2020 рік у світовій політиці стартував гострою ескалацією на Близькому Сході. 3 січня авіація США ліквідувала командувача спецпідрозділом армії Ірану генерала Кассема Сулеймані, вдаривши по території аеропорту Багдада.
У відповідь на це вбивство, а усунули Штати одного з лідерів Іранської держави, Тегеран і Багдад пригрозили Вашингтону потужним протистоянням. За вимогою іракської влади до міжнародної коаліції покинути територію країни пішли авіаудари Ірану по військових об'єктах США в Іраку.
На думку різних джерел, Україна, хоч і далека від епіцентру подій, також відчує на собі наслідки близькосхідного загострення. Про що говорять експерти, розглянемо детальніше.
Впритул до «Третьої світової»
Атаку на аеропорт та ліквідацію Сулеймані Вашингтон пояснює з позиції своєї національної безпеки. У розумінні Пентагону убитий генерал був організатором військових провокацій проти США в Іраку і терористом, відповідальним за загибель сотень американців. За версією Білого Дому, саме Сулеймані, серед іншого, стояв за останнім нападом на американське посольство в Багдаді 31 грудня 2019 року.
Президент США Дональд Трамп особисто віддав розпорядження на операцію біля Багдадського аеропорту. На камеру Трамп пояснив, генерал стояв за ракетним обстрілом американської бази в Тікриті та останніми атаками на американців в Іраку.
«Минулої ночі ми зробили дії, щоб зупинити війну. Ми не робили дій, щоб її розпочати»
Погрози в стилі Трампа
Після ліквідації іранського командира, президент Трамп виступив із низкою жорстких заяв на адресу Тегерана і «підтримуваних ним терористичних угруповань». У разі, якщо іранці будуть мститися за смерть Сулеймані, глава Білого дому пригрозив вразити 52 цілі в Ірані, включаючи культурну спадщину.
Цифра 52 вибрана не випадково. У 1979 році, коли в Ірані пройшла Ісламська революція, місцеві студенти захопили в полон 52 співробітників американського посольства. У заручниках їх утримували більше року. За кожного тоді потерпілого США були готові відплатити Тегерану зараз.
Стурбований настільки агресивною риторикою президента Конгрес зайнявся резолюціями, що обмежують владу Трампа на застосування сили проти зовнішніх загроз.
Західні аналітики говорять про те, що така тактика залякування та ескалації абсолютно вписується в американську зовнішню політику Адміністрації нинішнього глави Білого Дому. І воювати насправді Трамп не має наміру. За аналогією подібне відбувається у поточних відносинах з КНДР і Китаєм.
11 січня американський лідер заявив про те, що Сулеймані планував атаки на чотири іноземні дипломатичні місії, із застосуванням вибухових пристроїв.
Ракетна помста Ірану і ризики для ядерної угоди
Генерал-лейтенант іранського елітного спецназу «Аль-Кудс» Корпусу Вартових Ісламської революції Кассем Сулеймані відповідав за спецоперації Ірану в регіоні і займав надвисокий статус у державній ієрархії країни. Його вбивство було сприйнято різко та агресивно. Іранський верховний лідер Алі Хаменеї у відповідь на усунення генерала закликав покінчити з американською присутністю на Близькому Сході.
Президент країни Хасан Рухані пообіцяв в односторонньому порядку зняти всі обмеження на видобуток урану в рамках ядерної угоди і помститися Штатам за загибель свого національного героя та авторитетного східного лідера.
Реакцією з боку Іранського парламенту стало оголошення Пентагону – терористичною організацією. 7 і 8 січня Іран завдав ракетних ударів по військових базах США на території суверенної держави Ірак. Та опублікував відомості про зруйновані об'єкти і загиблих американських солдатів. Вашингтон інформацію про втрати спростовує.
Про ризики для збереження ядерної угоди між Іраном, США, Європою, Росією та Китаєм підписаної у 2015 році, говорять експерти:
«Не виключений остаточний розвал ядерної угоди 2015 року та підвищення ставок у ядерних перегонах»
Іран вже зробив офіційну заяву, що виходити не має наміру:
Однак остаточне руйнування ядерної угоди можливе, якщо європейці, як сторона угоди, відновлять антиіранські санкції на рішення Тегерана збагачувати ядерне паливо:
Імовірність війни
У Держдепартаменті заявили про те, що хотіли б нової ядерної угоди з Іраном і повного дипломатичного врегулювання кризи. Іран також зацікавлений в тому, що вирішити ситуацію мирно. Але без того, щоб проковтнути образу за «мученика» Сулеймані. Про ймовірність нової війни експерти висловлюються за і проти.
«Користуючись спалахом антиамериканських настроїв, Іран та радикальні політики можуть роздути справжню війну із США на території охопленого протестами і кризою Іраку. І одним тільки Іраком це не обмежиться»
Куса вважає, що офіційного оголошення війни не буде. Замість нього Іран застосує гібридну агресію:
«Варто чекати гібридного протистояння на територіях, де присутні як американські, так і іранські та проіранські сили. Потенційно гарячі точки: Сирія, Ірак, Ліван, Ємен, