У МВФ попереджають: попереду Велика депресія
Сімдесят п'ять років тому делегати з більш ніж 40 країн зустрілися, щоб узгодити нові правила глобальної економіки. Цей історичний факт відомий як Бреттон-Вудська конференція. Бреттон-Вудс поклав початок нової епохи глобального економічного співробітництва, в якій країни допомагали собі, тим самим допомагаючи один одному.
Делегати конференції створили Міжнародний валютний фонд, поставивши перед ним три найважливіші завдання: сприяння міжнародному співробітництву в грошово-кредитній сфері, підтримка розширення торгівлі та економічного росту, а також протидія політиці, що завдає шкоди процвітанню.
Історія вчить нас тому, що цей шлях є пагубним і веде до нової кризи. Світ знову на порозі «епохи гніву», коли міжнародна довіра та співпраця можуть рухнути, як після Великої депресії, попереджає Крістін Лагард.
На питання, а що ж має змінитися, Крістін Лагард відповідає: перш за все, директивні органи повинні створити умови в країнах, щоб люди досягали успіху. У цьому контексті принципово важливою виступає ефективна податково-бюджетна політика, спрямована на створення широких можливостей завдяки доступу до якісної освіти, охорони здоров'я та інфраструктури, особливо для соціально вразливих прошарків суспільства.
Регуляторним органам слід захищати суспільство від фінансових ексцесів, які 10 років тому привели до руйнівної глобальної фінансово-економічної кризи. Подібні заходи політики допомагають зміцнити впевненість та довіру, а також подолати сприйняття несправедливого розподілу економічних благ.
Центральні банки повинні захищати від інфляції — найгіршого податку для малозабезпечених, наголошує Крістін Лагард.
Що ж насправді відбувається в політиці центральних банків? «Людство вже кілька років живе в умовах глобального фінансового експерименту, який проводять світові центральні банки. Понизивши процентні ставки до історичних мінімумів, вони друкують «з повітря» рекордні обсяги грошей», пише в одному з листів клієнтам глава фонду RIT Capital Partners лорд Джейкоб Ротшильд.
Девальваційні перегони ЄЦБ
Політика ультранизьких процентних ставок та грошових вливань, яка стала найбільшим фінансовим експериментом над людством за всю його історію, перебуває в режимі «нон-стоп».
З усіх світових центральних банків, які гасять пожежу кризи 2008 року емісійними стимулами вливаючи в економіку все більше грошей, лише Федеральна резервна система США через 11 років спромоглася дещо підняти процентні ставки та провести скорочення балансу.
Та невдовзі, у відповідь на торговельні війни, уповільнення світової економіки й загрозу колапсу ринків, ФРС знову вдається до політики кількісного пом’якшення. Глава ФРС Джером Пауелл минулого тижня заявив про готовність підтримати економічне зростання в умовах торговельної війни та зміцнив ринки в упевненості, що вартість позик в доларах буде знижена вже у цьому році: ф'ючерси на ставку ФРС закладають її зниження до вересня з ймовірністю 97%, а потім ще три кроки вниз до кінця 2020 року.
Слідом за ФРС в перегони за пом'якшення грошової політики готовий вступити і ЄЦБ, повідомили в Reuters.
Існують перспективи, що Європейський центробанк може повернутися до зниження процентних ставок, одна з яких — кредитна — вже знаходиться на нулі, а інша — за депозитними операціями – перебуває в негативній зоні — мінус 0,4% річних.
За підсумками засідання минулого тижня ЄЦБ погіршив прогнози економічного зростання в зоні євро (з 1,2% до 1,1% на поточний рік, з 1,6% до 1,4% - на наступний, з 1,5% до 1,4% - на 2021-й), а також підтвердив початок програми кредитних вливань в банківську систему TLTRO-3.
Вже з початком вересня банки зможуть отримувати від ЦБ довгострокові (до двох років) позики під ставку нижче нуля (від плюс 0,1% до мінус 0,3% річних).
Попри те, що ЄЦБ влив в ринки майже 4 трильйони євро в процесі двох раундів кількісного пом'якшення, в перспективі новий раунд емісійних стимулів. Центробанк стурбований можливим зміцненням євро до долара через ймовірне зниження процентних ставок в США і розглядає можливість відновити купівлю активів, стверджують в Reuters, втім, додаючи, що такий сценарій не знаходить повної підтримки.
Адже, де-факто, повторне зниження ставки та відновлення обговорення можливості купівлі активів, після шестимісячної паузи, ЄЦБ капітулює та визнає, що всі фінансові стимули виявилися неефективними.
Фактично спостерігаємо «японізацію Європи», коментують ситуацію експерти з Mizuho Financial Group. Йдеться про те, що японський ЦБ потрапив у пастку нульових ставок, надрукувавши пів квадрильйона єн в спробі прискорити інфляцію та економічне зростання.
Політика емісійних стимулів Банку Японії
За підсумками недавнього засідання Банк Японії залишив незмінними параметри монетарної політики: ставка, яку ЦБ сплачують банкам за розміщення вільних коштів, залишиться негативною — мінус 0,1% річних.
Програма викупу активів, в рамках якої Банк Японії щорічно збільшує грошову базу на 80 трильйонів єн, також не зазнає змін.
Банк Японії продовжує скуповувати держоблігації на відкритому ринку так, щоб прибутковість 10-річних зобов'язань уряду не перевищувала 0% річних, забезпечуючи практично безкоштовні позики для бюджету.
