Україна продовжує залишатися в центрі уваги світових ЗМІ через загрози російської інтервенції, про підготовку якої західні медіа говорять з минулої осені. За яким сценарієм може піти Володимир Путін вже найближчими тижнями, якою є роль Китаю і чому «мовчить» Німеччина, а Захід говорить про операцію, що готується, більш емоційно, ніж Київ – у нашій добірці топ-матеріалів.
Reuters: Росія готує вторгнення в Україну до 15 лютого
Reuters з посиланням на дані американських чиновників повідомляє про плани Росії здійснити повномасштабне вторгнення в Україну, накопичивши біля кордонів 70% сил для наступальної операції, йдеться в замітці Russian forces at 70% of needed for full Ukraine invasion, U.S. officials say («Офіційні особи США: російські сили становлять 70% від необхідного для повномасштабного вторгнення в Україну»).
«Росія має у своєму розпорядженні приблизно 70% бойової потужності, яка, на її думку, потрібна для повномасштабного вторгнення в Україну, і спрямовує додаткові батальйонні тактичні групи до спільних кордонів, заявили в суботу два американські чиновники. За останні два тижні кількість батальйонних тактичних груп у прикордонному районі збільшилася до 83 з 60 станом на п'ятницю, і ще 14 перебувають у дорозі, повідомили Reuters офіційні особи на умовах анонімності»
Щодо термінів вторгнення, то очікується, що замерзання ґрунту досягне свого піку до 15 лютого, що дозволить російським військам використати техніку на бездоріжжі. Такі умови збережуться до кінця березня.
«Ці дати, а також зростаюча кількість та можливості російських сил поблизу України можуть говорити про те, що вікно для дипломатії закривається»
Водночас, офіційні особи США не надали доказів, що підтверджують їх оцінку російських сил.
За словами офіційних осіб, Вашингтон вважає, що Росія може обрати інші варіанти, окрім повномасштабного вторгнення, включаючи обмежену інтервенцію. Путін створює силу, яка може реалізувати будь-які сценарії.
«За словами офіційних осіб США, якщо Росія вторгнеться до столиці Києва, вона може впасти протягом кількох днів. За словами однієї з офіційних осіб, повномасштабне вторгнення призведе до великих жертв. Україна може втратити від 5 тис до 25 тис військовослужбовців, тоді як втрати російських військ можуть становити від 3 тис до 10 тис, а втрати серед цивільного населення можуть становити від 25 тис до 50 тис, за оцінками США»
Повномасштабне вторгнення також спровокує втечу мільйонів біженців та внутрішньо переміщених осіб до Європи, вважають у Вашингтоні.
Bloomberg: США мають підтримати сили опору в Україні
Захід уже має працювати над тим, щоб підтримати в Україні сили опору, якщо справи на кордоні з Росією підуть за найгіршим сценарієм, вважає автор колонки для Bloomberg If Russia Takes Ukraine, Insurgency Could Be Putin's Nightmare («Якщо Росія захопить Україну, повстанський рух може стати кошмаром Путіна») Джеймс Ставрідіс, адмірал у відставці, Командувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі в 2009 – 2013 роках.
«Якщо Росія піде на Україну, перед президентом Володимиром Путіним стане негайний і важкий вибір: як далеко зайти. Більшість аналітиків вважають, що він, ймовірно, продовжить вторгнення, але, ймовірно й те, що це стосуватиметься проросійських анклавів на південному сході України. Що дозволило б йому проголосити незалежність Донбасу та забезпечити «сухопутний міст» із власне Росії на її анексовану територію в Криму»
Але що, якщо він вирішить піти на Київ і повалити демократично обраний уряд президента Володимира Зеленського? Путін розмістив на кордоні досить вогневої могутності — війська, танки, ракети — а також залучив військово-морські сили та кіберзасоби, щоб провести шокуючу кампанію, аналогічну вторгненню США до Іраку в 2003 році.
Це те, про що серйозно думають США та їх західні союзники. Чи буде після такого тотального вторгнення сильний український спротив? І що зробив би Захід, щоб підтримати його, ставить питання Ставрідіс.
