Готову реформу про чіткі терміни служби, якої від держави суспільство чекає третій рік поспіль, свідомо гальмують на рівні Кабміну, — про це під час засідання Тимчасової слідчої комісії заявив колишній заступник міністра оборони Євген Мойсюк та пояснив з якої причини так відбувається.
Відповідні проекти законів та постанов Міноборони спільно з Генштабом повністю розробили та детально опрацювали ще наприкінці минулого року.
Суть готової концепції така:
- Запровадження добровільних контрактів із чіткими термінами — на 18–24 місяці.
- Гарантоване право на відстрочку від подальшої мобілізації після закінчення цього терміну.
- Можливість укладання таких контрактів для тих, хто вже чотири роки перебуває на фронті (насамперед на дефіцитних бойових посадах).
Документи повністю готові, але уряд заблокував їхню реалізацію. Головний стоп-кран — гроші. Запуск системи коротких контрактів вимагає колосальних додаткових видатків, яких державний бюджет не має.
«Перш за все — фінансова складова. Ця концепція вимагала збільшення фінансування Збройних Сил України. Ну, як мінімум за підписання контракта виплата плюс саме підписання контракта передбачає трішки більше фінансування. І це все витратна частина. Я думаю, це також стримуючий фактор», — зазначив Мойсюк.
Тобто, влада опинилася у пастці: реформа мобілізації та термінів служби упирається в дефіцит бюджету, який критично залежить від закордонних фінансових вливань. Замість визнати брак коштів, Кабмін тримає готові документи «у столі», затягуючи питання демобілізації, тоді як армія продовжує триматися на адміністративному примусі та «бусифікації».
12 тисяч скарг та «нестримані» фронтовики: кадрове оновлення ТЦК провалилося
Олексій Гончаренко під час засідання озвучив цифру, яка фіксує реальний масштаб катастрофи в тилу: до Уповноваженого з прав людини надійшло вже близько 12 000 скарг на порушення під час мобілізації.
Відповідаючи на запитання, як змінити роботу військкоматів, щоб уникнути такого валу правопорушень, Євген Мойсюк спробував перекласти відповідальність на суспільство, заявивши: «Насправді все б вирішилося, якби наші громадяни добровільно приходили до ТЦК за повістками та вступали до лав Збройних Сил України. Це б зняло абсолютно всі питання».
Проте далі генерал визнав, що кадрова реформа ТЦК дала серйозний збій. Спроба побороти корупцію шляхом масового переведення в кабінети ветеранів, які пройшли фронт, призвела до сплеску агресії на вулицях. За словами Мойсюка, фронтовики мають власні стійкі переконання, але водночас не мають досвіду такої роботи. Через це «вони іноді бувають не настільки стриманими під час виконання обов'язків, як вимагає протокол. Це теж створює велику проблематику».
Резюмуючи оцінку нинішньої мобілізації, ексзаступник міністра видав доволі цинічний маркер ефективності: «Вона достатня для того, щоб наша країна досі існувала, щоб ми мінімально втрачали на полі бою і навіть трішки повертали своє».
Таємний наказ Умєрова: воєнкоми офіційно наплювали на розпорядження міністра
Генерал Мойсюк підтвердив, що на виконання публічного доручення Президента «розібратися з проблемою бусифікації» ще у лютому-березні було підписано чіткий наказ міністра оборони. Документ офіційно окреслював усі проблеми:
«Заборонено діяти без представників Національної поліції. Заборона діяти без камер, заборона діяти в балаклавах тощо. Без камер заборонено здійснювати оповіщення», — перерахував генерал.
Проте наказ відкрито ігнорується на місцях, і генерал фактично розписався у безпорадності міністерства перед власними підлеглими. Мойсюк розповів, що особисто відправляв директора Департаменту мобілізації для перевірок на Київщину, де виявилися шокуючі факти: виконавці свідомо йдуть на порушення, бо бояться за себе через тотальний дефіцит довіри в суспільстві.
За словами колишнього посадовця, «людина знає, що є заборона, але вона все одно вдягає маску, розуміє, що отримає стягнення, мінус в премії, але все одно так робить, тому що переживає за себе, за свою родину».
У підсумку Мойсюк констатував, що в нинішніх умовах «складно проконтролювати і тим більше потім притягнути до відповідальності всіх і за все».
Чому Міноборони не має влади над військкоматами
Головна причина управлінського хаосу та ігнорування наказів лежить у самій архітектурі системи, де Міністерство оборони де-факто позбавлене прямих важелів впливу на ТЦК. Мойсюк визнав, що відомство лише спускає загальні задачі, але не керує процесом: «У мене не було повноважень і у там будь-якого заступника міністра писати напряму задачі, там в будь-якій ТЦК щось робити. Воно так».
