Крім ролі України у скандальній історії з імпічментом Дональда Трампа, наша країна цікава світовій пресі в світлі інших актуальних тем.
Від чого залежить отримання Києвом фінансової підтримки від МВФ, яке місце в цьому процесі відведено «Приватбанку», що очікує «Північний потік-2» і як проходить розведення на Донбасі - в огляді провідних західних медіа.
Транш МВФ залежить від ситуації з «Приватбанком»
«Україна активно просувається до узгодження нової трирічної програми кредитування з Міжнародним валютним фондом, сказала у вівторок журналістам міністр фінансів Оксана Маркарова, спростувавши припущення про те, що переговори щодо нового контракту зайшли у глухий кут. Виступаючи на тому ж брифінгу, прем'єр-міністр Олексій Гончарук повідомив, що уряд розраховує отримати в наступному році 12 мільярдів гривень (485 мільйонів доларів США) від продажу державних підприємств, і що Кабмін зробить все, щоб знизити інфляцію»
Оптимізму української влади не поділяють у The Wall Street Journal, спираючись на обізнані джерела. У колонці Ukraine Corruption Concerns Stall IMF Bailout ( «Українська корупція причетна до призупинення допомоги МВФ») автори пишуть про те, що МВФ стурбований сумнівами щодо здатності президента Зеленського повернути гроші, виведені з українських банків. Зокрема, мова про «Приватбанк».
«У МВФ сказали Зеленському, що він повинен агресивніше домагатися повернення виведених грошей, щоб виконати свою обіцянку очистити фінансову систему, підірвану шахрайством, відмиванням грошей та крадіжками»
Посилаючись на свої джерела, обізнані про переговори між Україною і Фондом, видання називає Ігоря Коломойського важливою перешкодою на шляху отримання Києвом наступного траншу фінансової допомоги.
«Серед викликів, з якими зіткнувся Київ в отриманні підтримки МВФ – Ігор Коломойський, близький до Зеленського магнат, який перебуває під слідством у США. Коломойський і ще один бізнесмен володіли по 45% акцій найбільшої в Україні фінансової установи «ПриватБанк» до його націоналізації. МВФ затримує наступні транші, поки не переконається, що команда Зеленського докладає достатніх зусиль, щоб повернути близько 15 млрд доларів США, виведених з більш ніж 100 банків, включаючи «ПриватБанк», за останнє десятиліття»
МВФ уважно спостерігає за розвитком ситуації і відносинами між Зеленським та Коломойським. У коментарі від НБУ прозвучали запевнення в тому, що центробанк України зробить все, щоб усунути сумніви МВФ.
«МВФ, однак, скептично ставиться до обіцянок. За останні 20 років Київ не виконав жодної з ряду умов в рамках допомоги МВФ, і, відповідно до звітів Фонду, через системну корупцію»
Про проблему повернення коштів у «Приватбанк» написали колумністи Bloomberg, Biggest Investor in Ukraine Wants Tougher Stance on Privatbank ( «Найбільший інвестор в Україні очікує більш жорсткої позиції по ПриватБанку»).
«Найбільший інвестор цього року в Україні (ЄБРР – прим.авт.) заявляє, що уряд повинен продемонструвати серйозне ставлення до відшкодування мільярдів доларів, вкладених у кредитора № 1 країни»
Автори вважають, що доля «ПриватБанку» стала перевіркою готовності президента Володимира Зеленського протистояти могутнім олігархам України.
«Колишні мільярдери-власники банку оскаржують націоналізацію в суді. Один з них був діловим партнером Зеленського, чий вплив у Києві є предметом багатьох спекуляцій»
Ален Піллоу, віце-президент Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, давнього українського кредитора, який планує інвестувати до 1,2 млрд євро у поточному році в Україну, вважає, що уряд має зайняти однозначну позицію щодо відновлення активів і повернення грошей, які були вилучені обманним шляхом.
«Важливо, щоб ми, міжнародне співтовариство, особливо ЄБРР і МВФ, були переконані, що держава навіть морально підтримує зусилля по поверненню грошей»
Bloomberg також пише про те, що Міжнародний валютний фонд відклав рішення про надання Україні нового кредиту у зв'язку із побоюваннями з приводу майбутнього «Приватбанку» і незалежності НБУ.
«Більш цікавим є те, що зробить Україна, якщо колишні власники «Приватбанку» доб'ються успіху у своїх юридичних зусиллях, оскаржуючи націоналізацію. Хоча Зеленський говорить, що банк не має бути їм повернений, один з магнатів бачить місце для «компромісу»
Кредиторам хотілося б розуміти, які дії зробить держава, якщо суд відкладе націоналізацію. «Який план?», запитує видання.
Майбутнє «Північного потоку-2» і його ціна для Європи та України
Після рішення Данії видати ліцензію на прокладку «Північного потоку-2» у своїх територіальних водах, провідні медіа присвятили свої полоси майбутньому проекту і наслідкам для України.
Politico у статті Nord Stream 2 clears final hurdle – but delays loom («Nord Stream 2 долає останню перешкоду – але будівництво затримується») ділиться припущеннями щодо термінів затримки трубопроводу і можливого впливу санкцій з боку США.
«Проект, очолюваний Газпромом, нарешті отримав зелене світло від Данії, але його завершення може зайняти деякий час. Трубопровід «Північний потік-2» тепер майже напевно буде завершено. Питання тільки в тому, скільки часу це займе»
Автори нагадують, що Європейська комісія разом з країнами Центральної та Східної Європи, які категорично проти цього проекту, визнавали, що у них немає ніяких юридичних підстав для припинення будівництва Nord Stream 2.
