Зміцнення економічних основ: МВФ поліпшує оцінку ВВП, наголошуючи на ризиках
Через рік з початку пандемії світові перспективи як і раніше відрізняються значною невизначеністю. Нові вірусні мутації та зростаючі гуманітарні наслідки викликають стурбованість, попри поліпшення настроїв в економіці на тлі розширення вакцинації. Траєкторії відновлення економіки небезпечно розходяться між країнами та секторами, відображаючи відмінності у глибині проблем викликаних пандемією та масштабів заходів підтримки.
Перспективи визначаються не лише результатом протистояння між вірусом та вакцинами, вони також залежать від того, наскільки ефективно заходи економічної політики, ухвалені в умовах високої невизначеності, дозволять обмежити довгострокові руйнівні ефекти від цієї безпрецедентної кризи. Про це йдеться в огляді МВФ World Economic Outlook за квітень 2021 року.
Також Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання ВВП України у 2021 році на рівні 4,0%, тобто українська економіка майже повністю відновиться після падіння у 2020 році на 4,2%, йдеться у повідомленні.
Прогнози на 2021 і 2022 роки вищі, ніж в очікування в жовтневому огляді 2020 року. Цей перегляд у бік підвищення відображає додаткову бюджетну підтримку в кількох країнах з великою економікою, очікуване відновлення завдяки вакцинації в другій половині 2021 року та продовженням процесів адаптації економічної діяльності до знижених рівнях мобільності.
Проте, як зазначають в МВФ, квітневому прогнозу властива висока невизначеність, обумовлена продовженням пандемії, дієвістю підтримки з боку заходів політики для переходу до нормалізації на основі поширення вакцин, а також зміною фінансових умов.
Ми вирішили висвітлити ключові аспекти квітневого огляду наголошуючи на викликах реалізації базових умов нового прогнозу МВФ.
Постпандемічний стан та перспективи
Зростаючі гуманітарні наслідки пандемії COVID-19, яка триває вже рік, як і раніше викликають тривогу, попри поліпшення настроїв в економіці внаслідок розширення масштабів вакцинації. Перспективи розвитку світової економіки характеризуються високою невизначеністю, пов'язану передусім з подальшим розвитком ситуації з пандемією.
Швидкість та синхронізований характер падіння економічної діяльності у 2020 році не мають аналогів на пам'яті нинішніх поколінь. Однак могло бути набагато гірше, зазначають експерти МВФ. Хоча точні масштаби визначити складно, за оцінками МВФ, скорочення могло б бути в тричі сильнішим, якби не надзвичайні заходи підтримки.
Ще багато чого треба зробити, щоб впоратися з пандемією та уникнути розбіжності в доходах на душу населення між країнами й стійкого зростання нерівності всередині країн, вчергове наголошують в МВФ.
Поліпшення перспектив розвитку
Після скорочення ВВП у 2020 році, що становить за оцінками -3,3%, у 2021 році прогнозується зростання світової економіки на 6% з уповільненням його до 4,4% у 2022 році (рис.1).
Рисунок 1 – Динаміка реального ВВП
Джерело: МВФ.
У 2020 році звуження ВВП на 1,1 в. п. менше, ніж прогнозувалося в жовтневому огляді МВФ «Перспективи розвитку світової економіки» 2020 року, з огляду на домінуючі показники очікування зростання в другому півріччі в більшості регіонів після пом'якшення режиму самоізоляції та в міру адаптації економіки країн до нових методів роботи.
Прогнози на +2021 і 2022 роки підвищено на 0,8 і 0,2 відсоткового пункту в порівнянні з жовтневим випуском 2020 року, з огляду на додаткову бюджетну підтримку в деяких великих економіках і очікуване відновлення зростання в другій половині року завдяки вакцинації.
Таблиця 1 – Прогноз ВВП в розрізі країн світу
Джерело: МВФ.
