У Білорусі масово затримують ІТ-спеціалістів: головне з інтерв'ю засновника проекту для альтернативного підрахунку голосів

Засновник  платформи Голос для альтернативного підрахунку голосів на виборах у Білорусі Павло Лібер розповів, скільки коштував запуск проекту, розкрив механізм роботи системи та поділився планами щодо співпраці з Координаційною Радою.

Фахівець в інтерв’ю «НВ» зазначив, що ІТ-галузь у Білорусі зараз переживає спад, спеціалістів затримують, попри це білоруські айтішники навряд масово поїдуть до України, імовірніше вони оберуть для релокації країни Балтії чи ЄС. Усе інтерв’ю за хвилину.

Засновник платформи Голос Павло Лібер

Бажання створити «Голос» з'явилось у липні. Причина проста – раніше у Лукашенка справді була електоральна більшість «і якщо він щось собі і накрутив, то не дуже багато», але у 2020 його рейтинги впали (через втому білорусів, реакцію президента на коронавірус, інтеграцію з РФ), а довіри до ЦВК немає.

Як працював проект: виборці ідентифікувались по номеру телефону (який не можна купити без паспорту), у день голосування надсилали чат-боту через месенджери фото своїх бюлетенів, а нейромережа аналізувала їх (зокрема, і підписи членів комісії та ID пристрою, щоб не відправляли один бюлетень з 2 сімкарт). Якщо нейромережа не могла визначитись, до аналізу підключали 400 закордонних волонтерів. Загалом 85% бюлетенів перевірили автоматично, а решту комбінованим способом. Після звірки виявилось, що із 1 049 344 отриманих голосів понад 1 мільйон віддали за Світлану Тихановьску.  Для захисту даних користувачів збирались лише телефони, потім номер хешувався. «В одній країні в однієї людини був доступ до бази, в іншій країні у іншої людини — сіль хешування. Ми самі не можемо розшифрувати номери телефонів».

Запуск Голосу не вартував практично нічого, бо робився на ентузіазмі ініціаторів. Однак, «якби це був класичний IT-проект, то це коштувало б близько $150 тисяч». У команду входили 40 осіб. Кожен напрямок (чат-боти, сайт, безпека, нейромережа, піар, волонтери) курувала окрема група.

Відключення інтернету на виборах було передбачуваним, влада застосовувала проти Голосу і дезінформацію і вплив на самих виборців. «Методи були простими: «заборонити шторки» (на кабінках для голосування), повісити оголошення, що не можна фотографувати, поливати нас брудом у ЗМІ». У день голосування систему Голосу підмінили, посилання вело на сторінку-заглушку, де вимагався номер телефону, «але ми швидко це розкрили і відкотили все назад».

Засновник Голосу зважився на деанонімізацію щоб збільшити довіру до проекту, бо у медіа поширювались чутки про слід закордонних (особливо чеських) спецслужб. «Я не шкодую, прекрасно розумію ризики і зараз не можу повернутися в Білорусь і почуватися в безпеці». Влада рано чи пізно ідентифікувала б Лібера, адже його ім’я засвітилось у «зливах» владних Телеграм-каналів. «Всіх людей, які залишилися в Мінську, затримали. Вони не були розробниками — просто адміністрували соцмережі». На сьогодні усі члени проекту Голос виїхали з Білорусі.

У майбутньому Голос може стати майданчиком комунікації між Координаційною Радою і народом. Серед користувачів платформи можна проводити опитування чи інформування. «Координаційна рада з допомогою Голосу може вирішити, концентруватися на створенні нової Конституції чи ні». Розвиток Голосу у комерційному напрямку поки не планується, «хоча вже надійшло кілька пропозицій з Казахстану. Там скоро вибори».

Багато ІТ-компаній припинять інвестиції у Білорусь та закриються, як зробив Viber, коли побили його співробітників. Утім, після стабілізації ситуації ІТ-галузь відновиться дуже швидко  - протягом місяця, оскільки ця сфера динамічна і мобільна. Айтішникам у Білорусі живеться дуже добре, однак недотримання закону та страх, що  «до них можуть прийти і все забрати» є обтяжливим.

Білоруські ІТ-фахівці  «завалені пропозиціями» з України. Однак не слід розраховувати на значний приплив ІТ-спеціалістів до України через негнучкий податковий режим для іноземців. «Якби Україна могла податки для приїжджих вирівняти з податками ФОП  (створити компромісний режим), кількість прибулих була б більшою». Більшість білоруських айтішників поїдуть до Литви, Латвії та Польщі, однак частина – до України, зокрема через ментальну близькість. Лібер радить Україні скористатись «некомфортним політичним періодом у Білорусі» і отримати хороших ІТ-працівників.