$ 39.59 € 42.26 zł 9.8
+9° Київ +6° Варшава +15° Вашингтон
Україна очима Заходу: що пишуть світові ЗМІ

Україна очима Заходу: що пишуть світові ЗМІ

05 Листопада 2018 17:26

Інтерес до нашої країни з боку провідних світових ЗМІ мінливий, але все також значний. В основному утримується за рахунок декількох кризових тем, які зачіпають і українське суспільство, і більш широкі регіональні виклики.

За аналізом останнього часу, Україна мало генерувала інформаційні приводи, які можна вважати сприятливими для її іміджу. В основному це навколо-проблемний контент і часто – досить критичний. Ми цікавимо світ з точки зору нашої війни на Донбасі, протистояння з Росією, кризи у відносинах з окремими країнами ЄС, наприклад з Угорщиною, гострих соціальних питань, що виходять за суто «українські» рамки, такі як трудова міграція, безпека або надання автокефалії.

Можна зустріти як опозиційні, так і відкрито проукраїнські позиції у зарубіжних статтях. Одна з таких тем – нові російські санкції, які на думку журналістів, показують справжнє обличчя Росії – небажання миру. У нашій добірці – огляд провідних світових ЗМІ з думками про Україну.

Абсурд російських санкцій проти України


Це одна з нових тем у західній пресі, присвячених нашій країні. Міжнародне видання Newsweek у матеріалі «Санкції Росії проти топових українських олігархів та політиків показують її незацікавленість у встановленні миру» (Russia Sanctions Ukraine's Top Oligarchs and Politicians, Shows It's Not Interested in Peace) розповідає про мотиви російської сторони. А також про те, що санкції, куди Кремль включив і проросійськи налаштованих лідерів з України, не спрямовані на зниження конфлікту:

Newsweek

«Росія і Україна продовжують військову та економічну війну в форматі «око за око». Росіяни вибрали високопоставлених українців з уряду і бізнесу, щоб заподіяти якомога більшої шкоди. При цьому до списку потрапили навіть неантиросійські діячі, такі як Віктор Пінчук. Це все в основному люди, які хотіли б досягти взаєморозуміння з Росією»


Таким чином Росія не зацікавлена ​​повернути відносини з Україною у мирне русло, вважає видання. Включивши до списку санкцій тих, хто міг би спробувати знизити роздратування від Кремля, Росія «насправді сама собі завдала шкоди»:

Newsweek

«Якщо росіяни думають, що такі заходи вплинуть на українські президентські вибори у березні і допоможуть якось проросійським кандидатам, тоді вони до сих пір не розуміють, як українці діють і думають. Тому це був постріл собі ж у ногу. Цей вчинок демонструє, що Москва насправді не шукає порозуміння з Україною»


New York Times у колонці «Україно-російські зв'язки прокисли сильніше: Росія вводить санкції» (Russia-Ukraine Ties Sour Further as Moscow Imposes Sanctions) висловлює точку зору, що відносини між державами продовжують псуватися на тлі нових антиукраїнських економічних санкцій Кремля, релігійного розколу та протистояння на Донбасі.

Урядові рестрикції проти України можуть зіграти злий жарт з Росією, вважає видання:

New York Times

«Відверта ворожість може вилізти Росії боком. Захід може відреагувати на неї і ввести нові санкції проти Москви»


Оточення Путіна вимагало якихось контрзаходів на зростання антиросійських настроїв в Україні, тому президент РФ пішов шляхом «призначення» нових ворогів. Видання вважає, що введені обмеження – це навіть не санкції, а галас, без будь-яких істотних наслідків для Києва, оскільки жодну критичну сферу вони не торкнулися.

New York Times – одні з найактивніших в освяченні української проблематики. Видання пише про складнощі надання Томосу про автокефалію, про все, що стосується війни на Донбасі та її соціального контексту, про Олега Сенцова та багатьох інших актуальних тем щодо України.

