Виборчі перегони в Україні: негласний старт майбутніх виборів

Виборчі перегони в Україні: негласний старт майбутніх виборів
Фото: persha.kr.ua

До початку президентської кампанії в Україні офіційно ще як мінімум рік. Але вже зараз чітко видно, як основні політичні сили готуються до майбутньої гонки. Можна припустити, що новий виборчий сезон-2019 стартував восени 2017 року.

Парламентська промова Президента

Промову Президента в парламенті 7 вересня експерти охрестили передвиборною. Було піднято безліч питань, серед яких важливе місце відведено підсумкам реформ і необхідності продовжувати обраний курс:

«Навесні 2019 року – президентські вибори, восени – вибори парламентські. Це означає, що у нас залишився лише рік, щоб активно попрацювати над реформами»

Курс на реформи, ЄС і НАТО

Порошенко підкреслив, якщо зупинитися на досягнутому, можна втратити державність, чого допустити не можна:

«Без завершення реформ ми ризикуємо втратити державність. Нас просто не стане»

Такий варіант, над яким роками працює пропаганда і агресія Росії, ні Президента, ні суспільство не влаштовує:

«Країна, яку ще 3 роки тому сподівалися стерти з політичної карти світу, не просто захистила себе, а знайшла сили змінюватися і рухатися вперед. Наш сценарій – оптимістичний і назва цього сценарію: «Успішна європейська Україна успішних українців»

Порошенко підвів підсумки головних досягнень свого правління і зробив акцент на тому, які виклики необхідно подолати Україні:

«Безвізові поїздки – головне досягнення нашої реформаторської роботи. Верховна Рада була учасницею реалізації цього плану. Хочу подякувати за спільну роботу»

Було піднято питання боротьби з корупцією та подолання опору реформам з боку окремих олігархічних груп і тих, кого влаштовує поточний статус-кво. Окремо Президент зупинився на загрозах популізму, очевидно натякаючи на основних політичних супротивників, які використовують сьогоденний стан речей для нагнітання і дестабілізації ситуації в країні:

«Над їх штабами прапори синьо-жовті, а от соціальні гасла взяті з архівів комуністів і Прогресивно-соціалістичної партії. І в ролі захисників народу вони виглядають досить переконливо – поки не заглянеш в їхні електронні декларації»

Президент дав зрозуміти, що є незаперечним прихильником проєвропейського курсу України та руху в НАТО. Зазначив Порошенко і про обсяги зростання економічної інтеграції України в європейські ринки:

«На днях (з 1 вересня – прим.авт.) набула чинності Угода про асоціацію. Завдяки тому, що Євросоюз ще в позаминулому році погодився на тимчасове його застосування, ми вже можемо радіти таким попереднім підсумкам, як зростання нашого експорту в Євросоюз. Зокрема, в першому півріччі 2017 року – експорт зріс на 23%. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України досягла 40%. Хочу нагадати, що в 2012 році ця частка становила 30%, а в 2009 році – 25%. Це свідчить про початок процесу інтеграції української економіки до ринку Євросоюзу. А разом з безвізом – про кардинальну зміну наших геополітичних і цивілізаційних координат»

Зростання обороноздатності, Росія як ІДІЛ і повернення Криму

Що стосується оборонного сектора, то в ній Україна досягла значного прогресу. Витрати на оборону за останні 3,5 роки збільшилися в 10 разів. Нагадав Президент і про перехід на контрактну армію. Військові загрози, які виходять від РФ, стимулювали розвиток виробничих потужностей оборонного характеру і посилення співпраці із західними партнерами, НАТО зокрема. Мета України – дорости до стандартів Альянсу в сфері оборони і безпеки. Росію Порошенко порівняв з терористами ІГІЛ:

«Росія є більшою загрозою, ніж терористичне угрупування «Ісламська держава». У тих немає військових можливостей, технологій і прагнення правити світом. У Росії є. І вона не є другом для вільного світу»

Висловився Президент і про болючі питання для українського суспільства, такі як розгул злочинності, незаконний оборот зброї і «отаманщина». Окремо зупинився на проблемі приватизації і ринку землі, давши зрозуміти, що вважає мораторій на продаж земель – неправильним вибором:

«Земельний ринок і приватизація – два надійних способи швидко залучити в Україну гідний обсяг інвестицій»

Президент підтримує антиросійську санкційну політику України та західних партнерів і згадав про можливості повернення Криму, що в принципі прозвучало, як передвиборча обіцянка:

«Ми можемо створити умови, коли Крим стане для Москви не підйомним тягарем. Так злодій іноді викидає вкрадене, коли воно починає йому пекти»

“Ні” позачерговим виборам

На завершення своєї промови, Порошенко запевнив, що не допустить позачергових виборів та кардинальної зміни політичного устрою країни і форми правління:

«Я ніколи не погоджуся з пропозиціями забрати у людей право обирати президента і передачі його парламенту. Наближення планових голосувань за президента і Верховну Раду робить ще більш нераціональною ідею дострокових виборів. Моя позиція незмінна: все має відбутися у визначені Конституцією терміни»

В цілому Президент вважає свої досягнення успішними. А провали – списує на зовнішню агресію Росії, що справедливо, але не настільки однозначно. Системні помилки влади, гальмування реформ, затягування прийняття непопулярних заходів, в тому числі і проти чиновників та бюрократії, просто катастрофічна ситуація з корупцією і невпевнена боротьба проти останньої – це все та багато іншого – «досягнення» і без Кремля.

