Прагнення влади запустити швидкими темпами ринок землі в Україні, наштовхнулися на жорсткий опір противників цієї ідеї. У Києві регулярно відбуваються акції протесту і вже сталися криваві сутички з правоохоронцями. Про те, хто може бути причетний до організації мітингів та механізми запуску ефективного ринку землі, в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів голова правління громадської організації «Регіональна експертно-юридична асоціація впливу» Олексій Буряченко.
Впродовж останнього тижня у Києві відбуваються акції протесту проти ухвалення Верховною Радою закону про ринок землі в другому читанні. 17 грудня біля парламенту сталися сутички радикальних активістів з правоохоронцями, внаслідок чого кілька осіб потрапили до лікарні. Чому відбуваються ці протести, хто в них зацікавлений і є їхнім організатором?
Водночас є інша версія, і я більше схиляюся до неї, що ці протести і сутички були організовані умисно для зміщення вектору у загальному розгляді земельного питання. Ви помітили, що ані під час мітингу, ані під час дебатів на телеканалах, ніхто предметно не обговорював технічні складнощі й інші тонкощі земельної реформи? Експерти і політики обговорювали лише бійки, розповідали про постраждалих з обидвох сторін. Тож мені здається, що Нацкорпус та інші ультранаціоналісти просто зацікавилися цими протестами і спровокували сутички. Таким чином вони фактично взяли на себе «вогонь», а відповідно – політичний аспект цих подій.
«Натомість справжні фермери й аграрії, які приїхали з інших областей до Києва протестувати проти запуску ринку землі, залишилися в «тіні». Їхній мітинг не мав достатнього розголосу і відповідного ефекту, бо всі обговорювали сутички, розвиток силового сценарію, загрозу наступного Майдану, і так далі»
експерт з міжнародного праваОкрім вуличних баталій, не менш запальні дискусії з елементами бійки сталися й у Верховній Раді. З чим пов’язаний жорсткий розподіл інтересів серед депутатів – це лише політичний піар на темі ринку землі чи реальне бажання не допустити гіршого сценарію подій через земельну реформу в її нинішньому вигляді?
Олексій Буряченко: Небажання частини народних депутатів остаточно ухвалювати «земельний закон», пов’язане з лобіюванням інтересів у аграрній сфері. Не секрет, що в Україні давно діє нелегальний, «тіньовий» ринок землі. Багато політиків, бізнесменів, фермерів переоформлюють земельні ділянки через державного реєстратора, судові рішення та підзаконні зобов’язання. Це протизаконно і за це слід притягувати до кримінальної відповідальності. Однак часто провадження не порушують, бо цей «розпродаж» робиться за домовленістю і дуже вигідний усім зацікавленим сторонам. Чимало мешканців українських селищ вже не перший рік продають власні земельні паї, а на отримані кошти купують автомобілі, ремонтують оселі і вперше у житті летять відпочивати до Туреччини.
«Масла у вогонь» підлив і запуск у 2018 році Державним комітетом України з земельних ресурсів ринку оренди. Запрацювали аукціони з продажу землі, почали укладатися договори на оренду на 49-50 років. І це лише офіційно. Водночас деякі місцеві адміністрації, почали здавати в оренду навіть «земельні запаси», використовуючи при цьому тіньові схеми.
«В Україні давно діє нелегальний, «тіньовий» ринок землі. Багато політиків, бізнесменів, фермерів переоформлюють земельні ділянки через державного реєстратора, судові рішення та підзаконні зобов’язання»
експерт з міжнародного праваТаким чином в Україні сформувався масштабний прошарок фермерів, бізнесменів і політиків, які накопичили багато землі і техніки, а також працюють виключно на експорт агропродукції. Фактично вони стали латифундистами й отримують надприбутки. Багаторічна практика застосування подібних тіньових схем призвела до того, що сьогодні в деяких областях один фермер керує одночасно кількома вимираючими селами, їздить на джипі і має колосальні фінансові статки. Якщо він розіб’є свій автомобіль, то завтра спокійно піде в автосалон і купить новий. Коштів у нього предостатньо.
До чого це призвело? Сформувався клас дуже міцних і заможних фермерів, які отримують надприбутки і зацікавлені в якомога довшому функціонуванні ось такого тіньового ринку. Для цього вони інвестують кошти в діяльність політичних партій, які через місцеві органи та Верховну Раду лобіюють продовження мораторію на продаж ринку землі, аби зберегти статус-кво. Ці люди вкрай незацікавлені у відкритті прозорого, легального ринку землі, адже їм буде важко спрогнозувати наслідки його функціонування для задоволення власних потреб.
Таким чином, сьогодні різні політичні сили грають у свою гру. Команда президента Зеленського пообіцяла МВФ відкрити ринок, для них це питання макрофінансової підтримки і стабільності. Однак фінансовим донорам партії «Батьківщина», серед яких багато міцних аграріїв, вигідна «заморозка» ситуації і продовження мораторію на продаж землі. Тому вони активно опираються побудові легального земельного ринку, що виявляється у запальних дискусіях і протистоянні під «куполом».
