Владислав Запорожченко, IBOX Bank: про трансформацію банкінгу, український Фінтех і вплив коронакризи

Український банківський сектор переживає великі зміни. Коронакриза змусила усі банки перебудовувати свою роботу під онлайн, що раніше було ринковою необхідністю, а нині є однією з умов виживання. UA NEWS взяв ексклюзивне інтерв'ю у Владислава Запорожченка – нового Незалежного Директора Ради IBOX Bank. Ми поговорили про невідворотність онлайн-сервісів для банків та конкурентні можливості українського фінтех перед європейським.

Як карантин вплинув на роботу банку?

Владислав Запорожченко: 60% співробітників банку працюють дистанційно, також змінився графік роботи відділень, оскільки скоротилася кількість клієнтів, які відвідують їх. Персонал, що підтримує життєдіяльність банку, повинен мати фізичний доступ.

Сам робочий процес радикально не змінився. Але, як не дивно, карантин дав команді необхідний буст у діджиталізації. Так, вона є для нас головною метою 2020 року, проте багато операційних процесів переходу в онлайн проходили б набагато довше, якби не нагальна потреба бути там через карантин.

Саме на правильній тарифній політиці і налагоджених бізнес-процесах заробляє будь-який комерційний банк. Клієнт-фізособа та клієнт-юрособа мають схожі цілі, але абсолютно різні поточні завдання. IBOX Bank прекрасно вміє працювати з бізнесом, тому замість «ноу-хау» ми можемо запропонувати вигідні умови у правильний момент.

Як змінився попит на послуги в банківській сфері?

Владислав Запорожченко: Клієнти стали більш вимогливі, збільшилося навантаження на онлайн-сервіси. У 95% випадках клієнту не потрібно йти до банку, в першому кварталі 2020 року банк звернув особливу увагу на розвиток транзакційного сервісу для своїх клієнтів, завдяки чому корпоративним клієнтам немає необхідності відвідувати банк. Також регулятор зробив послаблення у нормативних актах, завдяки чому процедура верифікації клієнтів може проходити онлайн.

Чи були запущені якісь нові послуги або використані ноу-хау у період карантину?

Владислав Запорожченко: Для наших клієнтів, юридичних осіб-нерезидентів, банк розробив нову тарифну програму. Це може звучати не так яскраво та вірально, однак саме на правильній тарифній політиці і налагоджених бізнес-процесах заробляє будь-який комерційний банк. Клієнт-фізособа та клієнт-юрособа мають схожі цілі, але абсолютно різні поточні завдання. IBOX Bank прекрасно вміє працювати з бізнесом, тому замість «ноу-хау» ми можемо запропонувати вигідні умови у правильний момент.

Перше, що можуть зробити банки, щоб отримати нових клієнтів з цього сегмента, - створити сприятливі і взаємовигідні умови подолання цієї кризи.

Криза – це також і вікно можливостей. На яких з них ви зараз зосереджені?

Владислав Запорожченко: На сьогоднішній день банк готує програму фінансування для МСБ клієнтів, спільно з міжнародними фінансовими організаціями. Банк націлений кредитувати малі підприємства і компанії із середнім рівнем капіталізації.



Оцінити важливість цього досить неважко: український бізнес після двох місяців карантину перебуває – за рідкісними винятками – у серйозній кризі. Перше, що можуть зробити банки, щоб отримати нових клієнтів з цього сегмента, - створити сприятливі і взаємовигідні умови подолання цієї кризи.

IBOX Bank планує масштабний ребрендинг. Що ви можете про це розповісти?

Владислав Запорожченко: Розповісти багато чого не можу – краще почекайте офіційного анонсу. Але це повноцінне нове обличчя та всі атрибути сучасного банку в діджиталі. Ми вміємо працювати із бізнесом, але дуже хочемо нарощувати наші можливості серед клієнтів-фізосіб.

Коли можна очікувати появу онлайн-банкінгу?

