Демографічна ситуація в Україні завжди вимагала розв’язання ключових проблем зменшення чисельності населення України. Такими є переважання смертності над народжуваністю, високий рівень трудової міграції, старіння населення — проблеми, які набувають все більшого значення. Нагромадження проблем, які фактично обумовлюють демографічну кризу, заважають розгледіти потужний виклик самому існуванню України.
Йдеться про виклик, які принаймні не поступається російській агресії чи поточним економічним проблемам. На тлі матеріальних труднощів стрімко зменшується кількість укладених шлюбів та більшає випадків розлучень, що спричиняє стрімкий обвал народжуваності. І якщо, на відміну від попередніх десятиліть, показники смертності залишаються на порівняно стабільному рівні, кількість новонароджених у 2020-му вже більш як удвічі поступається кількості померлих українців.
Згідно з даними Держстату (ДССУ), чисельністю наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 травня 2020 року становила 41806,2 тис. осіб (рис. 1).
Рисунок 1 - Чисельність наявного населення (за оцінкою) (на 1 число відповідного місяця, тис. осіб)
Джерело: ДССУ.
Упродовж січня-квітня 2020 року чисельність населення зменшилася на 96,2 тис. осіб. Відтак за чотири місяці українців зменшилося майже на 100 тис. осіб.
Таблиця 1 - Основні демографічні показники
Джерело: ДССУ.
У порівняні з торішніми показниками чисельність населення України зменшилося на четверть мільйона осіб.
Як зазначають в Держстаті, кількість померлих над кількістю живонароджених продовжує суттєво перевищувати: на 100 померлих – 47 живонароджених. Варто зазначити, якщо у 2014–15 роках, в умовах війни на Сході, яка створювала виклики та напруженість у суспільстві, а також економічні проблеми спричинені глибокою девальвацією гривні й обвалу економіки, на підконтрольній території народжувалося понад 410 тис. дітей, то за чотири місяці народилося менше ніж 93 тис., а відтак в річному вимірі можна прогнозувати 372 тис. дітей. У цьому контексті слід зауважити, що політика підтримки народжуваності, яка проводилася після 2004 року, попри недоліки та певну фінансову обмеженість, усе ж таки забезпечувала певний ефект. Наразі демографічна криза лише поглиблюється.
Причини демографічної кризи в Україні
Основними складовими незворотних демографічних втрат є високий рівень смертності дітей віком до 1 року та чоловіків працездатного віку (через надмірну смертність від хвороб системи кровообігу та внаслідок дії зовнішніх факторів). Цей показник є одним з найвищих у Європі.
Рисунок 2 - Середня тривалість життя
Джерело: Світовий банк.
Наразі Україна перебуває у кризовому стані, ознаками чого є низький рівень народжуваності, зниження середньої тривалості життя (68,2 року), підвищення вірогідності смертності чоловіків у працездатному віці (близько 38%), а також висока у порівнянні з розвинутими державами смертність немовлят і дітей віком до 5 років.
Істотно посилює кризу також постійний масштабний міграційний відплив молоді, що негативно позначається як на чисельності та статево-віковому складі населення, так і на народжуваності, відповідно відтворенні.
В підсумку слід зазначити, депопуляційні процеси потребують посилення уваги до таких факторів, як підвищення середньої тривалості життя, поліпшення стану здоров'я, підвищення рівня життя, сприяння відновленню в українському суспільстві сімейних цінностей, зокрема бажання мати та виховувати дітей.