Очікується, що в середньостроковій перспективі зростання світової економіки знизиться до 3,3% з урахуванням прогнозованих втрат для потенційної пропозиції та впливу чинників, які виникли до пандемії, у тому числі наявні демографічні проблеми - уповільнення зростання кількості робочої сили у зв'язку зі старінням населення в країнах з розвиненою економікою і деяких країнах з ринком, що формується.
Таблиця 2 - Прогноз ВВП в розрізі країн Європи
Джерело: МВФ.
Як свідчать дані таблиці (табл. 2) Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання ВВП України у 2021 році на рівні 4,0%, тобто українська економіка майже повністю відновиться після падіння у 2020 році на 4,2%.
Завдяки безпрецедентним заходам політики, рецесія спричинена COVID-19, ймовірно, обумовить менш серйозні довгострокові негативні наслідки, ніж світова фінансова криза 2008 року.
Однак країни з ринком, що формується і країни, що розвиваються з низьким рівнем доходу постраждали сильніше і, як очікується, в середньостроковій перспективі зазнають більш суттєвих втрат.
Неоднорідні наслідки
Зниження обсягу випуску виявилося особливо сильним в країнах, які залежать від туризму та експорту біржових товарів, а також в країнах з обмеженими можливостями для заходів політики. До початку кризи ситуація в бюджетній сфері в багатьох з цих країн була нестійкою, і у них було менше можливостей ухвалити серйозні заходи в галузі охорони здоров'я або забезпечити підтримку засобів до існування.
Прогнозованого відновлення економіки передує сильний спад, який особливо негативно позначився на зайнятості та доходах окремих груп населення. В цілому найсильніше постраждали молодь, жінки, працівники з відносно низьким рівнем освіти й зайняті в неформальному секторі.
В МВФ зазначають, нерівність доходів, швидше за все, значно зросте внаслідок пандемії.
У порівнянні з прогнозом до пандемії, кількість людей з доходами нижче рівня крайньої бідності у 2020 році, згідно з оцінками, зросла майже на 95 мільйонів. Крім того, втрати в галузі освіти були більш значними в країнах з низьким рівнем доходів і країнах, що розвиваються, яким виявилося складніше впоратися із закриттям шкіл, що особливо сильно позначилося на дівчатах та учнях з малозабезпечених сімей. Зростаючі бар’єри в отриманні освіти може надалі посилити нерівність доходів.
Перспективи світової економіки характеризуються високою невизначеністю та ризиками
Подальший хід подій буде залежати від траєкторії розвитку кризи у сфері охорони здоров'я, в тому числі від того, чи будуть нові штами COVID-19 сприйнятливими до дії вакцин або ж збільшать тривалість пандемії, наскільки ефективними будуть заходи політики в обмеженні довготривалих економічних втрат, як будуть змінюватися фінансові умови та ціни на біржові товари, а також від здатності економіки до адаптації.
Посилення й ослаблення цих факторів і їх поєднання з особливостями країн будуть визначати темпи відновлення економіки та масштаб середньострокового негативного впливу в різних країнах.
Багато в чому ця криза унікальна. В окремих країнах політика підтримки економіки й відсутність можливостей витратити кошти привели до значного збільшення заощаджень, які можуть в дуже короткі терміни бути спрямовані на витрати в разі зниження невизначеності. Водночас невідомо, яка частка цих заощаджень буде витрачена, враховуючи погіршення фінансового становища багатьох компаній і домашніх господарств (особливо з високою схильністю до споживання з доходу), а також закінчення дії мораторіїв на погашення кредитів.
В цілому в короткостроковій перспективі ризики розцінюються як збалансовані, але надалі вони зміщені в бік прискорення зростання. Беручи до уваги високу невизначеність щодо перспектив розвитку економіки, директивним органам слід приділяти передусім увагу заходам політики, які будуть доцільними незалежно від загальної ситуації у світі, наприклад, зміцнення соціального захисту з розширенням прав на отримання страховки на випадок безробіття та їх наданням самозайнятим і працівникам неформального сектору, забезпечення достатніми ресурсами сфери охорони здоров'я, програм раннього розвитку дітей, сфери освіти й професійної підготовки, а також інвестиції в екологічну інфраструктуру з метою прискорення переходу до економіки з меншою залежністю від вуглецю.
