У росії репресивний апарат, який раніше використовували для придушення опозиції та противників війни проти України, тепер обернувся й проти лояльних прихильників путінського режиму.
The Guardian описує низку показових випадків, які свідчать про нову хвилю внутрішніх чисток.
Як зазначає видання, роками кремль використовував статус «іноземного агента», аби позбавляти голосу опозиційних лідерів та громадських діячів. Проте останнім часом цей маркер почали застосовувати й до пропутінських фігур. Так, «іноземними агентами» визнали прокремлівського політолога Сергія Маркова та Z-блогера Романа Альохіна.
Подібна ситуація і зі списком «терористів та екстремістів». Раніше до нього потрапляли переважно критики влади, зокрема представники команди Олексія Навального. Нещодавно ж у цьому переліку опинилася й колишня українська юристка, а нині проросійська блогерка Тетяна Монтян.
На думку експертів, причина репресій не лише у бажанні кремля контролювати інформаційний простір. Це також прояв боротьби між внутрішніми фракціями режиму. Політологиня Катерина Шульман зазначає, що конфлікт розгортається між офіційними пропагандистами, пов’язаними з міноборони та адміністрацією путіна, і рухом ультранаціоналістів, відомих як Z-блогери.
Ці блогери активно підтримують війну проти України, але регулярно критикують російську армію за повільність, помилки та великі втрати. Хоча обидві групи поділяють одну ідеологію, для авторитарної системи небезпечна будь-яка форма самоорганізації, навіть лояльна, адже вона здатна стати альтернативним центром впливу.
Шульман підкреслює: «Спочатку вони переслідували антивоєнні голоси. Тепер їх не залишилося, а репресивну машину неможливо зупинити».
Нагадаємо, російський диктатор володимир путін підписав закон, який передбачає призов до армії протягом усього календарного року. Відповідно до цього закону, з 2027 року в росії призов до армії відбуватиметься з 1 січня до 31 грудня.
Російський диктатор володимир путін зробив чергову недолугу заяву про вторгнення в Україну. Він заявив, що росія буцімто «захищає суверенітет, честь і гідність рідної росії», проводячи паралелі з подіями так званої смути 1612 року.