Владислав Запорожченко: Цього року. Конкретних термінів назвати не можу, але це буде сучасний банківський продукт. У ньому не буде відразу всіх функцій, але буде чітка дорожня карта апдейтів мінімум на 6 місяців.

Для того щоб розширити ринок послуг і фінтех-компаній в Україні, потрібно брати досвід Великої Британії. Це перша країна, яка увійшла у світ цифрових банків.

Які головні цілі ви собі ставите в Айбокс Банку?

Владислав Запорожченко: Розвиток корпоративного сектора – одне з моїх завдань, впровадження онлайн-сервісів і розширення корпоративних продуктів.



Розкажіть про ваш європейський досвід у фінтех-секторі?

Владислав Запорожченко: У 2018 році наша команда з України заснувала платіжну систему в Чеській Республіці. У 2019 му році вона вже була повністю готова до роботи. Нам вдалося отримати SWIFT-код та дозвіл на генерацію власних IBAN-ів. Кореспондентська мережа банку покривала ЄС, Швейцарію та Японію. За минулий рік компанія виробила обсяг лімітів у 36 мільйонів євро.

Після України нелегко було перебудуватися під європейські реалії. Вони набагато зрозуміліші, чітко структуровані. Ми повністю проходили ліцензування в Центробанку Чехії, розробили з нуля усі системи комунікації по персоналу, аутсорсингу, комплаєнс.

Також була створена програма «Чи знаємо ми свого клієнта?» (KYC – know your customer). На даний момент платіжна система здатна забезпечити міжнародні перекази по всьому світові, відкривати поточні рахунки юрособам, фізособам. Також система підключена до СЕПу (Система електронних платежів).

Чим європейський ринок фінтех-послуг відрізняється від українського? Чого не вистачає Україні, незважаючи на досить стрімкий розвиток галузі в нашій країні?

Владислав Запорожченко: Для того щоб розширити ринок послуг і Фінтех-компаній в Україні, потрібно брати досвід Великої Британії. Це перша країна, яка увійшла у світ цифрових банків. Там існує відомий банк Atom Bank, взагалі без відділень. Він верифікує клієнтів через Facebook та Instagram.

Центробанку і фінансовому регулятору Королівства вдалося відрегулювати законодавство таким чином, що зараз можливо проводити віддалену верифікацію своїх клієнтів. Вони спростили все законодавство. Зараз такий підхід фактично є директивою Центробанку ЄС, якої дотримуються усі країни-учасниці.

Коли клієнт з європейської компанії відкриває собі поточний рахунок у платіжному інституті, вся інформація підтягується з легітимних баз. У них єдина централізована система за світовими санкційними списками. У них єдина система з безпеки і кримінальних справ по компаніях. Тобто, все в цілому більш централізовано.

Як при такій легкій верифікації вдається уникнути шахрайства? Які існують запобіжні заходи, що використовуються за кордоном?

Владислав Запорожченко: Кожна платіжна система і фінансова установа придумує свої методи верифікації клієнтів. Припустимо, зараз в Україні за допомогою BankID активно впроваджується верифікація через систему «Дія».

У Європі, як і в Україні, існує верифікація, при якій клієнт повинен зробити фотографію з паспортом або вийти в Skype через відео-конференцію. Якщо це великі корпоративні клієнти, їх на момент реєстрації перевіряють нотаріус та публічні судові реєстри.

Тому, коли клієнт з європейської компанії відкриває собі поточний рахунок у платіжному інституті, вся інформація підтягується з легітимних баз. У них єдина централізована система за світовими санкційними списками. У них єдина система з безпеки і кримінальних справ по компаніях. Тобто, все в цілому більш централізовано.

Також в нашій країні слід спростити законодавство в плані видачі і отримання ліцензії. При цьому можна підвищити збори за їх видачу. Все це могло б спрямувати фінансові потоки до нас.

