Останні місяці в інформаційному середовищі на різних рівнях звучать тези про те, що Захід втомився від України. Новини про нашу державу поступово відходять з перших шпальт світових ЗМІ. Свіже дослідження аналітичного агентства VoxUkraine, опубліковане 15 травня, підтверджує цю тенденцію:
«Україна втрачає увагу західної аудиторії: новин про нашу країну на сторінках і сайтах провідних світових ЗМІ із кожним місяцем все менше – у порівнянні з минулим дослідженням (за попередні 17 місяців – прим.авт.), кількість заголовків скоротилася у 2,4 рази»
Більшість тем про Україну проходить у контексті російської проблематики або регіональних геополітичних питань. Власне проукраїнського контенту, незалежно від редакційної підтримки або осуду, не так вже й багато. Новини подаються з позиції pro & contra. І так як багато заголовків пов'язані із Москвою, негативні аргументи запозичуються з російських джерел, що показує Україну у вкрай невигідному світлі.
Фото: nv.uaАрешт головного редактора «РИА-Новости» Кирила Вишинського та брехня Путіна
Топова тема на сторінках багатьох передових видань. Той випадок, коли контент згенерувала сама Україна. У твіттері міжнародного інформагентства Reuters можна повністю відстежити усі деталі навколо події з альтернативними точками зору від різних джерел.
15 травня українські спецслужби провели обшуки в офісах проросійських ЗМІ в Києві і заарештували головного редактора інформагентства «РИА-Новости Украина» Кирила Вишинського. Ресурс належить російському каналу RT (Russia Today).
Під час обшуків у Вишинського знайшли російський паспорт, нагороду «За повернення Криму» і докази підривної діяльності проти України. Висунуто офіційні звинувачення – державна зрада.
Для Західного світу арешт опозиційного журналіста – ознака наступу на демократію. Обійти стороною гучне затримання провідна преса не могла. Ймовірно, Україна розраховувала на таку реакцію, тому що обшуки та арешт пройшли у день відкриття Керченського мосту в Криму, що з'єднує Росію з анексованим півостровом «наземним» шляхом. Такий «збіг» зазначає французька Le Point:
«У той же день (обшуків і арешту – прим.авт), президент Росії Володимир Путін відкривав Кримський міст, який повинен зменшити ізоляцію півострова, з'єднавши його транспортною артерією з материковою Росією»
Видання уточнює контекст того, що відбувається «вкрай напруженими відносинами між Москвою і Києвом», які склалися з 2014 року, і згадує про «смертоносний конфлікт на Донбасі між українською армією та проросійськими сепаратистами»
Французьке ЗМІ вважає, що в Україні склалася «небезпечна атмосфера»:
«Україна вже заборонила трансляцію основних російських телеканалів на своїй території, заблокувала основні російськомовні соціальні мережі і вислала багатьох російських журналістів з країни»
Колонка Los Angeles Times згадує про зв'язки «РИА-Новости» зі скандальними та фейковими матеріалами, що публікуються проти України:
«Росія розв'язала пропагандистську кампанію, в якій стверджувала, що українські військовослужбовці носять свастику, урядові лікарі вилучають органи у затриманих проросійських сепаратистів і що у липні 2014 року українські військовослужбовці розіп'яли 3-річного хлопчика у східному місті Слов'янську»
Традиційно арешти опозиції і представників преси сприймаються на Заході негативно. Але тема з арештом Вишинського висвітлювалась при нейтральній подачі. Замітка Frankfurter Allgemeine Zeitung, німецької впливової газети, присвячувалася суто фактам, без будь-якого оціночного судження. Матеріал ґрунтувався на даних української влади і спростуваннях з Росії.
Стаття Polygraph.info, веб-ресурсу Голосу Америки і Радіо Свободи, спростовує критику Путіна щодо арешту Вишинського. Автор публікації заявляє, що Путін бреше, коли говорить про безпрецедентність переслідувань російських журналістів.
У матеріалі наводиться історія військового журналіста Григорія Пасько, який висвітлював екологічну проблематику в Росії, зокрема розслідував ядерні поховання та інші гострі теми. Був засуджений владою РФ за звинуваченням у державній зраді і відсидів термін. Росія сама переслідує опозиційну пресу, робить висновок автор. Пасько відзначений преміями «Репортерів без кордонів» та «Вільної преси».
Фото: ukrainebusiness.com.uaКерченський міст – оплески Путіну і натяки на провал України
Відкриття Керченського мосту 15 травня потрапило на передовиці західної преси. Міст з'єднує материкову частину Росії і Кримський півострів у Керченській протоці. У контексті «грандіозного інженерного рішення», «демонстрації мощі Путіна», «нового символу Росії» і «провалу України» сюжети про кримський міст проходили навколо подачі фактів про протяжність і пропускну здатність найбільшої європейської з'єднувальної споруди, витрачені ресурси на будівництво та інші деталі проекту.