Süddeutsche Zeitung: проблемний Кримський міст


Ще однією з центральних тем, що стосуються України на сторінках західної преси, залишається зведений Росією через Керченську протоку Кримський міст. Німецьке ЗМІ Süddeutsche Zeitung у своїй статті «Вушко голки поруч з Кримом» (Nadelöhr an der Krim) порівнює умови проходження українських та міжнародних судів через Кримський міст із проходом через «вушко голки»:

Süddeutsche Zeitung

«Азовське море знаходиться на північ від Чорного моря і пов'язане з ним протокою, яку можна порівняти з вушком голки. Після введення в дію моста довжиною 19 кілометрів проходити цією протокою вже не так просто, як раніше. Через Кримський міст судно заввишки більше 33 метрів і довжиною понад 160 метрів більше не може потрапити в українські портові міста Маріуполь та Бердянськ, доходи яких помітно скоротилися»


Автор робить висновок про посилення конфронтації в Азовському морі через дії Росії:

Süddeutsche Zeitung

«Російська сторона практично визначає, які судна можуть входити у Азовське море і там швартуватися у важливих портових українських містах. Україна звинувачує російські спецслужби ФСБ, що ті протизаконно затримують торгові судна і по кілька годин, а то й днів оглядають їх, перш ніж вони отримують можливість продовжити плавання. Київ побоюється, що така економічна блокада може стати ще одним фронтом конфлікту, що тягнеться ось уже кілька років»


І припускає, що у вирішення ситуації буде втручатися і Європейський Союз, і НАТО.

Візит Ангели Меркель до України


Багато німецьких ЗМІ освятили візит канцлера Німеччини Ангели Меркель до України, який відбувся 1 листопада. Герхард Гнаук з впливової Frankfurter Allgemeine Zeitung у статті «Меркель відвідає Україну, для якої вона з 2014 року зробила дуже багато» (Merkel besucht die Ukraine, für die sie seit 2014 viel getan hat) відзначає виняткову роль канцлера ФРН у підтримці нашої країни:

Frankfurter Allgemeine Zeitung

«Франція, яка ще у 2008 році виступила посередником між Росією і Грузією після їх швидкоплинної війни, на цей раз (після анексії Криму і початку війни на Донбасі – прим.авт.) діяла набагато більш пасивно, ніж тоді. ЄС, у свою чергу, виявився нездатним до активних дій, а США при президентові Бараку Обамі бракувало політичної волі. Таким чином, активно діяти довелося саме німецькому канцлеру. Якби не Меркель, то не було б ні мирного процесу у Мінську, ні переговорів в «нормандському форматі» (за участю України, Росії, Німеччини та Франції)»


Автор вважає, що завдяки зусиллям канцлера, яка також залучила до процесу врегулювання Францію, градус напруги на Донбасі вдалося знизити. Разом з тим, до закінчення війни ще далеко, підсумовує журналіст.

Rzeczpospolita: Наслідки трудової міграції з України


Польське видання Rzeczpospolita, яке на своїх сторінках також приділяє Україні багато уваги, в матеріалі «Страшний сон польських роботодавців, що українці можуть поїхати» (Zły sen polskich pracodawców. Widmo odpływu Ukraińców) пише про те, що мігранти з України забезпечують Польщу трудовим ресурсом, якого їй критично бракує. За статистикою, вже понад 1 млн працездатних українців шукають кращих заробітків тільки на території польської держави:

Rzeczpospolita

«У третьому кварталі 2018 року, за даними Фонду соціального страхування, число іноземців, з зарплати яких відраховували страхові внески, (тобто ті, що працюють легально) виросло в Польщі до 569 000 чоловік. Більшість з них (426 000) – українці. До цього слід додати громадян України, які працюють нелегально. За різними підрахунками, їх може бути у нашій країні більше мільйона. Польська економіка, яка потребує робочих рук, від цього виграє, а українська страждає»


Україна втрачає не лише кадри, а й населення своєї держави. За прогнозами ООН воно скоротиться практично на 8 млн чоловік за найближчі 30 років.

Rzeczpospolita

«Співробітники з цієї країни працюють вже у кожній п'ятій польській фірмі, а кожна шоста планує протягом найближчого року зайнятися пошуками українського персоналу»


Трудова міграція з України рятує економіку Польщі. Але якщо західні країни ЄС, наприклад та ж Німеччина, відкриють свої ринки для мігрантів поза зоною Євросоюзу, велика частина працюючих українців рушить на Захід. Тому в майбутньому можуть постраждати і самі поляки, і їх виробництво.

