Гучною новиною став відхід президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва із займаної посади. Після 30-річного керівництва країною 78-ми літній політик добровільно подав у відставку і призначив свого наступника – главу Сенату Касим-Жомарт Токаєва тимчасовим главою Казахстану, до майбутніх президентських виборів у 2020 році.
Відставка Назарбаєва – свого роду політичний прецедент на пострадянському і центрально-азіатському просторі. Лідер нації вирішив за життя підготувати ґрунт для передачі влади лояльним елітам та формально відійти від справ, при цьому зберігаючи істотні важелі впливу на майбутнє держави.
Чи зможе Нурсултан Назарбаєв взяти уроки України при зміні влади в державі і не допустити повторення кримського та військово-гібридного сценаріїв Росії по «збиранню споконвічно-російських земель» за рахунок своїх сусідів, розбираємося докладніше.
Назарбаєв пішов, але залишився: що відбулось у Казахстані
Коли 19 березня єдиний за всю історію незалежності Казахстану президент, який керує країною понад 30-ть років, заявив про відставку, світова преса написала про шок і несподіванку. Передбачалося, що Нурсултан Назарбаєв захоче правити державою і після закінчення повноважень за поточною президентською каденцією в 2020 році.
Добровільний відхід як політичний крок – нововведення, свого роду експеримент передачі влади в авторитарному суспільстві, пишуть оглядачі.
«З точки зору пострадянського простору з його довгожителями при владі і, особливо, з точки зору сусідніх Узбекистану, Таджикистану та Туркменістану – змінилося дуже багато чого. Назарбаєв – перший в регіоні лідер, що заздалегідь оголосив про свій відхід і намагається обставити його за регіональними мірками, максимально пристойно»
Але шокуючою новиною ця подія для експертів-сходознавців не стала. Так як Назарбаєв завчасно став готувати ґрунт для свого відходу. Зокрема, закріпив у Конституції обмеження повноважень для усіх наступних президентів, звернувся до Конституційного суду за роз'ясненням про добровільну відставку глави держави і прийняв закон, що наділяє його, першого президента країни, правом довічного керівництва Радою Безпеки.
Рада Безпеки Казахстану – це орган, що керує силовим блоком країни: збройними силами, правоохоронними органами та прокуратурою, спецслужбами. Довічне керівництво цією структурою дає гарантії Назарбаєву недоторканності його і його родини/майна/інтересів після відходу у відставку і подальшу концентрацію важливих державних функцій в своїх руках.
Завдання наступника
Тимчасовий наступник Назарбаєва Токаєв першими своїми кроками на посаді в.о. президента висловив повну лояльність попереднику і вже порадував останнього подарунком, особливо цінним для авторитарних режимів: культом особистості. Як відомо, столицю Астану перейменували в Нур-султан. І збираються перейменувати усі головні вулиці міст на честь першого президента – аналогічно. Таке рішення підтримали в парламенті Казахстану.
Крім лояльності і збереження інтересів для сім'ї Назарбаєва, експерти називають інше ключове завдання наступника. Здатність зберегти незалежність країни і утримувати баланс інтересів з трьома ключовими партнерами: Росією, Китаєм і США. У кожної з цих держав є свої інтереси на території Казахстану. І завдання нового лідера – дрейфувати між ними на користь нації, по успішному прикладу самого Назарбаєва, як пишуть експерти:
«Назарбаєв керував республікою увесь період її незалежності, і з ним у світі пов'язували стабільність і контрольованість ситуації в країні, хоч і за рахунок обмеження демократичних свобод. Він володів великим умінням і авторитетом у зовнішній політиці, завдяки чому Казахстан вибудував дійсно хороші відносини у найрізноманітніших векторах, починаючи від Росії, Китаю, Туреччини – і до Німеччини та США»
Крім цього, у наступника стоїть надзавдання – заспокоїти наростаюче невдоволення серед населення. Після кризи на ринках нафти у 2014 році, викликаної санкціями проти Росії за агресію в Україні, економічне зростання країни все ще показує висхідну динаміку, але на добробуті людей це не відбилося. Національна валюта тенге з 2015 року знецінилася вдвічі, купівельна спроможність впала, люди стали виходити на вулиці з протестами.
Про те, чим може обернутися перехід влади під час зростання соціального невдоволення, якщо твій сусід – Росія, в Україні знають на власному досвіді. Які ж шанси Казахстану не повторити долю окупованих українських територій?
Територіальні апетити Кремля
Після російської анексії Кримського півострова та військової агресії на Донбасі, еліти Казахстану стали побоюватися повторення цих подій на півночі Казахстану, де проживає російськомовне населення.