Американський The Washington Post констатує:
«Будівництво забезпечило Путіну пропагандистську перемогу, що викликало осуд Заходу і послужило новим свідченням його персоніфікованої системи влади. Як і багато ключових моментів за роки президентства Путіна, цей захід був розрахований на показ по телебаченню і покликаний продемонструвати його рішучість, вплив та авторитет»
Видання нагадує, що Захід та інші країни світу не визнають анексію Кримського півострова і вважають її незаконною.
«Але для багатьох росіян «повернення» Путіним Криму, популярного місця відпочинку, як і раніше є його головним досягненням. Відкриття моста стало знаковою подією у прагненні Путіна показати світові і своєму народу, що анексія Криму необоротна. Кримчани із нетерпінням чекали відкриття моста, вважаючи його економічно важливою життєвою артерією, що забезпечить зв'язок із їх ізольованою територією, яка страждає від санкцій»
Британський The Telegraph UK вважає його відкриття «предметом національного престижу» Росії і «геополітичною перемогою» Кремля:
«Даний міст став для нього (Путіна – прим.авт.) символом перемоги. Проект користується великою популярністю в Криму, жителі якого в основному підтримали анексію. Однак вони зазнають труднощів через високі ціни на продовольство і товари після припинення торгівлі з Україною»
З такою думкою погоджується французька Le Monde. Видання зазначає, що відкриття моста через Керченську протоку вирішує важливі практичні і геополітичні потреби Росії. Україна, Європа і США виступають проти проекту, сказано у колонці:
«За океаном вважають це спробою Москви закріпити незаконну анексію території, яка є частиною України»
Le Monde цитує заяву прес-секретаря держдепартаменту США Хізер Хауерт:
«Будівництво моста є нагадуванням про наполегливе прагнення Росії порушити міжнародне право»
Європейський союз називає запуск моста «новим порушенням суверенітету і територіальної цілісності України з боку Росії»:
«Будівництво моста було направлено на продовження примусової інтеграції незаконно анексованого півострова. Франція підкреслила, що цей міст позбавляє Україну повного доступу та використання її міжнародно визнаних територіальних вод»
The Times зазначає, що за допомогою моста Володимир Путін розширює зону російського впливу, а сам проект «сприятиме інтеграції анексованої республіки» до РФ.
Разом з тим, особлива увага Путіна до Керченського мосту відкриває й іншу сторону медалі, вважає The Washington Post.
«Акцент на ролі Путіна у цьому проекті вказує і на менш приємну реальність – незліченна кількість поганих автомобільних доріг, залізниць і мостів по всій країні, які не користуються особистим заступництвом президента»
Що стосується України, західні оглядачі вбачають провал країни на цьому геополітичному вузлі і майбутню кризу портової торгівлі, пише Il Foglio:
«Кримський міст пропонує ідею територіальної цілісності, яка вигідна російській торгівлі, але ризикує нашкодити долі морських портів Азова. Українці вже протестують, адже міст обмежить транспортне сполучення з портами. Як зазначила Марі Йованович, посол США у Києві, компанії, що перевозять українське вугілля, метал і зерно на найважливіші міжнародні ринки, віддадуть перевагу наземним перевезення, тобто більш швидкому та економічному шляху через Росію, що підштовхне портову мережу до кризи»
[caption id="attachment_101217" align="aligncenter" width="700"]
Фото: dw.com«Північний потік-2»: полеміка навколо проекту та загрози для України
«Північний потік-2» - довгограюча тема. Це – проект будівництва газопроводу по дну Балтійського моря в обхід території України, що з'єднує Європу та Росію. З боку останньої проект реалізує федеральна державна компанія «Газпром». В останні дні тема звучить у розрізі гарантій для Києва щодо збереження транзиту через українську територію з боку Європейського Союзу.
Bloomberg подає контекст більш широко: у світлі конфлікту навколо трубопроводу між США і Європою. Офіційні представники влади Америки не вірять у подібні гарантії, тим більше з боку Росії, так як вона неодноразово заявляла про «наміри обходити територію України у цьому питанні».