Rzeczpospolita

«Більшість польських роботодавців вже зараз страждають від нестачі робочої сили. Якщо іноземці отримають більш широкий доступ на німецький ринок праці, багато українців, яких масово наймають наші фірми, можуть відправитися на Захід. У Німеччині у них є перспектива легально заробити набагато більше, так що Польща втратить свою привабливість. Українських працівників вже зараз переманюють у нас Чехія, Словаччина та Угорщина. Ці країни спростили процедуру працевлаштування і пропонують більш привабливі умови»

Угорські домагання на Закарпатті та російський слід


Польське ЗМІ Tygodnik Powszechny підготувало матеріал «Закарпаття – яблуко розбрату» (Zakarpacie niezgody), присвячений Закарпатській області та глибокому конфлікту між Україною і Угорщиною в боротьбі за вплив на цей регіон. Автор статті зазначає посилення протистояння Києва і Будапешта на ґрунті захисту прав нацменшин, яке називає політичним конфліктом.

Tygodnik Powszechny

«Відносини між двома країнами стали вже не прохолодними, а ворожими: почалася найсерйозніша двостороння криза за всю пострадянську епоху»


Масла у вогонь непростих відносин двох країн підливає одіозний глава МЗС Угорщини Петер Сіятро, який використовує у публічних промовах жорстку антиукраїнську риторику. Автор пояснює те, що відбувається «травмами минулого і сьогодення»:

Tygodnik Powszechny

«Конфлікт підігрівають емоції, а фоном для нього служать питання, пов'язані з самосвідомістю. З угорського боку – це «Трианонська травма» (за підсумками нав'язаного угорцям мирного договору 1920 року їхня країна позбулася двох третин території, якій вона мала до 1914 року, в тому числі Закарпаття). «Трианонська травма» до сих пір накладає відбиток на дії угорського керівництва незалежно від його ідеологічної приналежності і проявляється в особливій турботі Будапешта про угорців, які живуть у суміжних державах. У свою чергу, безкомпромісність України пов'язана з російською агресією: українська політична сцена зрушила вправо, будь-яка критика ззовні приймається в штики, з'являються надмірно далекосяжні аналогії. Ситуація змінилася після анексії Криму. З тих пір в роздачі іншими державами паспортів жителям прикордонних районів українці стали бачити перший крок до висунення територіальних претензій. У випадку Угорщини це враження посилюється через риторику Орбана та членів його уряду: з одного боку, вони займають проросійську позицію, а з іншого – говорять про розширення прав угорців, які живуть за кордоном сучасної угорської держави»


Журналіст робить висновок, що в такому протистоянні жодна зі сторін не готова чути один одного. Але цей конфлікт – зріз боротьби еліт. На буденному рівні у Закарпатті все спокійно, вважає автор. Разом з тим, спроби розхитати ситуацію в регіоні робить Росія:

Tygodnik Powszechny

«У верхах бушує буря, але тут, на Закарпатті, напруженості на етнічному ґрунті не видно, хоча деякі сили неодноразово намагалися використовувати своєрідність регіону, щоб загострити ситуацію. Особливу активність проявляла Росія: вона намагалася підштовхнути місцевих нечисленних русинів до боротьби за автономію і посварити українців з угорцями. Зробити цього не вдалося, але від своїх планів росіяни не відмовилися»

Вплив України зростає


В одному зі своїх матеріалів «Давайте поглянемо на Україну» (Przyglądajmy się Ukrainie) Rzeczpospolita пише про зростання впливу України як держави в регіоні Східної Європи. Цей процес журналісти пов'язують із наданням українській церкві автокефалії. Крім стратегічного провалу Путіна у цій сфері впливу, набуття церковної незалежності країни може мати важливі історичні та геополітичні наслідки.

Rzeczpospolita

«Попри те, що сьогодні говорять Володимир Путін з Віктором Орбаном, Україна не є провальною державою. Вона стає все більш незалежною від Росії країною у нашій частині Європи. У цьому контексті дивує, як мало про це думає сучасна польська політика»


Автор закликає польську еліту не нехтувати Україною, вплив якої у Східній Європі збільшується і це є незворотним процесом.