Багато в чому влада, і оточення Президента зокрема, не зацікавлені у структурних реформах. Особливо, що стосується прозорості ринкових процедур, відкритості українського ринку до інвестицій і дієвої боротьби з корупцією. Але посил суспільству і до західних країн, які підтримують Україну – був обраний правильним. У «передвиборній» промові Петро Порошенко торкнувся усіх суттєвих питань, які хвилюють більшість українців і з якими до влади апелює Захід, підкресливши свою конструктивну та ключову роль в реформаторських процесах.

Об’єднання партій БПП і «Народного Фронту» Яценюка

До осені цього року активізувалися переговори двох партій про об’єднання перед виборами. Головним ідеологом тандему вважають Олександра Турчинова. Основою нового союзу повинні стати політичні фігури першої величини: Генпрокурор Юрій Луценко, глава Верховної Ради Андрій Парубій, секретар РНБО Олександр Турчинов, прем’єр-міністр Володимир Гройсман, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та екс-прем’єр Арсеній Яценюк.

У тому ж посланні до Ради Президент Порошенко висловився на підтримку урядів і Гройсмана, і Яценюка, давши зрозуміти, що має намір домовлятися:

«Два Кабміни Арсенія Яценюка і третій Володимира Гройсмана не мали іншого вибору, ніж йти на дуже жорсткі, принципові і непопулярні кроки … Я повністю підтримую ті кроки»

Як вважають в кулуарах влади, свого часу Банкова витратила 30 млн доларів на «звільнення» від уряду лідера «Народного Фронту». З новим політичним сезоном ситуація змінилася. І Президент, і його оточення розуміють, що без об’єднання зусиль їм не виграти вибори. А з огляду на зростаючий і об’єктивний вплив опозиції та різного роду зовнішніх і внутрішніх деструктивних факторів, йти поодинці – значить програти все.

Як вважає експерт УП Роман Романюк, «перемир’я» – вимушене, на тлі консолідації опозиційних сил на чолі з Тимошенко, але також реальне і показове:

«З початком нового політичного сезону спікери влади почали демонструвати публічну єдність, а Президент навіть звозив своїх депутатів, прем’єра і генпрокурора на тімбілдінг в резиденцію до Залісся»

Об’єднання провладних сил дасть Порошенко реальний шанс стати єдиним кандидатом від влади і вийти до другого туру виборів. Коментує депутат «Народного фронту» Павло Пинзеник:

«Щоб об’єднатися для походу на парламентські вибори, треба об’єднатися і висунути єдиного кандидата на президентські. А щоб це зробити, треба хоч якось відновити довіру один до одного і почати вирішувати питання, які роками не вирішуються»

Інакше для багатьох, включаючи Президента, інший результат може бути схожим на той, який Україна проходила в 2013-2014 роках.

Об’єднання опозиції від Юлії Тимошенко

Тимчасових союзників для успішної участі в майбутніх виборах домагається і Юлія Тимошенко. На брифінгу у Львові 11 вересня політик заявила про об’єднання опозиційних сил для захисту стратегії України, яка формує «вільний народ і демократичну країну для щасливих людей»:

«Всі демократичні проєвропейські сили почали консультації для спільної координації дій та об’єднання зусиль з силами суспільства, які готові спільно і до перемоги проходити шлях становлення України»

Про те, хто увійде до нового союзу опозиції, Тимошенко не уточнила, а лише додала, що повідомить результати за підсумками всіх консультацій. Популізму Юлії Володимирівні – не позичат, але по-іншому у її політсили шанси залишатися «при владі» і на політичному олімпі роками невеликі. Конструктив вимагає більше і зусиль, і ресурсів, і кадрів. А ускладнювати собі і без того «непросте» опозиційне життя Тимошенко не планує, а робить ставки на політичні шоу та екшн. Правда, як показує досвід попередніх років, подібні союзи недовговічні і тримаються виключно до моменту приходу до влади. Після все стає на свої місця – банальна боротьба за сфери впливу та переділ капіталів.

Активна позиція та безпосередня участь лідера «Батьківщини» в справі про повернення до України Міхеїла Саакашвілі також свідчить про пошук союзників з числа опозиційних до влади сил. Але і говорить про те, що Юлія Володимирівна перебуває у певному відчаї. Так як по суті їй і об’єднуватися нема з ким.