Ці побоювання викликані тим, що Кремль в принципі шукає привід для інтервенції у цю країну. Такої думки дотримується один з лідерів казахської опозиції, громадський діяч Ермек Наримбай:
«З моменту агресії в Україні в 2014 році в Казахстані дуже гостро відчули цю проблему. Над північчю Казахстану навис дамоклів меч, адже він є аналогом Криму і Донбасу. Казахи розуміли і розуміють, що це рано чи пізно може торкнутися і їх. І якби не Україна, то подібна операція спочатку була б проведена в північному Казахстані, а потім вже в Україні. Україна просто випередила нас у цій черзі. Імперські настрої лідера Кремля тепер очевидні, заява про його претензії на північ нашої країни насторожує усе казахське суспільство, в тому числі й еліту, причому як у владі, так і в опозиції. Приблизно 80% населення мають антиросійські настрої, незважаючи на те що російські канали у нас господарюють в ефірі. Лише 20% населення на стороні Росії»
лідер казахської опозиції, громадський діяч Керівництву РФ не подобається те, що Казахстан в останні роки намагався зближуватися із Заходом і США. Крім цього, Назарбаєв дотримувався певної дистанції у стосунках з Росією: не визнав Крим російським і не підтримав поглиблення інтеграції в рамках Євразійського економічного союзу (ЄврАзЕС) на чолі з Кремлем. А ще Назарбаєв перевів країну на латиницю.
В уяві Володимира Путіна все це – загроза національній безпеці Росії. До того ж, російський президент переживає чергову кризу довіри серед населення, і підняти свій рейтинг може вже випробуваним способом: за рахунок нових територій. Казахстан, в силу передачі влади і народних хвилювань, може стати прийнятним майданчиком для цього, кажуть деякі експерти:
«Володимир Путін дуже уважно спостерігає за подіями в Казахстані. І якщо раптом там станеться щось подібне до Майдану, то він запросто може скористатися ситуацією по кримському сценарію. Справа в тому, що у путінського режиму справи йдуть просто жахливо: Росія у кризі, санкції не дають жити, еліта налякана, народ зубожіє. І головне – рейтинги влади каменем летять вниз. У Москві усі пам'ятають, що в такій же ситуації в 2014 році анексія Криму сильно підвищила популярність Путіна. Якщо в Казахстані почнеться якийсь серйозний конфлікт між елітами або народ вийде на вулиці, у Кремля з'явиться дика спокуса втрутитися і знову зайнятися своєю улюбленою справою – збиранням земель»
Шанси Казахстану не стати Україною для Путіна
З огляду на підприємливість і далекоглядность Назарбаєва, шанси на те, що зміна влади пройде мирно і перший президент збереже колишній вплив, високі. Тому що, по-перше, і Росія, і США зараз зайняті самі собою, а також – Україною, тому для Казахстану зараз сприятливий час зробити все по-своєму. Без істотного впливу зовнішніх факторів.
По-друге, Назарбаєв пішов шляхом китайського лідера Ден Сяо Піна, розповідає опозиціонер Наримбай:
«Він за 8 років до смерті пішов з всіх займаних постів, розставив на них потрібних йому людей, кому він міг довіряти, тим самим розподілив владу рівномірно і убезпечив себе від можливих переслідувань з боку наступних лідерів країни. Але при цьому він створив військову раду, біля керма якої залишився, і з тіньового кабінету керував усіма відомствами в Китаї»
лідер казахської опозиції, громадський діяч Сконцентрувавши у своїх руках владу силового блоку, Назарбаєв по суті залишив за собою вплив на усі політичні процеси в країні і такого прецеденту по зміні влади в Україні і градусу народного повстання там немає. А значить і підживлювати відділення територій, як це було в Криму і на Донбасі, росіянам буде значно складніше.
Що стосується зростання соціального невдоволення, тут президент Назарбаєв подбав про те, щоб перед відходом у відставку поміняти ключові фігури уряду і внести правки до держбюджету із завданням підвищити соціальні витрати – підняти зарплати бюджетникам і виплати окремим соціальним групам. Фактично – заспокоїти людей напередодні відходу від влади і знизити ризики будь-яких масових вуличних протестів.
Політика балансування між Росією, Китаєм і США також видається виграшною і в цілому не буде змінюватися, поки Назарбаєв живий, кажуть експерти.
Що стосується збереження незалежності держави та можливої російської інтервенції, прогнозувати однозначно складно. Росія – країна непрогнозована, а її президент Володимир Путін неодноразово доводив свою здатність утримувати владу за будь-яку ціну. Як і факт те, що він уже вживає заходів у зв'язку з відставкою Назарбаєва:
«Майже відразу після відставки Назарбаєва Володимир Путін поміняв керівників трьох регіонів, що межують з Казахстаном – республіки Алтай, Челябінської і Оренбурзької областей. А також Калмикії, яка межує з Казахстаном через Каспійське море»
***
Перший президент Казахстану Нурлустан Назарбаєв зробив все, щоб мінімізувати ризики переходу влади в країні. Включаючи досвід України. На перший погляд, наші держави дуже далекі один від одного, щоб чинити взаємний істотний вплив. Але з аналізу вище виходить, що Україна в деякому сенсі послужила тому, що відбувається в Казахстані. Як і те, що Назарбаєв, будучи мудрим правителем, просто зобов'язаний враховувати гіркий досвід Криму та Донбасу.
Можливо це буде дещо передчасним і оптимістичним прогнозом для цієї азіатської країни, але як і Україна, Казахстан буде поступово виходити зі сфери впливу Кремля, розуміючи усю гіркоту дружби з агресивним сусідом.
