Український уряд, як і більшість урядів світу розвернули широкомасштабні заходи, спрямовані на запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19.
Проте, наразі, це не єдина загроза життю та здоров’ю українців. Адже, попри зниження захворюваності на туберкульоз, епідемію в Україні подолати так і не вдалося. Протидія поширенню туберкульозу протягом останніх років в Україні була неефективною. Таких висновків дійшла Рахункова палата за підсумками аудиту ефективності виконання заходів з протидії захворюванню на туберкульоз в Україні, повідомляє пресслужба відомства.
Попри те, що ВООЗ різноманітно підтримує боротьбу з туберкульозом у всьому світі, ситуація з хворобою продовжує турбувати громадськість. І, хоча рівень захворюваності останнім часом дещо знизився, підстав для заспокоєння поки недостатньо.
Туберкульоз — широко поширене у світі інфекційне захворювання, про яке, напевно, всі чули, а Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) віднесла до найбільш смертоносних захворювань.
Щороку від туберкульозу помирають понад 1,5 млн людей по всьому світу (4 тис. осіб в Україні). Наша країна належить до лідерів у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз, особливо на мультирезистентний (форма туберкульозу, за якої мікобактерії туберкульозу мають стійкість до двох найефективніших протитуберкульозних препаратів – ізоніазиду та рифампіцину).
У 2019 році в Україні було зареєстровано 25,2 тис. нових випадків, а всього на обліку перебувало майже 30 тис. хворих.
Згідно зі даними звіту аудиторської перевірки, впродовж останніх років темпи захворювання на туберкульоз поволі вщухають (з 67,6 випадків у 2016 році до 60,1 випадків на 100 тис. населення у 2019 році). Також зменшилася кількість випадків чутливого до лікування та мультирезистентного (стійкого до двох препаратів) туберкульозу. Проте, частка хворих на туберкульоз з розширеною резистентністю (стійкого до більшості препаратів) – навпаки зросла.
У аудиторському звіті наголошується, що рівень захворюваності, як і 25 років тому, перевищує епідемічний поріг (50 випадків на 100 тис. населення). Водночас згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 25% випадків захворювання на туберкульоз не виявляється, що сприяє подальшому поширенню інфекції й зростання кількості заражень.
Регіональний аспект епідеміологічного стану
Торік найвищі показники захворювання на туберкульоз відзначені в Одеській (138,5 випадків на 100 тис. населення), Дніпропетровській (79,1), Херсонській (77,9), Кіровоградській (75,3), Запорізькій (71,7) та Київській (71,3) областях.
Проте, зазначають аудитори, смертність від туберкульозу зменшується. У 2019 році смертність становила 8,7 випадків при 9,5 випадків на 100 тис. населення у 2016 році.
Вищий орган аудиту звертає увагу на необхідність переглянути державну політику з протидії туберкульозу в Україні, повідомляє Рахункова палата.
Ключові висновки аудиту Рахункової палати
Згідно з висновками Рахункової палати, інформування населення щодо протидії захворюванню залишається на неналежному рівні. Саме ця причина є одним із ключових чинників низької ефективності лікування, стигматизації та дискримінації хворих. Аудитори також наголошують на недостатній мотивації до своєчасної діагностики та лікування пацієнтів.
Профілактика захворюваності також була неналежною, зазначається у звіті. Так, Міністерство охорони здоров’я не володіє інформацією щодо результатів обов’язкових профілактичних медичних оглядів на туберкульоз серед груп ризику та осіб, сфера діяльності яких може призвести до поширення інфекції. Рівень виявлення туберкульозу під час таких оглядів, згідно з даними облдержадміністрацій та міськрад, становить лише 0,2% від кількості обстежених осіб.
Та варто зазначити, що на тлі такого рівня виявлення туберкульозу, в межах реформування закладів первинної медичної допомоги МОЗ не забезпечив алгоритму дій для запобігання розвитку цього захворювання.
Аудит також виявив низький рівень та незначний обсяг обстежень контактних осіб з хворими на туберкульоз. За період 2018-2019 років в країні відповідний показник становив 1,4–1,6 контакту. Варто зазначити, що згідно з рекомендаціями ВООЗ на 1 випадок захворювання необхідно обстежувати 5-6 контактів. Лікуванням охоплено 84% і 80% відповідно цієї категорії осіб за рекомендованого ВООЗ показника 100%.
Показники успішності лікування
Лікування є важливим заходом у перериванні ланцюга епідемічного процесу. Показники успішності лікування, які визначає ВООЗ в Україні наразі не досягнуті, наголошується в аудиторському висновку. Наприклад, ефективність лікування пацієнтів з чутливим до медичних препаратів туберкульозом, які розпочали його у 2016-2018 роках, становить 73% – 74%, рекомендований рівень лікування – 85%. Ключові причини низької ефективності – невдале або перерване лікування та смерть хворих на туберкульоз від супутніх захворювань.
Медико-соціальний супровід (підтримка пацієнта для недопущення переривання лікування) здатний істотно покращити ефективність лікування. Проте, аудитори виявили застосування недосконалих критеріїв відбору пацієнтів для відповідного супроводу.
Як засвідчує аудиторський висновок, Міністерство охорони здоров’я та «Центр громадського здоров’я» протягом 2018-2019 років не здійснили перехід від донорського фінансування програм з протидії туберкульозу до фінансування їх коштом державного бюджету.
Фінансування та ризики
Аудитори указують на існування ризиків неналежного фінансування боротьби із захворюванням і у майбутньому, якщо обсяг безповоротної допомоги Глобального фонду буде зменшуватися. У 2018-2020 роках на протидію туберкульозу фонд надав фінансування 55,6 мільйона доларів США. Проте Міністерство охорони здоров’я не здійснював моніторинг цільового використання коштів.
Згідно з висновком аудиторів, Міністерство охорони здоров’я та «Центр громадського здоров’я» не володіють інформацією щодо загального обсягу коштів, які було використано протягом 2018-2019 років на протидію епідемії туберкульозу. Також належним чином здійснювався моніторинг установ щодо забезпеченості потреб регіонів України в засобах для діагностики та лікування туберкульозу.
В наслідок цього, через закінчення терміну придатності, ліки проти туберкульозу, закуплені шляхом фінансування Глобальним фондом у розмірі 20,9 млн гривень та коштом держбюджету – на 1,7 млн грн, не були використані. Навіть більше, існує ризик невикористання ліків ще на 52,8 млн грн до завершення терміну придатності, придбаних за кошти держбюджету.
У межах реформування протягом 2018-2019 років, кількість протитуберкульозних закладів зменшилася на 32 установи — зі 169 до 137, а ліжковий фонд скоротився на 3371 ліжко (16%). У 2020 році планується скорочення ще 3254 ліжок (29%).
Запроваджена нова модель фінансування за надані медичні послуги створює ризики закриття протитуберкульозних закладів у зв’язку з браком коштів місцевих бюджетів на їх утримання, що може обмежити доступ хворих до меддопомоги й погіршити епідемічну ситуацію в Україні.
Отже, без зміни існуючих підходів до протидії захворюванню на туберкульоз неможливо досягнути цільових показників Глобальної стратегії ВООЗ «Покласти край туберкульозу» на 2016-2035 роки, зазначає Рахункова палата. Йдеться про досягнення показників зменшення рівня захворюваності нижче 10 випадків на 100 тис. населення, зменшення кількості смертей від туберкульозу на 95% і зниження показника захворюваності на 90% в порівнянні з 2015 роком.
