Вчені відновили першу в історії давньоримську люстру

Велика керамічна масляна лампа, яка є єдиною відомою збереженою римською люстрою, була відреставрована і виставлена в Археологічному музеї в Іспанії.

Діаметр люстри становить близько 50 см і спочатку для неї використовувалися 32 джерела світла, які заправлялися оливковою олією, повідомляє thehistoryblog.

Відмітка виробника на лампі вказує на те, що вона була виготовлена ​​в I столітті нашої ери в майстерні Луція Ероса, місцевого гончара, який надав нащадкам послугу, вигравіювавши свое ім'я на формах, які використовуються для виготовлення всіх його керамічних ламп.



Місто, в якому знайшли залишки люстри, було засноване в V столітті до нашої ери як укріплене поселення на вершині пагорба в гірському хребті Ель-Монастіль. Цей район також був багатий сировиною для виробництва кераміки, і до I століття до н.е. на цьому місці діяли комерційні печі для випалювання кераміки, і виник особливий стиль Ель-Монастіль.

Після того, як римляни розгромили Карфаген, ця територія потрапила під сферу впливу римлян. Романизоване місто, що отримало назву Ело, процвітало за рахунок торгівлі з римськими територіями в Італії, Франції та Північній Африці, а виробництво кераміки збільшувалася. Люціус Ерос з трьома печами і великий майстерні був одним з найуспішніших гончарів Ело I століття.

У 1989 році Антоніо М. Поведа, професор історії стародавнього світу в Університеті Алькала-де-Енарес виявив в Ель-Монастілі предмети римської кераміки 1-го століття нашої ери, саме в тому місці, де був цех Луціуса.

Серед знайдених артефактів були залишки керамічних масляних ламп з безліччю шипів з отвором, через яке міг виходити гніт. У період з 2009 по 2010 рік було виявлено ще декілька фрагментів принаймні двох з цих великих ламп, в яких також були канали, через які подавалося масло.

За словами поведу, «цей тип освітлювальних приладів, ймовірно, було складно робити, і для цього були потрібні спеціалізовані гончарі, такі як персонал Луціуса Ероса. Через їхню дорожнечу їх було небагато, оскільки вони використовувалися для освітлення великих кімнат в будинках багатіїв або в інституційних будівлях».

Археолог вважає, що майстерня Луціуса в основному отримувала замовлення з великих сусідніх міст, таких як Іліч (нині Ельче) або Люсентум (нині Аліканте).

Раніше в центральній Франції під час розкопок стародавнього поховання була виявлена рідкісна ваза, яка датується кінцем римського періоду.

На віртуальній прес-конференції після відкриття археолог Мішель Каспшик назвав знахідку «першим повним примірником, виявленим на сьогодні в Галлії».

Артефакт являє собою діатретичну вазу, тобто вазу, яка виготовлена ​​з сітчастого скла. За словами Каспшика, було виявлено тільки 10 неушкоджених діатретичних ваз, остання з яких була знайдена в Північній Македонії в 1970-х роках.

Скляна ваза, виявлена ​​у французькому місті Отен, є першою виявленою на стародавніх територіях Галлії. Висота артефакту становить 12 см, а діаметр — 16 см. Ваза прикрашена рельєфним написом на латині Vivas feliciter (живіть щасливо).

Читайте також:

Житель Ірландії виявив у власному сараї кольчугу часів норманського вторгнення на острів — приблизно 1172 року.

Археологи з Університету Редінга розкопали «втрачений» англосаксонський монастир 8 століття недалеко від британського селища Кукхем.

Раніше археологи виявили в Кастеллоті на північному сході Іспанії древній детальний малюнок, який зображує збір меду.

У липні археологи виявили напис «Джеруббаал», зроблений чорнилом на глечику. Він датується 1100 роком до нашої ери, часом біблійних суддів.