто заходив у глухий кут внаслідок розбіжності щодо призначення проєкту: Росії потрібен транзитний газопровід, а Туреччини — лише дешевий газ.
Коли «Газпром» був готовий відновити будівництво, від проєкту відмовився ключовий споживач — Італія.
Відтак, у вересні 2016 року глава італійської корпорації Eni - ключового італійського партнера «Газпрому» заявив про відмову. Компанія брала участь в будівництві «Блакитного потоку» і, як очікувалося, стане «приймаючою стороною» газопроводу через Чорне море на південь Європи, який спочатку називався «Південний потік», а пізніше, після відмови Болгарії, був трансформований в «Турецький потік». Отже, глава Eni заявив, що не планує долучатися до участі в «Турецькому потоці», оскільки «газовий ринок набув істотних змін й вкладати в будівництво трубопроводів більше нема потреби», наголосив Клаудіо Дескальці.
Тоді було ухвалено рішення протягнути «потік» до Сербії та Румунії через Болгарію. Остання вже почала отримувати газ в обсязі 20-25 млн кубометрів на добу, за два дні до урочистого відкриття, як повідомив «Інтерфакс».
Проєкт без економічного сенсу
За даними Міненерго РФ, «Турецький потік» обійшовся в 7 млрд доларів. Але це лише вартість укладання труби по Чорному морю, зазначає партнер RusEnergy: «Щоб подати газ до Чорного моря, в Росії був побудований абсолютно новий коридор з Ямальського півострова. На це було витрачено кілька десятків мільярдів євро, і це списані гроші, оскільки немає жодної користі від такого перекидання з українського напрямку на турецький транзит».
Загальна вартість проєкту сягає 20 млрд доларів, підрахували у 2018 році аналітики Сбербанк CIB. За оцінкою експертів, «Турецький потік» не окупиться в найближчі 50 років і принесе «Газпрому» 13 млрд доларів збитку.
Щоб окупити будівництво морської ділянки, виходячи з розрахунків «Газпрому, буде потрібно 10-15 років, а гроші, які витрачені на будівництво нового газового коридору, не окупляться ніколи, категорично заявляють експерти Сбербанк CIB: щоб протягнути трубу до газового хаба в Австрії, ще належить отримати дозвіл європейських регуляторів. А стосовно Туреччини, як споживача, то їй цей газ «взагалі не потрібен».
«Туреччина у 2019 році вдвічі скоротила закупівлі російського газу, нарощує імпорт СПГ, отримує новий газ з Азербайджану та з Ірану.
Варто зазначити, будучи монопольним споживачем Туреччина диктує свої умови, як за ціною газу, так і щодо його подальшого прокачування в Європу», - йдеться в висновках аналітиків Сбербанк CIB.
Після рекордного постачання газпромівського газу до Туреччини у 2017 році (29 млрд куб. м) попит постійно знижується. З січня по вересень 2019 року «Газпром» експортував на цей ринок 11,7 млрд куб. м газу, що на 35 і 45% нижче за показник 2018 і 2017 років відповідно. Зростання постачання газу до Туреччини з альтернативних джерел, в тому числі по TANAP, може лише посилити цю тенденцію, зазначають аналітики.
Падіння попиту на газ в Туреччині – наслідок зниження темпів зростання економіки та зростання внутрішніх цін на газ, зазначає директор з досліджень Vygon Consulting. Лише у 2019 році це призвело до зниження потенційного попиту на газ в обсязі 3,1 млрд куб. м, наголошують експерти. «При цьому Газпром є заключним постачальником на турецький ринок, поступаючись його СПГ і азербайджанському газу. Нагадаємо, загальний обсяг придбання російського газу турецькими клієнтами, враховуючи державну Botas і незалежних операторів, зменшився майже у двічі, склавши близько 4,4 млрд кубометрів.
Ситуацію істотно погіршує різке падіння цін на газ в Європі, вказують аналітики Промсвязьбанка. Коли будувався Південний газовий коридор ціна була майже 400 доларів за тисячу кубометрів, наразі ж на найбільшому газовому хабі - TTF в Нідерландах — спотові ціни в кінці 2019 року ледь перевищують 120 доларів за тисячу кубометрів.
Контракти з відстрочкою поставки коштують дорожче, але і вони подешевшали вдвічі за рік. «Газпром» в третьому кварталі збував газ в середньому по 169,8 долара за тисячу кубів — безпрецедентно дешево з 2004 року.
Зазначимо, при вартості нафти $ 90 за барель різниця в ціні азербайджанського газу та російського постачання магістраллю «Блакитного потоку» сягала до 23%. Крім поставок з Азербайджану, значну роль може відіграти зростання постачання до Туреччини скрапленого газу.
Цьогоріч російський газ вперше в історії програв конкуренцію постачальникам скрапленого природного газу: з січня 2019 року турецькі оператори придбали у «Газпрому» 1,837 млрд кубометрів, а в скрапленому вигляді – 2,34 млрд кубометрів, а лютому – 1,214 млрд кубометрів проти 1,693 млрд.
Поточне завантаження чотирьох наявних в країні приймальних СПГ-терміналів сумарною потужністю 19,7 млн т становить 42%. За оцінками Vygon Consulting, імпорт СПГ в країну у 2019 році виросте рік до року на — від 1,7 млн т. до 9,8 млн т., передусім внаслідок постачання з Алжиру.
«З урахуванням плану продовження видобутку на сланцях в США і введення нових потужностей СПГ (у 2020 році очікується завершення будівництва заводів сумарною потужністю 15 млн т, з яких 10,5 млн т — це розширення американських заводів) ринок буде залишатися профіцитним за пропозицією й у 2020 році», - прогнозують аналітики Промсвязьбанка.
Нагадаємо, друга і заключна частина першої фази проєкту Трансанатолійського газопроводу (TANAP) офіційно введена в експлуатацію 30 листопада 2019 року. Трансанатолійський газогін (TANAP) — газогін з Азербайджану через Туреччину до Європи. Призначений для транспортування газу другої стадії розробки родовища Шах-Деніз (Азербайджан). Планована потужність газогону в початковій стадії становить 16 млрд кубометрів природного газу на рік з подальшим збільшенням до 23 млрд на 2023 рік. кубометрів природного газу на рік з подальшим збільшенням до 23 млрд на 2023 рік.
В підсумку зазначимо, за словами Макогона, Україна підготувалася до запуску «Турецького потоку». Зокрема було створено новий коридор для постачання газу до України з Болгарії, Туреччини та Греції в обсягах до 15,8 мільйона кубометрів газу на добу. «Розраховуємо на тестові поставки уже в січні», — додав голова оператора ГТС.