Чому ще варто повчитися у Старого світу?

Владислав Запорожченко: В країнах Європи спрощене законодавство. Немає податкового тиску, немає тиску з боку регулятора. Немає таких частих перевірок, як у нас. В Україні, по суті, встановлено тотальний контроль над фінансовими установами.

В Європі клієнтам і фінансовим інститутам простіше працювати і проводити фінансовий аналіз своїх клієнтів, простіше відкривати рахунки, проводити угоди між компаніями.

Також в нашій країні слід спростити законодавство в плані видачі і отримання ліцензії. При цьому можна підвищити збори за їх видачу. Все це могло б спрямувати фінансові потоки до нас. І це відповідає новому інвестиційному законодавству, яке вніс президент Володимир Зеленський.

Українські продукти однозначно готові конкурувати в Близькосхідній і Центральній Європі. Це консервативні країни, там дуже класичний підхід до банкінгу.

Україна зробила перший крок – спростила для нерезидентів відкриття поточних рахунків. Далі необхідно брати за основу європейську базу і переносити її в Україну. При цьому я вважаю, що країна може видавати і криптовалютні ліцензії, і Forex-ліцензії. Ми повинні вийти на нові ринки і конкурувати з іншими європейськими країнами, наповнюючи свій бюджет.



Український FinTech готовий до експорту? Є ваш успішний досвід, є FinTech-band Олега Гороховського та Дмитра Дубілета, який зараз виводить на британський ринок Koto.

Владислав Запорожченко: Можу сказати, що команда Дубілета точно готова до всього. Хто б не був у школі «ПриватБанку», той завжди готовий до fintech-проектів. Наочні приклади – Monobank і Koto, про який вже знає вся Європа, хоча він тільки виходить на ринок. Вони грамотно провели рекламну кампанію – ще не отримавши ліцензію, їх проект присутній в медіа і вже презентований як провідний цифровий банк у Європі.

Українські продукти однозначно готові конкурувати в Близькосхідній і Центральній Європі. Це консервативні країни, там дуже класичний підхід до банкінгу. А світ зараз перебудовується і діджиталізується.

Як це впливає на класичні банки у нас і за кордоном?

Владислав Запорожченко: Розвинені системоутворюючі банки типу Райффайзена або Deutsche Bank давно не обмежуються представництвами та філіями. Так, в якійсь мірі цифрові банки не можуть жити без класичних банків. Але вже 10 років назад запускалися цифрові банки, і це внесло свої корективи.



Наприклад, була вироблена формула, як має виглядати відділення, - це щось на зразок магазину Apple. Ви прийшли, ви потрапили у величезний open space, до вас підходять універсальні менеджери і допомагають все відкривати, дивитися. Спочатку ви можете просто ознайомитися із цим продуктом.

В цілому в світі та Україні робота з готівкою відходить у минуле. Нацбанк активно впроваджує cashless-економіку, тому можна сміливо сказати, що у вітчизняного банкінгу ще все попереду.

Особливо добре на розвиток цифрового банкінгу зараз вплинула криза, яку до кінця поки не відчули. Момент відвідування відділень залишився, але системні банки України активно створюють програмні оболонки, додатки та комфортні умови для клієнтів, щоб вони могли працювати віддалено.

Тобто, Україна вже готова експортувати свій FinTech потенціал за кордон?

Владислав Запорожченко: Я думаю, що країна поки що готова експортувати тільки окремих фахівців та проекти. Сама держава поки що не готова до серйозних онлайн-систем. Велика частина проблем криється саме на законодавчому рівні.

Є Revolut, який активно розвивається, але на український ринок не виходить. Є PayPal, історія з яким триває вже не один рік. Що відлякує великих, динамічних і сучасних гравців від виходу на український ринок?

