Український Дім. Куди планує переїхати Зеленський?

Адміністрація нового президента Володимира Зеленського вирішила змінити назву і локацію. На сторінці «Команда Зеленського» в Facebook опублікували анонс переїзду АП до Українського Дому на Європейській площі одночасно з перейменуванням відомства. Його новою назвою стане «Офіс президента» — не так громіздко, як «Адміністрація».

В Офісі президента в Українському Домі з'явиться кав'ярня і загальнодоступний коворкінг, там відкриють кабінети для співробітників, а на Володимирській гірці запустять фонтани.

За словами глави АП Андрія Богдана, реформування дозволить перетворити Адміністрацію з рудимента радянської системи на сучасний європейський офіс президента України. І один з елементів радянської системи — будівля, в якій зараз розташовується АП, побудована в 1930-х роках. Вона тричі змінювала призначення. До Другої світової там розташовувався штаб Київського військового округу, під час нацистської окупації — Київський генерал-комісаріат. Після війни до будівлі на Банковій заїхав Центральний комітет Компартії України. І вже в 1991 році в колишньому «цека» з'явилася Адміністрація президента. Після переїзду, запланованого Зеленським та Богданом, будинок на Банковій не спорожніє — планується, що його віддадуть Національному художньому музею України.

Зеленський і Богдан хочуть позбутися радянського сліду у вигляді сталінської споруди нинішньої АП. Заковика в тому, що будівля, де хочуть відкрити Офіс президента — теж радянський. І це не просто об'єкт, побудований за радянських часів, а київський музей Леніна, який пропрацював, правда, в цьому місці всього 11 років — з 1982-го по 1993-й.

Український Дім — ідеальний приклад пізнього радянського модернізму, розкішного номенклатурного стилю, який пішов від простоти 60-х. Історія появи цієї споруди, схожої на енергоблок АЕС, цілком ідеологічна. Довгий час київський філіал музею Леніна розташовувався у нинішньому Будинку вчителя на Володимирській. На хвилі брежнєвської реставрації «великого стилю» було вирішено увічнити радянську владу ще одним циклопічним будівництвом нарівні з палацом «Україна» або Будинком уряду (Кабмін).



Для музею вибрали мальовниче місце — схил Володимирської гірки, що виходить на площу Ленінського комсомолу (зараз — Європейська). Для будівництва знесли невеличке приміщення і зрили частину схилу воістину з радянським розмахом. Не всі плани глобальної реконструкції околиць тоді встигли реалізувати — в різних джерелах зустрічаються плани про знесення філармонії для нової дороги і про будівництво підземного ескалатора на набережну.

Після 1991 року розпались не тільки виробничі ланцюжки між республіками, а й пропав сенс у окремих будівель і цілих міст. Музей Леніна в Києві спіткала та ж доля — через два роки після краху Союзу його пристосували під Український Дім, заклад з незрозумілим призначенням, в якому з тих пір регулярно проводяться виставки та заходи родом з 90-х років.

Зоряну мить Український Дім пережив під час Революції Гідності, коли там розмістився штаб протестуючих після вигнання «Беркута». Потім про «енергоблок» згадали, коли з подачі його керівництва без дозволу з фасаду почали «декомунізувати» барельєфи. Вандали зупинилися (на барельєфах так і не знайшли радянську символіку), але потім їх завісили полотнищами в національних кольорах України.

Якби Україна була багатшою, Український Дім б знесли, щоб побудувати на його місці більш рентабельну і красиву споруду. Але в сучасних умовах навіть влада не хоче витрачатися на будівництво нових урядових будівель. Це і стало щасливим квитком у майбутнє для Українського Дому.