«Колективна пам'ять українців перегукується з численними зіткненнями з російськими військами у міжвоєнні роки ХХ століття, під час голоду та боїв Другої світової війни, а також у роки Холодної війни в Радянському Союзі. Як вказує Тімоті Снайдер у своїй книзі «Криваві землі», українці сильно постраждали і від рук росіян за останнє століття. Вони можуть і будуть битися. І західні демократії можуть допомогти»
Звичайно, США були по обидва боки заколотів минулого і зараз можуть допомагати Україні таємно. Але в ситуації, коли йде наступ авторитаризму на демократію, ховатися не має сенсу.
«Якщо США ухвалять рішення про підтримку потенційного українського руху опору, вони мають негайно закласти основу підтримки, доки російські танки все ще стоять по той бік кордону. Це означає забезпечення українського спецназу, який стане центральною частиною таких сил спротиву. Їм буде потрібна можливість вийти з населених пунктів, організуватися і жити на землі, колективно спілкуватися і, перш за все, завдавати шкоди окупантам»
Мається на увазі потреба у переносних вибухових речовинах, легких, але смертоносних ручних ракетах для використання проти російських танків та безпосередньої авіаційної підтримки, а також у великій кількості звичайних боєприпасів та обладнання, включаючи снайперські гвинтівки, високоякісні оптичні приціли та прилади нічного бачення. Підтримка кібервійни була б обов'язковою. Та інструкторів усередині країни як військових, так і ЦРУ. При цьому уряд Зеленського має залишити Київ до того, як росіяни зміцнять контроль.
«Уряд у вигнанні слід вітати у столиці НАТО та надавати йому повну адміністративну та дипломатичну підтримку з боку альянсу. Він має продовжувати функціонувати через свою систему послів у всьому світі та ефективно спілкуватися з лідерами опору всередині країни»
На думку автора, сили опору можуть перетворити Україну на дуже смертоносний досвід для росіян.
«Це спричинить перерізання російських ліній постачання, завдання ударів по старших офіцерах, знищення російської важкої техніки, використання кіберінструментів для заподіяння шкоди російському командуванню та управлінню, а також згуртування населення для цивільного опору»
«Ніхто не хоче вторгнення в Україну, і ми всі маємо сподіватися, що дипломатія та здоровий глузд переможуть. І якщо Путін вирішить діяти силою, то швидше за все це обмежиться південним сходом країни. Але в бою існує можливість виходу ситуації з-під контролю, ризик витка ескалації. Якщо російські танки переправляться через Дніпро до столиці, українці боротимуться, і найкращою надією може бути потужний рух опору. Захід має готуватися зараз, щоб допомогти»
New York Times: Німеччині варто перестати ховатися за минуле та допомогти Україні на тлі російської агресії
Авторська колонка для New York Times Europe Is on the Brink of War, and Germany Has Gone Missing («Європа на межі війни, а Німеччина зникла безвісти») присвячена невизначеній політиці ФРН на тлі нового витка агресії Росії проти України. У той час, як США, Великобританія, Канада, Данія, Польща та Туреччина всіляко залучаються до підтримки України, Німеччина тримається у тіні, пише журналістка.
«За останні кілька тижнів, коли Європа, здавалося б, підійшла до межі війни, Німеччина опинилася осторонь. У той час як Сполучені Штати, Великобританія та Польща постачали зброю Україні, уряд Німеччини вперто відмовлявся робити те саме і, здавалося, навіть блокував передачу зброї, раніше проданої до Естонії»
Через свою невиразну позицію федеральний уряд піддався критиці з усього континенту. Але проблема виходить за межі канцлера Шольца і стосується самої Німеччини, вважає автор.
«Криза в Україні ставить під сумнів багато основних уявлень країни про її роль у світі. Прив'язана до минулого і конфліктуюча з сьогоденням, Німеччина — принаймні коли справа стосується зовнішньої політики — виглядає застряглою. Але зараз не час для нерішучості. Їй необхідно заявити про себе як про впливового посередника та об'єднати європейську відповідь на російську агресію»
Вирішивши не повторювати жахів минулого, Німеччина вкрай насторожено ставиться до військового втручання. Це застереження поширюється на зброю, яка зазвичай не продається в зони конфлікту, або коли вона може стати інструментом порушення прав людини. Але на практиці економічні інтереси часто переважають над принципами: Саудівська Аравія та Єгипет отримують німецьке озброєння.
