«Міністерство оборони втратило півтора року, перш ніж усвідомило, що на фронті мають воювати роботи, а не люди», — заявив колишній заступник міністра оборони генерал Іван Гаврилюк на засіданні ТСК під головуванням Олексія Гончаренка.
За словами експосадовця, ще у червні 2024 року під його керівництвом створили й успішно випробували перший роботизований опорний пункт із бойовими наземними комплексами. Проте тодішнє керівництво Міноборони на чолі з Рустемом Умєровим «спустило тему на гальмах».
«Ми прокинулися лише через півтора року, коли потреба в НРК стала критичною», — констатував генерал, додавши, що саме через системне ігнорування його інноваційних ініціатив та кулуарні звинувачення він був змушений подати у відставку.
На посаду заступника Міноборони Івана Гаврилюка призначили у жовтні 2023 року. Головним завданням на посаді був розвиток військово-технічної політики.
«На той час Департамент військово-технічної політики, який переходив під мою вертикаль відповідальності, займався закупівлею озброєння та військової техніки для забезпечення потреб Збройних Сил України».
Перепризначення першим заступником міністра оборони відбулося у травні 2024 року. За словами генерала Гаврилюка, це зробили задля організації операційного управління всередині Міністерства оборони. Сферою діяльності новопризначеного першого заступника було забезпечення ЗСУ.
Для цього створили Центр управління забезпеченням ЗСУ (згодом — Координаційний центр). Його головним завданням став контроль за своєчасним забезпеченням потреб Збройних Сил України у необхідній номенклатурі спільно з усіма учасниками процесу, включаючи Генеральний штаб та інші структури.
Як Шабунін та Каленюк рятували американські мільярди
Несподіванкою стало для учасників ТСК дізнатися про участь громадських активістів у закритих зустрічах в Міноборони. У критичні моменти міністерство кликало на допомогу керівників «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна та Дарію Каленюк. Гаврилюк згадав щонайменше дві такі наради. Кликав їх туди особисто міністр оборони Рустам Умєров, який і керував цими зустрічами.
Збиралися через серйозну проблему: наприкінці літа над Україною нависла загроза втратити величезний пакет допомоги від Америки на $5 мільярдів. Шабунін та Каленюк виступали як консультанти: розбирали ризики та радили чиновникам терміново посилити роботу нашого посольства у США і тісніше зв'язатися з американським армійським командуванням в Європі, щоб ці гроші не згоріли.
А чи служив сам Шабунін у ЗСУ на той момент? Генерал Гаврилюк пояснив, що не стежив за чужим життям, проте на наради у Міноборони Віталій Шабунін з’являвся у цивільному одяі, а не у військовій формі.
Звинуватили в крадіжці грошей на зброю: чому насправді пішов Гаврилюк
Навесні 2025 року Івана Гаврилюка звільнили із займаної посади. За словами генерала, чинний на той момент міністр Рустем Умєров публічно, при численних свідках, звинуватив свого заступника у корупції.
Це сталося 2 квітня 2025 року на великій нараді, де зібралося вище керівництво: заступники міністра, начальник Генштабу та очільники Мінстратегпрому.
«На цій нараді міністр оборони публічно заявив, що нібито "ходять розмови", що генерал Гаврилюк разом із полковником Буселем крадуть гроші на закупівлі зброї», — розповів Гаврилюк.
Закид без жодних доказів став тяжким ударом для кадрового військового.
«Це безпідставне звинувачення, озвучене в присутності колег, і стало основною причиною мого рішення піти з міністерства. На відміну від цивільних людей, у військових під час навчання виховують гостре почуття особистої гідності та честі. Цей вислів принизив мою честь, тому продовжувати роботу під керівництвом Рустема Енверовича я не міг», — пояснив ексзаступник.
Жодного розслідування чи хоча б розмови після цього не було — міністр просто кинув фразу в повітря, а Гаврилюк вже наступного ранку приніс заяву «на стіл».
«Ні, жодних питань чи прохань пояснити ситуацію не було. Це було просто кинуто "в ефір". Після наради, вранці 3 квітня, я зайшов до нього та особисто подав рапорт на звільнення. Я не став з'ясовувати стосунки тет-а-тет: коли подібна інформація викидається публічно при всіх, у цьому вже немає сенсу», — резюмував генерал.
За його словами, Умєров рапорт прийняв без зайвих слів, і вже за два тижні, 18 квітня, Кабмін офіційно проголосував за відставку Гаврилюка.
«Спустили на гальмах»: як Міноборони втратило півтора року та чому генерала не взяли у «молоду команду» Федорова
Генерал зізнався, що відкрита війнна непорозумінь між ним та Умєровим не йшла, але стосунки давно були натягнутими. Головна причина — Умєрову не подобалося, що досвідчений генерал керував своєю вертикаллю сам і не підпускав до рішень міністерських помічників.
Через це в міністерстві почали блокувати важливі військові ідеї Гаврилюка. Найбільше держава втратила на бойових роботах. Генерал розповів, що ще влітку 2024 року показав керівництву готовий роботизований опорний пункт, який міг рятувати життя наших солдатів на передовій.
«Я наполягав на негайному розвитку цього напрямку ще з 2024 року, щоб не втрачати час. Моїх власних повноважень для масштабування не вистачало, а міністерство просто "спустило тему на гальмах". У результаті ми втратили півтора року, перш ніж на державному рівні визнали, що воювати мають роботи, а не люди», — констатував генерал.
Така ж доля спіткала його ідею створити спеціальну раду при Міноборони, яка мала б займатися військовими інноваціями. Положення та рішення про створення були підписані, але реального ходу рішенню міністр так і не дав.
У «молоду команду» Федорова не вписався за віком
На початку 2026 року крісло міністра оборони зайняв Михайло Федоров. Тоді Гаврилюка попросили посунутися з посади першого заступника на звичайного, бо Федоров привів із собою свою людину з Мінцифри — Олексія Вискуба. Генерал сперечатися не став і залишився працювати далі, але вже у травні 2026 року його попросили піти назовсім. Причина виявилася суто політичною.
«18 травня (у понеділок) мене викликав міністр Федоров. Він зазначив, що у нього немає жодних претензій до моєї роботи, все чудово, але вони формують "свою, молоду команду", у концепцію якої я не вписуюся», — переказав розмову з міністром Гаврилюк.
При цьому чиновники навіть не шукали нікого на його місце — всю роботу Гаврилюка просто розкидали на інших заступників, які залишилися в міністерстві.
Втім, маючи унікальний досвід роботи першим заступником аж за трьох різних міністрів, генерал Гаврилюк відмовився від пропозиції головуючого ТСК Олексія Гончаренка дати важливу пораду Раді або напряму звернутися до суспільства.
«У Верховної Ради є профільні комітети. Якщо виникне така необхідність, я надам їм офіційну доповідь», — як відрізав генерал.