Система побудована як довгий бюрократичний ланцюг. Документ, підписаний міністром, спочатку йде на Генеральний штаб (де за мобілізацію відповідає очільник управління J1 полковник Горбач). Далі Генштаб дублює вимогу на Командування Сухопутних військ як «основного стейкхолдера», де процесом керують начальник штабу генерал-майор Олександр Яковець та його заступник полковник Реальцев. Тільки після цього розпорядження йде на Оперативні командування, а вже звідти — на конкретний ТЦК. На запитання Гончаренка, чи є така заплутана модель ефективною, Мойсюк лише коротко відповів, що «є простір для покращення 100%».
На практиці це означає, що будь-яка спроба цивільного контролю з боку Міноборони просто тоне в кабінетах Сухопутних військ, залишаючи громадян сам на сам із безконтрольним правовим свавіллям на вулицях.
Іспаномовний тупик: міжнародний рекрутинг розбився об мовний бар'єр
План із залучення іноземних добровольців до Сил оборони на 2025 рік зірвався через банальну лінгвістичну неспроможність армійської вертикалі. Замість запланованого збільшення кількості легіонерів у три-чотири рази, реальні показники зросли лише вдвічі, оскільки оборонне відомство виявилося абсолютно неготовим до мовного профілю більшості кандидатів.
«Найбільша проблема залучення — це наші лінгвістичні спроможності. Всім відомо, що більшість іноземців, які бажають служити у Збройних Силах, є іспаномовними. Натомість командирів тактичного рівня, які могли б навчати іспаномовних бійців та командувати ними, у нас вкрай мало. Це основний обмежувальний фактор», — пояснив Мойсюк.
Ексзаступник міністра оборони також провів пряму паралель між мовним бар'єром та високим рівнем СЗЧ (самовільного залишення частини) серед іноземців. Якщо навіть україномовні командири тактичної ланки іноді не можуть знайти спільну мову з українцями, бо «не спрацьовує переконання, виникають конфлікти тощо», то в ситуації з легіонерами ситуація критична:
«А тепер накладіть на цю проблему ще й повну відсутність мовного контакту, коли командир просто не знає мови свого підлеглого. Це найбільша перешкода. Якщо вдасться її вирішити, показники залучення іноземців серйозно покращаться».
Жінки-філологи та дефіцит грошей: як міністерство шукало перекладачів
Спроби міністерства розв'язати проблему були неуспішними, оскільки власні кадри вередині відомства володіють мовою, яка не є затребуваною серед більшості потенційних рекрутів.
Євген Мойсюк зазначив: «Ми провели аналіз наших лінгвістичних спроможностей та ідентифікували конкретних людей. Цю роботу я запускав, а завершилася вона вже після мого звільнення. Було виявлено осіб, які потенційно готові служити в підрозділах з іноземцями, але, на жаль, переважна більшість із них знає англійську мову. А англомовних іноземців, які хочуть у нас служити, на порядок менше, ніж іспаномовних, португаломовних чи франкомовних».
На зауваження Олексія Гончаренка, що за понад чотири роки повномасштабного вторгнення можна було організувати мовні курси та підтягнути лінгвістичний рівень, генерал відповів, що реальні демографічні та освітні показники спростовують такі очікування.
«Воно лише так видається. Ми зверталися до Міністерства освіти і науки та взяли статистику, скільки філологів іспанської мови випустилося за останні 10 років. Їх виявилося дуже мало. До того ж переважна більшість із них — жінки».
Окрім лінгвістичної проблеми, програма масштабування вперлася у брак фінансування.
«Саме ці дві проблеми є основними, причому лінгвістична — на першому місці, навіть перед фінансовою. Решта питань вирішуються. З нашого боку немає якихось серйозних юридичних перешкод для залучення іноземців. Проте з боку інших держав це часто сприймається як найманство і тягне за собою юридичні ризики для самих громадян. Тому всі наші внутрішні закони та підзаконні акти мають чітко відповідати міжнародному законодавству, щоб мінімізувати ці ризики».
За словами генерала, за наявності належного грошового забезпечення система могла б працювати через уже створені органи, але зараз підрозділи просто не мають ресурсів для прийому таких бійців.
Кустарний рекрутинг: чому іноземців приймають лише три області
«Щодо механізмів залучення: влітку минулого року, коли прем'єр-міністром ще був Денис Анатолійович Шмигаль, ми розробили постанову, яка дозволила всім обласним ТЦК залучати іноземців за рахунок законних коштів (навіть якщо це фінансування не з бюджету). Деякі ТЦК цим успішно користуються — наприклад, Запорізький, Хмельницький та Одеський ТЦК».
Проте масштабувати цей досвід на всю країну Командуванню Сухопутних військ так і не вдалося, оскільки на місцях у штатах військкоматів банально немає кому вести професійну комунікацію.
Завершуючи свідчення, ексзаступник міністра пообіцяв, що нові кроки для виходу з цього тупику вже розробляються в кабінетах оборонного відомства.
«Я думаю, найближчим часом міністр Федоров їх публічно озвучить. Ми очікуємо на зміни в цьому напрямку».