«Проте, з Росією проблема особливо чутлива. Ніколи більше, йдеться у Катехизисі, німецька зброя не буде використана для вбивства російських громадян. Ці історичні аргументи не дуже корисні в ХХІ столітті. Але Німеччина просто не може подолати їх: пацифізм та історія глибоко вкоренилися у наших публічних дебатах і особливо у політичній культурі двох із трьох партій, які нині правлять країною, Зелених та Соціал-демократів»
Для Соціал-демократичної партії Шольца відносини з Росією є особливо емоційним і спірним питанням. Партія пишається своїм підходом «змін через зближення» під час Холодної війни, і багато її членів захищають уявлення про те, що роль Німеччини полягає в тому, щоб бути буфером між Сполученими Штатами та Росією, а не явно виступати на стороні Заходу.
«Цей наратив заснований на ностальгії та ідеалізмі, але у нього є й цинічна сторона: партія, що захищає «Північний потік-2», спірний трубопровід, побудований для доставки більшої кількості російського газу до Європи, часто вдягає прямі економічні інтереси в мантію історичної гідності»
Щодо Партії зелених, то російська загроза Україні застала їх у важкий внутрішньопартійний момент. Крім того, є сама коаліція, яка сформована два місяці тому і прагне показати, що вона може забезпечити стабільне правління.
«В умовах наростання внутрішніх проблем – зростання цін, пандемічні обмеження та амбітні плани декарбонізації – уряд, можливо, вирішив не ризикувати своєю єдністю через зовнішньополітичне питання. Його обережність, зрештою, відповідає загальнонаціональній думці: недавнє опитування показало, що 59% німців виступають проти постачання зброї в Україну, і лише 20% схвалюють»
У сукупності це є важким завданням для пана Шольца, вважає автор. І ясно, що досі він щосили намагався спіймати момент. Критика за кордоном була не різкішою, ніж удома, де пана Шольца висміювали як майже невидимого. (У Твіттері #WoIstScholz - «Де Шольц?» - стало чимось середнім між скаргою та жартом.) Рейтинг канцлера впав на 17 пунктів, проте він заявляє, що Німеччина йде правильним шляхом.
«У телеінтерв'ю минулого тижня канцлер наголосив, що за останні роки Німеччина інвестувала в Україну 2 млрд. доларів. За словами одного високопоставленого урядовця, підвищення стійкості країни означає допомогу їй у самозахисті. Канцелярія, мабуть, вважає постачання зброї в Україну суто символічним – політично дорогим заходом, який не має практичних наслідків. І офіційні особи поспішили підкреслити провідну присутність Німеччини у розгортанні військ НАТО з 2017 року у Польщі та країнах Балтії. У понеділок країна оголосила, що направить ще 350 солдатів для захисту східного флангу Альянсу»
Так що це? Німецька помилка чи країна просто шукає виправдання для ведення бізнесу у звичайному режимі?
«І так і ні. Німеччина, безумовно, не хоче залишати свою зону комфорту, оскільки її нерішучість видає. Але ж деякі речі змінилися. По-перше, деякі соціал-демократи, схоже, готові відмовитися від ідеї особливих стосунків із Росією. Це означає, що «Північний потік-2» вперше справді поставлено на карту»
The Washington Post: Китай підтримав Путіна у протистоянні зі США через Україну
The Washington Post вийшов із сюжетом про чергове зближення Росії та Китаю на тлі кризи навколо України та політичного бойкоту Зимових Олімпійських ігор з боку Заходу – Xi meets Putin in show of solidarity as U.S. warns against helping Russia evade Ukraine-linked sanctions («Сі зустрічається з Путіним на знак солідарності, тоді як США застерігають через допомогу Росії обійти санкції, пов'язані з Україною»). Автор говорить про повернення на світовий порядок денний моделі глобального протистояння по лінії «Китай і Росія VS США та союзники».
