Україні потрібні реформи, засновані на філософії економічної свободи — експерт
Впродовж 30 років незалежності, темпи економічного розвитку України відстають від загальносвітових мінімум у 2,2 рази.
Про це у своїй статті на сторінках видання ZN.UA написав старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації В’ячеслав Черкашин.
Експерт переконаний, що критичність ситуації далеко не надумана, з огляду на такі цифри й фактів:
- майже половину часу свого існування як незалежної держави (46%) Україна демонструє за результатами бюджетного року негативне або нульове зростання економіки (1992-1999 роки, 2009-й, 2014-2015 роки і 2020 рік);
- темпи зростання України відстають від загальносвітового у 2,2 рази (+ 116% проти 254%);
- внесок нашої держави у світову економіку за 30 років знизився з 0,003 до 0,0018%, або на 40%.
Також аналітик нагадав, що згідно з індексом економічної свободи (Index of Economic Freedom), Україна більше п’ять років зберігає малопочесний статус самої економічно невільної країни Європи. І якщо до подібного роду рейтингів довіри немає, то згадаємо про те, що кожен четвертий економічно активний українець вже «проголосував ногами», будучи залученим у трудову міграцію (близько 4 мільйони наших співгромадян).
Таким чином, переконаний Черкашин, впродовж 30 років в Україні економічне зростання, а в більш широкому сенсі – й економічна свобода, не були і досі не є базовим пріоритетом.
«Звичайно ж, «Клуб економічних невдах» (негарно й прикро, але подивимося правді в очі) не обмежується винятково Україною. Сюди ж можна віднести як Аргентину, яка застрягла в корупційних скандалах, так і Грецію, що потопає в боргах. Однак легше від цього не стає, тим більше що ми примудряємося талановито не віддавати першості в обох дисциплінах (боргах і корупції). Якщо Україна не прокинеться та надалі ітиме цією лиховісною долиною, ще через 30 років нас гарантовано обійдуть не лише всі колишні «братні» республіки по СРСР, але й більшість країн Африки. Іншими словами, повільне сповзання на дно, країна без майбутнього», - вважає експерт.
Аналітик відзначив, що українські управлінці за три десятиліття без особливого успіху вже випробували мікси з соціалізму, етатизму, центризму та інших «ізмів», що складаються з пріоритету державного над приватним. Однак у перерахованого ідеологічного спектру так і не знайшлося розумних і адекватних відповідей для України. І лише одна ідея досі залишається незатребуваною (нелюбимим чадом), хоча, скоріш за все, вона і є оптимальною для країни – філософія економічної свободи.
В її рамках агресивна експансія держави (посилення податкового тиску і високий перерозподіл ВВП через публічні фінанси), антиринкові рішення, що ослабляють боязке економічне зростання (законопроекти №5600 і 5636), політика популізму (в ім’я доступу до влади і бюджетних потоків) та імітація реформ (заради чергових боргових траншей від міжнародних донорів) повинні бути замінені Новим економічним курсом (НЕК) і політикою доведення до розуму реформ, що вже стартували і взятих на себе Україною зобов’язань.
«Базисом для першого (НЕК) може стати прийняття надзвичайного закону про економічну свободу. Суть цього документа – впровадження нової економічної конституції України, яка виражається в закріпленні невеликого розміру держави (обмеження розміру уряду і його втручання в економічні процеси та скорочення держапарату); здійсненні відповідальної (імплементація Маастрихтських критеріїв зближення ЄС), але не жорсткої макроекономічної політики; мінімально потрібних регуляцій (впровадженні дерегуляційного принципу one in – two out, тобто будь-яке нове державне регулювання має супроводжуватися скасуванням двох чинних регуляцій, сумірних за вартістю, тільки тоді ми почнемо рахувати не лише доходи бюджету, а й витрати бізнесу і громадян) і помірних податках (скороченні кількості податків до 7–8, зниження податкового навантаження на працю)», - вважає економіст.
Основою для другої фази Нового економічного курсу (домашнє завдання) є відмова від політики «скаженого принтера» (нескінченне генерування нових ідей далеко не кращого змісту і з подальшою мінімальної реалізацією) та перехід на системне, послідовне виконання уже затверджених стратегічних документів:
1) зовнішнє середовище: Угода про асоціацію між Україною й ЄС (минуло шість років, а рівень виконання документа не перевищує 60%), включаючи її відповідальний перегляд у бік підвищення захисту українського виробника й експортера; «чесне» співробітництво з міжнародними кредитними організаціями, але із впровадженням політики виходу України зі статусу «боргової колонії» (кожна третя гривня доходів бюджету йде на покриття боргів); програмні документи співробітництва з НАТО й стратегічними союзниками (США й Великою Британією);
2) внутрішнє середовище: програма президента Володимира Зеленського, що містить важливі економічні ініціативи, зокрема скорочення функцій держави, велика приватизація, включаючи земельну реформу, «податки стануть простими й зрозумілими», річні податкові канікули для молодих підприємців, реформа контролюючих органів (митниці й податкової), заміна податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал, впровадження економічного паспорта українця та накопичення грошей на його особистому рахунку за видобуток природних багатств (надр, землі).
В’ячеслав Черкашин підкреслив, що Україна, поза сумнівом, здатна і гідна того, щоб створити і показати світу свою історію успіху. Водночас, він перефразував слова 32-го президента США Франкліна Рузвельта.
«На питання: «Чи вибереться український народ з глухого кута економічного занепаду?» відповімо: «Вибереться, якщо захоче!», - підсумував старший аналітик Інституту соціально-економічної трансформації.
Нагадаємо, за підсумками 2020 року в Індексі економічної свободи, Україна піднялася на 7 позицій і зайняла 127 місце, між Джібуті і Мавританією. Загальний показник України становить 56,2 пункту з можливих 100. Це на 1,3 пункту більше минулорічного показника. І це найнижчий результат серед 45 країн регіону Європи і нижче середнього показника як регіону, так і світу.
За підсумками 2019 року, Україна піднялася в рейтингу на 13 позицій і посіла 134-е місце з 180-ти.
У вересні 2019 року Україна опустилася в світовому рейтингу економічної свободи від Fraser Institute і посіла останнє місце в Європі.
У квітні 2019 року агентство Bloomberg включило Україну до рейтингу найбільш нещасливіших економік світу – країна піднялася з 7 на 6 місце.