«Але в той час як датське схвалення в кінцевому рахунку відбулося, заплутаний і багаторічний процес видачі дозволів поставив графік проекту у невизначеність»
Перемогу Газпрому та європейських компаній, зацікавлених у трубі, затьмарює затримка завершення газопроводу, в тому числі і через настання зимових холодів.
«Документи, які були представлені як частина заявки на дозвіл, показують, що проект може зіткнутися, принаймні, із шестимісячною затримкою по цьому маршруту (на південний схід від о.Борнхольм – прим.авт). Очікується також, що він додатково обійдеться у 660 млн. євро плюс до початкового бюджету в 9,5 млрд. євро»
Після завершення датської ділянки прокладені трубопроводи необхідно з'єднати з німецькими ділянками за допомогою спеціальної процедури. Це може статися тільки між серединою травня і кінцем жовтня, згідно з дозволом німецької влади, через екологічні питання.
Автори посилаються на експертну думку щодо тиску США на газпромівський трубопровід. Передбачається, що американські санкції в перспективі можуть не тільки затримати фіналізацію трубопроводу, а й заморозити проект. Однак, з причини імпічменту Трампа, чи захоче Конгрес в цьому брати участь, залишається відкритим:
«У зв'язку з тим, що українське питання недавно вийшло на внутрішню арену США, у Конгресу, ймовірно, немає особливого бажання брати участь у політиці, пов'язаній з українським газовим сектором»
New York Times в колонці Denmark Approves Route for a Controversial Russia-German Pipeline («Данія погодила маршрут для скандального російсько-німецького трубопроводу») аналізують ціну цього проекту з точки зору геополітики і нагадують про ризики «Північного потоку-2» для Європи. Також розмірковують про те, що американські санкції вже не вплинуть на завершення газопроводу.
Цікава думка про те, що збільшення потреб європейців у російському газі буде означати продовження співпраці з Україною щодо транзиту.
«Газпромівські проекти чутливі геополітично, тому що вони збільшують залежність Німеччини і Європи від російського природного газу, минаючи Україну і Польщу, що знижує деякі транзитні збори для цих двох країн. Деякі критики вважають, що Росія намагається завдати шкоди економіці України, зокрема, особливо після анексії Криму в 2014 році і продовження військових дій на сході України»
«Себастьян Сасс, що представляє Nord Stream 2 AG в Європейському Союзі, стверджує, що уразливість України перебільшена. Він вважає, що потреба Європи у дешевому природному газі, через скорочення використання вугілля та ядерної енергетики, буде досить збільшуватися, щоб російський газ продовжував транспортуватися і по українських трубопроводах»
Автори посилаються на експертів, які вважають, що санкції США вже ні на що не вплинуть, тому що проект знаходиться на завершальній стадії. Америка тисне на те, що компанії, зацікавлені в будівництві і запуску трубопроводу, допомагають Росії фінансувати свою оборону. Американська риторика пояснюється бажанням експортувати зріджений газ до ЄС.
««Північний потік-2» політично чутливий, тому що він стратегічно розділяє Європу між інтересами Німеччини та інтересами усіх інших. Це створює велику недовіру і напруженість у відносинах з Польщею і Україною ... Росія вбиває клин між Німеччиною та її східними сусідами, між Німеччиною і ЄС, а також між Німеччиною і Сполученими Штатами»
Розведення сил на Донбасі в огляді Заходу
Після того, як Україна офіційно оголосила про розведення військ на одній із ділянок на Донбасі, світова преса сфокусувалася на цій проблематиці в режимі новин.
ВВС подали короткий сюжет щодо домовленості між Україною і проросійськими сепаратистами про відведення військ, Ukraine conflict: Front-line troops begin pullout (Український конфлікт: стартувало відведення військ на лінії зіткнення):
«Українські урядові війська і підтримувані Росією сепаратисти почали виведення військ із ключової лінії фронту на сході України ... У цьому місяці була досягнута домовленість про припинення п'ятирічного конфлікту на Донбасі»
Президент України Володимир Зеленський вважає встановлення миру на сході країни вищим пріоритетом. Успішними заходами в цьому напрямку були розведення у Станиці Луганській та обмін полоненими у вересні. Щоб продовжити врегулювання, офіційний Київ розраховує на переговори з Путіним в рамках Нормандського формату в листопаді, що стане можливим у разі успішного розведення сил в селищах Золотому і Петрівському, відзначає видання.
Аналогічний сюжет подали The Telegraph, в колонці Government troops and separatists begin joint withdrawal in eastern Ukraine town (Урядові війська і сепаратисти починають спільне виведення військ у місті на сході України)
«Український уряд і підтримувані Росією сепаратисти почали виведення військ з міста на сході України, щоб зробити крок до нових мирних переговорів з Москвою з приводу п'ятирічного конфлікту»
Медіа наводить слова міністра закордонних справ України Вадима Пристайка про те, що уряд відводить війська з лінії зіткнення в Золотому і надалі буде діяти в напрямку аналогічного виведення військ з міста Петрівське.
З боку Кремля прозвучали наміри зустрітися з Україною після успішного відведення в Золотому і Петрівському в рамках Нормандської групи. У Києва і Москви все ще залишаються принципові розбіжності щодо впровадження «формули Штайнмайєра» на Донбасі, зазначає автор статті:
«Не дивлячись на підтримку «формули Штайнмайєра», сторони розійшлися в деталях, оскільки сепаратисти виступають проти позиції Києва в тому, щоб кордон з Росією спочатку був повернутий під його контроль»