Владислав Запорожченко: PayPal – давно наболіла тема. Проблема виходу цієї платіжної системи на український ринок не може бути дозволена на рівні НБУ. Це питання до законодавства. Платіжні інститути, платіжні системи, компанії по електронних грошах повинні мати право зберігати кошти на своїх рахунках і відкривати клієнтам рахунки IBAN. В Україні це не дозволено.

Тобто, фактично нам потрібно спростити законодавство і дати можливість відкривати рахунки і зберігати кошти не тільки банкам, але і платіжним інституціям. Але тільки робити прив'язку, як в Європі, - платіжна система повинна обов'язково зайти в той банк.

Що стосується Revolut і TransferWise, то, наскільки мені відомо, серед засновників і розробників цих проектів були українці. Вони знають наш банківський сектор, і тут навіть справа не в законодавстві. Припустимо, Нацбанк спростить процедури, як і в ЄС. Необхідна чесна конкуренція і чіткий прозорий ринок. Боротьба з корупцією, незалежні суди та можливість працювати абсолютно прозоро.

Крім того, необхідні преференції щодо оподаткування. Тому що просто так такі системи не зайдуть – ми повинні боротися за кожну з них, щоб вони були представлені на ринку України. Тому що це сприяє нашій глибокій інтеграції в ЄС.

Чого можуть повчитися традиційні банки у фінтех-проектів, і навпаки?

Владислав Запорожченко: Традиційним великим банкам необхідно міняти підхід до побудови бізнесу, ринок змінився, невеликі банки і високотехнологічні стартапи будуть обслуговувати краще своїх клієнтів, працювати швидше у кредитуванні і платежах. Впровадження онлайн-сервісів стало головною умовою роботи в нинішніх умовах, попит на них буде постійно збільшуватися.

Фінтех-проекти можуть навчитися системного мислення і стратегії. У багатьох круті ідеї, які «тонуть» в операціонці. Фінтех вміє бігти, а традиційні банки чітко знають, куди саме потрібно бігти.

Уряд неодноразово анонсував допомогу бізнесу. На вашу думку, були зроблені якісь реальні кроки у цьому напрямку?

Владислав Запорожченко: Встановити мораторій після карантину на планові податкові перевірки. Одне це вже полегшило б удар від коронакризи. Але тут я можу задати інше питання – чи міг би уряд у нинішній ситуації зробити більше? І відповідь на нього дати непросто, адже ситуації глобальної рецесії та пандемії в сучасному світі ще не існувало.

Держава ще не вийшла з карантину, пандемія не йде на спад, реального масштабу кризи ще ніхто не знає.

Як ви в цілому можете оцінити роботу держави і регуляторів в контексті банківської сфери?

Владислав Запорожченко: Думаю, що за основу регулятор може брати кризу 2008 року, коли було накладено мораторій на видачу вкладів, сьогодні регулятор знижує облікову ставку, при цьому зобов'язує банки лонгувати кредити, основне навантаження лягає на сам банк.

Зараз дуже багато негативних прогнозів щодо економіки світу і України. Наскільки, на вашу думку, наслідки будуть важкими? Що тут і зараз могло б їх пом'якшити?

Владислав Запорожченко: Я думаю, що прогнози ще робити рано, адже держава ще не вийшла з карантину, пандемія не йде на спад, реального масштабу кризи ще ніхто не знає. Перші наслідки проявляться восени, коли почнеться сезон зборів врожаю, тому що в 2019 році аграрії зібрали рекордний урожай, що сприяло зміцненню гривні.

В першу чергу необхідно надати підтримку готельно-ресторанному та туристичному бізнесу, сфері розваг, пасажирським перевезенням.

Соціальна відповідальність бізнесу – це добровільний вибір чи необхідність?

Владислав Запорожченко: Це завжди добровільний вибір. Ніхто не зобов'язує бізнес допомагати іншим боротися із загальною проблемою. Але ця криза – як і будь-яка інша – коли-небудь закінчиться, а клієнти обов'язково запам'ятають, хто допомагав їм у найскрутнішу годину.