Багато експертів критикують запуск землі у тому вигляді, як це передбачає закон. Вони прогнозують стрімкий розпродаж усього земельного ресурсу великим іноземним агрохолдингам, і навіть початок «війни» за паї і гектари. Як уникнути цих загроз й ефективно запустити ринок?
Олексій Буряченко: Для відвернення таких негативних факторів, слід впроваджувати державні механізми регулювання ринку землі. Потрібна система, в якій можна легко вигідно продати чи купити земельну ділянку. Також уряд має запустити і реалізовувати програму компенсації по кредитах. У Кабміні про це заявляли, але у 2020-му цієї програми вже не буде, адже в бюджеті кошти на неї відсутні. Лише дія чітких правил гри і регуляторних механізмів гарантуватиме дієвий і справедливий ринок землі.
Крім того, у питанні відкриття ринку землі, позиція кожної зі сторін не є однозначною і визначальною. Не можна стверджувати, що мораторій на продаж землі – це добре. За таких умов землю дійсно краще не продавати. Однак ринок землі може стати дуже вигідним, якщо запустити його в умовах нормального державного регулювання: через Держкомзем, оцінку земель, нормальні геодезичні карти, а також шляхом впровадження і використання Державного земельного банку. Якщо ж запустити ринок без цих інструментів і регулювання, а просто, як на «дикому заході», то це буде грабунок України і здача національних інтересів. Це буде справжній злочин проти країни та її народу.
Чи потрібен референдум про створення ринку землі? Наскільки це допоможе ефективно перетворити землю на товар?
Олексій Буряченко: Референдум – це непогана ідея, але людей слід підготувати до нього. Створення механізмів для запуску ринку обігу землі – земельний банк, продаж-купівля, державна програма, програма промоції цього питання, - триватиме не один-два місяці. Одночасно слід доносити інформацію до кожного села, до найменших громад і найдрібніших фермерів. Слід проводити масштабну промоційну кампанію зі створення ринку землі. На це потрібно мінімум два роки. Тобто, слід запускати регуляторні механізми й одночасно розповідати людям про них і про те, як вони працюватимуть. За результатами соцопитувань, сьогодні близько 70% українців категорично проти відкриття ринку землі. Однак якщо з ними поговорити, провести промоційну кампанію і впровадити ефективне державне регулювання, відсоток прихильників запуску ринку суттєво зросте.
І є ще одна проблема, над якою слід працювати. Сьогодні в Україні не використовується принцип ефективного регулювання, коли для ухвалення рішення використовується максимальна кількість «стейкхолдерів» зацікавлених сторін. У питанні запуску ринку землі використовується лише думка політичних партій і аграрних асоціацій. Деякі з них декларативно пропонують «спитати думку людей» про відкриття ринку землі. Однак і тут є «ложка дьогтю» - це питання цікавить не лише жителів районних центрів, селищ і містечок. Наприклад, ви мешкаєте у місті, вам же також образливо, що ви не отримали і вже не отримаєте власної земельної ділянки? Так само є і жителі сіл, які не отримали земельних паїв, бо не працювали в колгоспах і не брали участі в їх розпаюванні.
«Слід доносити інформацію до кожного села, до найменших громад і найдрібніших фермерів. Слід проводити масштабну промоційну кампанію зі створення ринку землі. На це потрібно мінімум два роки. Тобто, слід запускати регуляторні механізми й одночасно розповідати людям про них і про те, як вони працюватимуть»
експерт з міжнародного праваТобто, в Україні є дуже багато людей, які могли отримати з ринку землі користь, але не мають такої можливості. Як справедливо з ними вчинити? Можливо слід запустити якийсь механізм державної компенсації для тих категорій, які не отримали землю і не зможуть скористатися тихим відкриттям ринку. Коли люди відчуватимуть, що держава допомагає їм розібратися в суті питання, а не лишити їх «просто неба» ні з чим, підтримка українців запуску ринку землі суттєво зросте. Однак це тривалий і послідовний процес, на який може знадобитися не менше 2-3 років.
І ще один важливий фактор – це системність. Потрібен системний шлях вирішення цього питання, який застосовують у розвинених європейських країнах. Згідно з ним, для вирішення якогось питання, заслуховуються думки усіх сторін і напрацьовується кілька варіантів розвитку подій. Для практичної роботи обирають остаточний варіант, який найбільш лояльний і зручний для всіх учасників процесу. А не так, як це зараз намагаються робити, коли кожна зі сторін відстоює вигідні для себе умови, а інші намагається дискредитувати. Такий алгоритм неефективний і містить ознаки несправедливості й дискримінації.
Валерій Савицький