Оппоблок, група Ляшка, «Самопоміч» Садового мають свої ніші та свій електорат. До того ж цілі у цих сил відрізняються. Для тієї ж «Самопомічі» позачергові вибори, ідею яких проштовхує Тимошенко, вкрай невигідні, рейтинги політсили в регіоні і на загальнонаціональному тлі – падають. До того ж Садовий, який також був у числі групи підтримки Саакашвілі, після заяви Тимошенко дещо відійшов у сторону і у facebook заявив, що всі сторони конфлікту повинні піти один одному назустріч:

«Я проти? щоб Президент позбавляв громадянства тих, хто посмів стати в опозицію до нього. Це принижує як інститут громадянства України, так і авторитет інституту президентства; щоб влада використовувала перекриття руху через кордон, зупинку потягів, зміцнення кордону між Україною і ЄС, ввозила «тітушок», зневажала права тисяч простих громадян виключно з метою не допустити в країну одну людину, чия думка не подобається Президенту; порушення закону будь-ким в правовій (!) Державі. Вважаю, що все ще є шанс у кожного зробити крок назустріч для збереження людей і країни. Закликаю всі сторони негайно повернути ситуацію в правове поле і спільно повернути авторитет державної влади в країні, а також базову повагу один до одного»

Але і не виключив можливий союз з Саакашвілі в майбутньому:

«Особливо, якщо будуть призначені дострокові вибори до Верховної Ради. Така ймовірність в політиці завжди має місце»

Партію Коломойського «Укроп» – навряд чи можна вважати повноцінним союзником, здатним істотно посилити команду Тимошенко в очах виборців. Та й сам олігарх, якому приписують негласну підтримку Саакашвілі, публічно об’єднання навколо Тимошенко поки не розглядає.

Виходить, що лідеру «Батьківщини» розраховувати на серйозних партнерів по об’єднанню опозиційних політичних сил не доводиться, їх просто немає. Залишається тільки грати на настроях людей і використовувати улюблену тактику популізму і критиканства.

Онищенко йде в президенти

У передвиборний контекст потрапляє інтерв’ю олігарха Олександра Онищенка, яке він дав The Washington Times 14 вересня:

«Так, я вирішив балотуватися. Порошенко розглядає мене як сильного політичного і економічного суперника. Тому перша його мета була позбавити мене і опозицію фінансових ресурсів і змусити мене покинути рідну країну»

У традиційній манері Онищенко звинуватив Банкову у тиску і особистій розправі з боку Президента:

«Адміністрація президента Петра Порошенка стає все більш авторитарною, монополізує владу і ущемляє опонентів. Я здивуюся, якщо не буде нових звинувачень після оголошення про моє рішення йти в президенти»

Як заявив Онищенко, він готує план відродження України, який представить у своїй передвиборчій платформі:

«Я обговорюю, як відродити українську економіку, з провідними економістами, колишніми високопоставленими правоохоронцями, антикорупційними й іншими фахівцями. Ми підготуємо план, який я представлю»

Онищенко вважає, що кримінальні злочини, які йому приписує влада, це всього лише спосіб боротьби з опонентами і рейдерська тактика захоплення бізнесу. Як відомо, олігарха звинувачують за статтею держзради за корупцію з перепродажем газу. З 2016 року він перебуває за межами України і в розшуку. У той же час Інтерпол відмовився оголошувати Онищенка в міжнародний розшук. Звинувачення в корупційних схемах олігарха веде НАБУ. Загальний збиток вкрадених коштів оцінений в розмірі 1,6 млрд гривень, 740 млн з яких припадає на ПАТ «Укргазвидобування».

Про президентські перспективи Онищенка можна говорити тільки в світлі подразника Президента і ще однієї «опозиційної голови, що говорить». У чому можуть бути зацікавлені як внутрішні противники влади, так і зовнішні «гравці» і «спостерігачі» за українськими виборами.

***

З новим політичним сезоном активізувалися устремління різних політсил в майбутні президентські і парламентські вибори. Від того, наскільки сили зможуть домовитися і діяти злагоджено, буде залежати контекст виборчої гонки і доля усіх реформ. Чи зможуть сили діяти конструктивно, покаже час. На владу тиску значно більше, так як прийняття непопулярних заходів – основа багатьох трансформацій. Відходити від наміченого шляху – також не варіант, оскільки опозиція завжди зможе використовувати це як посил суспільству про згортання реформ. Оскільки на кону стоїть майбутнє курсу всієї країни, майбутні виборчі перегони плануються завчасно, про що і свідчить активність усіх перерахованих вище політичних фігур.

Марія Гелюх

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Теги Запису
Слідкуйте за UA.News в Telegram. Дізнавайтеся важливі новини першими.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: