19 і 21 січня відбулися чергові засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з врегулювання ситуації на Донбасі. Останні заяви української та російської сторін викликають багато запитань, а більшість тем, які обговорювалися під час зустрічей, не до кінця зрозумілі пересічним громадянам. Про нові проблемні аспекти переговорів, загрозу перетворення Тристоронньої контактної групи на п’ятисторонню і нову тактику Кремля, в ексклюзивному інтерв'ю UA.News розповів співголова Громадської ініціативи «Права Справа» Дмитро Снєгирьов.
Що принципово змінилося під час останніх раундів переговорів ТКГ?
По-перше, ватажок «ДНР» Денис Пушилін заявив про ймовірність проведення в ОРДО ще одного т.зв. «референдуму про самовизначення». Це прямий натяк на вірогідність інтеграції самопроголошених «республік» до складу Російської Федерації.
По-друге, в інформаційному просторі «республік» активно проштовхується нова ідеологічна концепція розвитку під назвою «Русский Донбасс». Це інформаційна підготовка до інтеграції квазіутворень в РФ.
І по-третє, кілька днів тому до переговорного процесу були введені т.зв. «спостерігачі» від ОРДЛО. Водночас, найголовніший момент полягає в тому, що 21 січня в онлайн-засіданні несподівано взяв участь заступник голови Адміністрації президента РФ Дмитро Козак, який раніше жодного разу відкрито у переговорах не виступав. Він був дуже роздратований, говорив емоційно, звинувачував Україну в небажанні визнавати бойовиків стороною переговорів і вимагав, щоб українська сторона обговорювала «дорожню карту», запропоновану Росією через своїх маріонеток.
Як відреагували на ці факти представники української сторони в ТКГ?
Дмитро Снєгирьов: Українська сторона не зовсім коректно усвідомлює сигнали, які подає Кремль. Вони назвали появу Дмитра Козака на переговорах виключно істерикою з боку Росії. Насправді ж, якщо у переговорний процес вводиться фігура такого рівня, як Козак, то це не істерика, а чіткий сигнал на підвищення ставок у переговорному процесі. Тим більше, що він зробив однозначні й категоричні заяви.
Яка доля в цьому контексті «плану Кравчука»?
Дмитро Снєгирьов: Заяви Леоніда Кравчука про спільний план, який має бути представлений ОБСЄ і може розглядатися як «дорожня карта» врегулювання ситуації, не слід розглядати всерйоз. Тому що його не розглядають всерйоз ані ОБСЄ, ані Росія, бо усвідомлюють неможливість виконання подібних заяв на практиці.
РФ та Україна по-різному тлумачать і розуміють сенс Мінських домовленостей, тому йдеться не лише про покроковий характер їх виконання, а взагалі про можливість імплементації на практиці. Тож подібні пропозиції Кравчука не слід розглядати серйозно.
Чому терористичні «Л/ДНР» ввели у переговори своїх т.зв. «представників»? Про що свідчить цей факт?
Дмитро Снєгирьов: Це дзеркальна відповідь з боку Росії. Свого часу українська сторона ввела до переговорного процесу т.зв. «представників ОРДЛО». Це люди, які хоча б умовно представляють Україну і мають проукраїнські погляди. Київ тоді назвав це якісним проривом у переговорному процесі й успішним нав’язуванням РФ свого порядку денного. Однак подальші події засвідчили, що усі ці заяви виявилися абсолютно безпідставними. Кремль відповів дзеркально і сьогодні ми спостерігаємо істерику не з боку Росії, а вже з боку України.
Водночас, ОБСЄ аргументує появу т.зв. «представників» окупаційних адміністрацій, посилаючись на заяви Володимира Горбуліна, який заявив про те, що не варто обговорювати статус перемовників. Тобто, Україні зараз просто віддзеркалюють ситуацію, відсилають її до першоджерел власних подібних ініціатив.
Представник ОРДО в ТКГ від України Сергій Гармаш у своєму Facebook повідомив, що на засіданні 19 січня були присутні так звані «громадські радники» з ОРДЛО, але вони не сказали ані слова. Він назвав те, що відбулося, провокацією Кремля з наміром зірвати переговорний процес і розкритикував ОБСЄ через бездіяльність. Чи дійсно все настільки серйозно?
Дмитро Снєгирьов: Заяви Сергія Гармаша мають відверто провокативний характер з кількох причин.
По-перше, Гармаш – такий самий представник ОРДЛО від України, які введені «радники» керівників «ДНР» та «ЛНР». Крім того, мені взагалі не зовсім зрозуміла поява коментарів Гармаша, тому що в українській делегації є лише одна людина, яка має право коментувати перебіг переговорного процесу – це Олексій Арестович. Заяви Гармаша ставлять під сумнів суб’єктність самого Арестовича та ідею щодо єдиного голосу. Це свідчить про те, що в українській делегації відсутній єдиний центр ухвалення рішень. Тобто, кожен може коментувати що завгодно, попри ухвалене рішення вищого політичного керівництва.
По-друге, заява Сергія Гармаша про введення у переговори «радників» окупаційних адміністрацій, набула провокативного забарвлення, оскільки з’явилася точно під час візиту в Україну новообраного глави ОБСЄ, міністра закордонних справ Швеції Анн Лінде. У своєму пості в Facebook, Гармаш пов'язав появу «радників» ОРДЛО невтручанням у ситуацію ОБСЄ і фактично звинуватив Організацію у перетворенні Мінського процесу на дешеве «Шапіто». І все це під час візиту шведського дипломата в Україну. Чомусь ніхто не прорахував шкідливих дипломатичних наслідків оприлюднення таких заяв для української сторони. І це попри слова Анн Лінде, що ОБСЄ докладе максимум зусиль для врегулювання ситуації.
З огляду на ситуацію, керівник української делегації в ТКГ Леонід Кравчук повинен чітко відреагувати на такі заяви Гармаша і пояснити, чому він взагалі щось коментує, торпедуючи ідею єдиного центру ухвалення рішень.
Гармаш та інші члени української делегації не виключають, що введення «радників» ОРДЛО є спробою Росії та ОБСЄ перетворити Тристоронню контактну групу на де-факто п’ятисторонню. Наскільки вірогідний такий сценарій?
Дмитро Снєгирьов: По-перше, заяви про те, що введенням «радників» ОБСЄ намагається перетворити трьохсторонній переговорний процес на п’ятисторонній, свідчать про недалекоглядність людей, які їх роблять. Тому що в Мінських угодах чітко прописаний формат переговорного процесу: Україна – ОБСЄ – Російська Федерація. І він не підлягає зміні.
Усі ці факти свідчать про те, що Російська Федерація перейшла до посилення тиску саме на дипломатичному фронті. Водночас, запущені деякі процеси, які свідчать і про те, що одночасно Кремль може застосовувати і силовий військовий тиск у вигляді загострення бойових дій на лінії зіткнення.