«Президент Росії Володимир Путін та китайський лідер Сі Цзіньпін зустрілися у п'ятницю в кулуарах зимових Олімпійських ігор у Пекіні, демонструючи солідарність та загальне невдоволення як виклик світовому порядку на чолі зі США на тлі напруженого дипломатичного протистояння навколо України»
Лідери цих країн зробили спільну заяву, де висловили незгоду з розширенням НАТО, виступивши єдиним «фронтом» проти Сполучених Штатів — це один із основних глухих кутів у відносинах між Росією та Заходом через концентрацію сил Москви біля кордонів з Україною.
«Відсутність президента Байдена, який віддав наказ про дипломатичний бойкот Олімпійських ігор у Китаї на знак протесту проти порушень прав людини Пекіном, підкреслила не такий тонкий підтекст п'ятничних олімпійських переговорів: відновлення поділу світу, принаймні на даний момент, на два основні табори – Китай та Росія проти США та їх союзників»
Сі, який майже два роки не зустрічався особисто з жодним іноземним лідером, пише автор статті, заявив, що Китай та Росія «твердо підтримують один одного у захисті своїх основних інтересів». У той же час Путін оголосив про угоду з постачання до Китаю більшої кількості газу новим трубопроводом.
«Коаліція» Путіна з Сі відбувається у той час, коли Росія стикається з міжнародним засудженням у зв'язку з нарощуванням її військової сили навколо України, а Китай обурений частковим дипломатичним бойкотом Ігор. Попередньо США застерегли Китай допомагати Росії обходити санкції, пов'язані з Україною.
«Китай використав спільну заяву з Путіним, щоб трактувати регіональну мобілізацію Росії не експансіонізмом, а відповіддю на глобальну політику США»
Генеральний секретар НАТО Йєнс Столтенберг не погоджується з таким трактуванням, пояснюючи, що «йдеться про повагу незалежного суверенного вибору незалежних націй, а не про повернення до епохи сфер впливу, коли великі держави вирішують, що можуть робити чи не робити маленькі сусіди».
«У заяві Сі та Путіна йдеться про те, що «Росія та Китай виступають проти спроб зовнішніх сил підірвати безпеку та стабільність у їхніх спільних суміжних регіонах і мають намір протидіяти втручанню зовнішніх сил у внутрішні справи суверенних країн під будь-яким приводом»»
Аналітики відзначають, пише автор, що підтримка Китаю може надати Кремлю рішучості. Востаннє, коли Китай приймав у себе Олімпійські ігри, влітку 2008 року Росія вторглася до Грузії, коли Путін спостерігав за церемонією відкриття цих ігор у Пекіні.
«З того часу Китай та Росія зблизилися. Пекін розчарований критикою з боку Заходу у зв'язку з його порушеннями прав людини щодо етнічних меншин та його агресивною позицією щодо Тайваню, тоді як Москва виправдовує зосередження військ поблизу України, посилаючись на розширення НАТО в регіоні, який Путін вважає традиційною сферою впливу Росії»
Водночас відносини Москви і Пекіна не позбавлені внутрішньої напруженості. Криза в Україні, яка викликає санкції Заходу на адресу Росії, може зробити Москву ще більш залежною від Китаю. Водночас, Китай має торговельні зв'язки з Києвом. І додаткова агресія Кремля в Україні може спричинити скоординовані дії США та їх союзників, що позначиться і на китайських компаніях у всьому світі, зокрема.
The Guardian: Київ – не Кабул, або чому Зеленський просить не панікувати
У статті для The Guardian Don't panic: why Ukraine doesn't like western talk of imminent attack («Без паніки: чому Україні не подобаються західні розмови про швидкий напад») автор аналізує, чому Київ хотів би, щоб його не вважали наступним Кабулом, незважаючи на туманність намірів Кремля.
«Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба знову наполягав на тому, що Росія зараз не має достатньої кількості військ для подальшого вторгнення в Україну, наступного дня після того, як Борис Джонсон відвідав Київ і заявив, що існує «явна і реальна небезпека» неминучої загрози воєнної кампанії»
Навіть разом узяті війська, зосереджені на кордоні України з Росією, на анексованому півострові Крим та в сусідній Білорусі, «недостатні для масштабної військової операції», заявив Кулеба на брифінгу для іноземних журналістів.
«Його слова ще раз підкреслили помітну різницю між риторикою, що виходить із Лондона та Вашингтона, де офіційні особи кажуть, що Путін може розпочати атаку найближчим часом, та урядом у Києві. У середу Кулеба спробував згладити цю різницю. «Тон голосу наших повідомлень може звучати по-різному, але фактичний зміст є однаковим. Все можливо, і ми маємо бути готові до кожного можливого сценарію», - сказав він»
Більшість будь-якого аналізу нинішньої загрози, пише автор, ґрунтується на здогадках про психологічний стан Путіна та його потаємні думки. Він тільки блефує, щоб добитися поступок, чи справді планує атакувати?
«Намагаючись відповісти на це питання, офіційні особи США та України зважили всі докази і дійшли однієї й тієї самої відповіді: можливо. Але Вашингтон і Київ вирішили наголосити на цьому «може бути» по-різному. Для США перспектива можливого конфлікту стала шансом згуртувати союзників, що опираються, особливо Францію та Німеччину, і взяти на себе щирі зобов'язання щодо забезпечення безпеки України»
В уряді США спостерігається тенденція до більшої тривоги», — сказав Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, який входив до складу делегації колишніх послів та військових генералів США, яка відвідала Україну на початку цього тижня.
««США намагаються змусити своїх союзників та партнерів у Європі зробити все можливе, щоб показати Кремлю, що ціна нападу на Україну буде дуже значною… мета тут – максимальний тиск на Кремль», – сказав Пайфер, виступаючи на круглому столі у Києві»
Команда Зеленського вітає поставки оборонної зброї з Великобританії, США та інших країн, а також численні візити до Києва на високому рівні та заяви про підтримку. Але президент побоюється, що постійні розмови про неминучу війну ризикують відлякати інвесторів та посилити почуття паніки, яка доведе українську економіку до краю.
«Зброя дуже допомагає, але ми не можемо годувати наших пенсіонерів зброєю. Якщо всі думатимуть, що завтра буде війна, економіка матиме справжні проблеми», — сказав високопосадовець»
Одним із факторів, який особливо дратує українців, є рішення США та Великобританії відкликати зі своїх посольств деяких несуттєвих співробітників та порадити своїм громадянам залишити країну.
«За словами дипломатичного джерела, образи хаотичної евакуації з Кабула після того, як місто було захоплене талібами, таїлися в умах тих, хто приймав рішення, коли вони виводили персонал. Але Київ — це не Кабул, і українці вважають, що це допомогло зміцнити імідж України як країни, яка перебуває на межі краху»
Зеленський розкритикував це рішення, а також сказав, що, на його думку, загроза з боку Росії не вища, ніж під час попереднього нарощування військ навесні минулого року.
«Лондон і Вашингтон наполягають на тому, що зараз існує підвищений ризик, і навіть оприлюднили конкретні розвідувальні дані, які, за їхніми словами, показують, що Путін, можливо, планує або переворот, або повномасштабне вторгнення»
Спровокувавши суспільний резонанс, офіційні представники міністерства оборони США минулими вихідними проінформували CNN і Reuters про те, що Росія перекинула запаси крові близько до кордону, що розглядається як ознака неминучих військових дій. Заступник Міністра оборони України Ганна Маляр категорично спростувала це повідомлення. «Мета такої інформації – посіяти паніку і страх у нашому суспільстві», - сказала вона.
Юрій Вітренко, генеральний директор Нафтогазу, державної газової компанії України, заявив в інтерв'ю у середу, що хоча ризики цілком реальні, робити заяви, які можуть посилити паніку, вкрай небезпечно. Це, за його словами, має дати Путіну саме те, що він хоче для інтервенції: «Щойно у нас виникають деякі економічні проблеми, це збільшує ризик соціальних заворушень, а соціальні заворушення — це саме той привід, який шукає Путін».