У виданні Politico (США) вийшло інтерв'ю заступника міністра закордонних справ Польщі Конрада Шиманського, де автор прямо вказує на загрози європейській безпеці, які виходять від Росії та її північного трубопроводу:
«Як тільки трубопровід «Північний потік-2» запрацює, а Газпром отримає можливість обслуговувати своїх західноєвропейських споживачів без української газотранспортної системи, будь-яка угода такого роду буде ґрунтуватися тільки на добрій волі Росії, і подібну ситуацію навряд чи можна вважати міцною гарантією»
Автор вважає, що довіряти РФ – значить обманювати себе:
«Росія, на жаль, має довгий послужний список ігнорування власних заяв і зобов'язань, особливо коли мова йде про Україну. Це стало очевидним під час російської анексії Криму – йдеться про фундаментальне порушення міжнародного порядку, а також про ігнорування Росією своїх зобов'язань, що містяться у прийнятому в 1994 році Будапештському меморандумі, а також у ході її агресії на сході України в 2014 році»
У березні 2018 року, Кремль заявив про припинення газових контрактів і зупинив оплачені постачання природного газу в Україну після рішення Стокгольмського арбітражу на користь Києва.
Чиновник описує негативні наслідки зупинки поставок газу українським транзитом:
«Припинення транзиту через територію України буде важким ударом для бюджету України, оскільки доходи від нього становлять близько 3% її ВВП. Ще більш важливо ось що: якщо Росія припинить постачання природного газу в Україну, не зупиняючи транзит до Західної Європи, то геополітична ситуація Києва стане значно вразливішою»
Газпром реалізує несправедливу економічну практику, що має бути фундаментально розслідувано на рівні ЄС.
[caption id="attachment_101226" align="aligncenter" width="610"]
Фото: dw.comАвтори колонки в The National Interest - представники німецьких компаній BASF/Wintershall, OMV та Uniper, що беруть участь у проекті, спростовують політичне підґрунтя газопроводу, і наполягають, що реалізація труби по дну Балтійського моря відповідає інтересам Європи:
««Північний потік-2» є ще одним надійним маршрутом транспортування газу до Європи – ні більше, ні менше. Трубопровід це комерційний проект, який необхідний Європі для забезпечення власної енергетичної безпеки на найближчі десятиліття за конкурентними цінами»
Політична полеміка і загрози, які виходять від Росії у зв'язку з будівництвом «Північного потоку-2» - елемент інформаційної війни супротивників трубопроводу:
«Якщо який-небудь постачальник вирішить перекрити потоки газу (і за це буде підданий жорстким економічним санкціям), додаткові коридори постачання допоможуть гарантувати поставки в усі куточки Європи через систему розподільних вузлів. Іншими словами, уявлення про те, що Росія може використовувати газ як зброю, навіть якщо б вона цього захотіла, є не більше ніж містифікацією»
Спростовує стаття і ризики для України. На думку цих компаній, новий газопровід не виключає традиційного транзиту через українську територію через обмеження своїх потужностей:
«У 2017 році європейські покупці імпортували понад 170 мільярдів кубометрів газу з Росії, з них 93 мільярди проходили через Україну, 30 – через Польщу і 51 – через «Північний потік-1». Очевидно, що «Північний потік-2» з максимальною потужністю 55 мільярдів кубометрів не може замінити собою поставки через Україну і Польщу, що становлять 123 мільярди, особливо з огляду на очікуване зростання попиту»
У колонці звернуто увагу на той факт, що «зношеність газотранспортної системи України» та відсутність інвестицій з боку «Нафтогазу» у транзитну трубу є більшим ризиком для Європи, ніж «Північний потік-2». Україна, поряд із Польщею, названа серед головних противників проекту, чого, на думку авторів, не поділяє більшість європейських країн.
Інші важливі теми, за якими визначається інтерес західної громадськості і преси до України, так чи інакше пов'язані з війною на Донбасі. Це – факти порушення режиму припинення вогню, відомості про обстріли, жертви та руйнування. Також висвітлювався візит Курта Волкера та відсутність прогресу щодо реалізації Мінських угод.
Антикорупційний суд, повільне просування реформ, тертя з МВФ і перегляд цін на газ для населення – розглядаються у ключі тиску західних партнерів на офіційний Київ.
[caption id="attachment_101192" align="aligncenter" width="824"]
Фото: washingtonpost.comУкраїна прагне гідно виглядати в очах Заходу. У зв'язку з чим недавно був реалізований проект створення єдиного логотипу та символіки для візуально позитивного сприйняття з боку зовнішнього світу – Ukraine NOW.
Що стосується інформаційного середовища, намітилася тенденція фокусування на українській проблематиці як придатку до «великих і складних» тем. Щоб змінити цю тенденцію, Україні необхідно генерувати більше власного контенту, без прив'язки до переслідувань інопреси, опозиційних лідерів та резонансних злочинів.
Марія Гелюх