Чиста грошова емісія в розмірі 6 трильйонів єн буде йти щорічно на підтримку національного фондового ринку, скуповуючи паї біржових фондів.
Розігнати інфляцію до 2% - ціль, яку Банк Японії декларував, запускаючи «верстат» сім років потому – у 2012 році, — досягнути якої так і не вдалося.
Прогноз на 2019 фінансовий рік, що стартує 1 квітня, знижений з 1,4% до 0,9%, на 2020 й — з 1,5% до 1,4%.
Це означає, що регулятор найменше два роки планує продовжувати вжиття відповідних стимулів, коментують експерти.
За 6 років програми кількісного пом’якшення, баланс японського ЦБ роздувся в 5 разів — до 553,6 трлн єн, а до листопада 2018 року перевищив розмір національної економіки (552,8 трлн єн) вперше в історії не лише Японії, але і багатьох інших розвинених країн.
Рисунок 1 – Стимулювання ринків центральними банками
Японським ЦБ було скуплено понад 40% усіх боргових зобов'язань уряду і, за даними Nikkei, став найбільшим акціонером кожній третьої компанії, акції котрих торгуються на біржі Токіо (1446 із 3735).
Перед світовою економікою постали «серйозні ризики», заявив, коментуючи рішення монетарного комітету, глава БЯ Харухико Курода: вони виникають з торговельного протистояння Китаю і США, яке, як сподівається Курода, «вирішиться найближчим часом».
Втім, окрім глобальних ризиків є і внутрішні: держборг Японії перевищує 224% ВВП, а процентні платежі по його обслуговуванню щорічно з'їдають чверть усіх податкових надходжень уряду. У цих умовах підвищення процентних ставок може виявитися для бюджету непосильним.
Наразі вливання єн ЦБ Японії – єдиний шлях, який для ринків пом’якшує наслідки вилучення ліквідності, що проводить ФРС.
Експерти Bank of America зазначають: ФРС США скорочує баланс на $50 млрд в місяць, або 600 млрд доларів на рік, в той час, як Банк Японії вливає близько $730 млрд щорічно за поточним курсом.
Політика Народного Банку КНР
Народний банк Китаю продовжує масштабні вливання кредитів в економіку, темпи зростання якої сповільнюються на тлі торгової війни, старіння населення і безпрецедентного боргового навантаження.
Наразі борги сягнули розміру 250% ВВП і китайська економіка перетворюється в «фінансову піраміду», зазначають аналітики. Відсотки за зобов’язаннями боргу поглинають близько 20% китайського ВВП, а обслуговування накопиченого боргу відбувається шляхом подальшого збільшення боргу, замикаючи ситуацію в коло невирішених проблем.
По мірі того, як економіка сповільнюється через дію торговельної війни та згасання демографічного вибуху 20 століття, бізнесу обслуговувати накопичені борги приходиться все складніше.
Протягом лише червня 2019 року в економіку Китаю закачано 1,66 трильйона юанів ($240 млрд) нових позик в національній валюті.
Показник сумарного соціального фінансування (total social financing), що враховує тіньовий банкінг і завуальовані кредитні продукти, за червень підскочив майже на 2,3 трильйона юанів ($327 млрд).
Уряд Китаю використовуючи фінансові стимули допомагає стабілізувати темпи зростання, але потенціал таких заходів є вкрай обмеженим, відзначають аналітики.
Відтак, Китай закачав 2,26 трильйона юанів в економіку на тлі мінімального зростання з 1990-х.
Кредитні стимули та вливання в фінансову систему змінили статистику з промвиробництва та інвестицій наступними показниками: зростання промисловості прискорилося з 5% до 6,3%, а зростання капітальних вкладень — з 5,6% до 5,8%.
Проте, така ситуація викликає лише стурбованість, оскільки, це говорить насамперед про те, що економіці потрібні істотні ресурсні вливання для підтримання інвестицій на такому рівні, який би дозволяв забезпечувати зростання вище 6% в умовах скорочення експорту, відзначають експерти.
Цілі Національного банку України
Пріоритетною ціллю монетарної політики Національного банку є забезпечення цінової стабільності, наголошують в НБУ. Серед інших цілей – сприяння фінансовій стабільності і сталим темпам економічного зростання. Для досягнення пріоритетної цілі в НБУ використовують монетарний режим інфляційного таргетування, сутність якого полягає в публічному оголошенні центральним банком кількісних цілей з інфляції та зобов’язанні досягати їх упродовж середньострокового періоду. Де-факто в НБУ перейшли до режиму інфляційного таргетування у серпні 2015 року, оголосивши середньострокову ціль щодо інфляції (5%) та траєкторію поступового наближення до неї – на 2016 – 2018 роки. Так, для грудня 2018 року цільовий показник індексу споживчих цін був встановлений на рівні 6% ± 2 в. п. Починаючи з грудня 2019 року і надалі, він становить 5% ± 1 в. п.
В НБУ стверджують, що інфляція й надалі поступово уповільнюватиметься, очікуючи, що вона знизиться до 6,3% на кінець 2019 року, увійде в межі цільового діапазону (5%± 1 в. п.) на початку 2020 року і досягне 5% уже під його кінець. Саме підтримка інфляції на низькому та стабільному рівні стане фундаментом для сталого зростання української економіки.