Пріоритетні завдання економічної політики
Фактори, які визначають оптимальну спрямованість економічної політики, залежать від країни, особливо її поступу в нормалізації ситуації, зазначають в МВФ. Отже, країнам потрібно буде розробляти відповідні заходи політики з урахуванням стадії пандемії, темпів відновлення і структурних характеристик економіки. Як тільки вакцинація придбає широкі масштаби та обсяг незадіяних ресурсів в системах охорони здоров'я в цілому повернеться на рівень до COVID-19, можна почати знімати обмеження. Поки пандемія триває, заходи політики повинні бути сконцентровані перш за все на виході з кризи, першочергового фінансування сфери охорони здоров'я, наданні адресної бюджетної підтримки та збереження адаптивної монетарної політики, а також моніторингу ризиків для фінансової стабільності.
Згодом, у міру відновлення економіки, директивним органам необхідно буде обмежити довгострокові негативні наслідки з орієнтацією на розширення виробничих потужностей (наприклад, державні інвестиції) і підвищення стимулів до ефективного розподілу виробничих ресурсів.
Це тонке балансування, особливо з урахуванням невизначеності, що зберігається. Отже, коли справа дійде до згортання заходів підтримки, це слід робити таким чином, щоб уникнути різких перепадів (наприклад, поступово скорочувати допомогу коштом держбюджету частки заробітної плати, що виплачується в рамках програм вимушених неоплачуваних відпусток та неповної зайнятості, при цьому збільшуючи субсидування найму, щоб забезпечити перерозподіл ресурсів відповідно до потреб економіки).
Водночас не можна ігнорувати довгострокові завдання: стимулювання продуктивності, вдосконалення основ політики та розв’язання проблемних питань зміни клімату. Нерівномірна швидкість відновлення економіки в різних країнах може призвести до розбіжності в спрямованості політики, особливо якщо країни з розвиненою економікою раніше інших виграють від широкого охоплення населення вакцинами. Чіткі вказівки щодо направлення політики та надання інформації центральними банками країн з розвиненою економікою мають особливо важливе значення, причому не тільки для встановлення параметрів належного пом'якшення національної монетарної політики. Вони також надають вкрай важливий вплив на зовнішні фінансові умови в країнах з ринком, що формується і наслідки неоднорідної спрямованості політики для потоків капіталу.
Тісна міжнародне співробітництво відіграє життєво важливу роль в досягненні цих цілей і забезпеченні того, щоб країни з ринком, що формується і країни, що розвиваються продовжили скорочувати розрив за рівнем життя з країнами з високим рівнем доходу. З точки зору сфери охорони здоров'я, це означає забезпечення виробництва у світі достатньої кількості вакцин і їх поширення за доступними цінами, в тому числі коштом достатнього фінансування механізму COVAX, щоб всі країни швидко та рішуче впоралися з пандемією.
Міжнародній спільноті також необхідно співпрацювати з метою забезпечення достатнього доступу до міжнародної ліквідності для країн, що зазнають фінансові труднощі, щоб вони могли продовжити здійснювати витрати на охорону здоров'я, інші соціальні потреби та інфраструктуру, які необхідні для їх розвитку та наближення до вищих рівнів доходів на душу населення.
Крім того, тісна співпраця необхідна для розв'язання економічних питань, що викликають напруженість у сфері торгівлі та технологій (а також для усунення недоліків в заснованої на правилах багатосторонньої системи торгівлі). Спираючись на останні досягнення в міжнародній податковій політиці, слід як і раніше приділяти увагу обмеження міграції прибуткків в інші країни для отримання податкових переваг, уникнення оподаткування та ухилення від сплати податків, зазначають в МВФ.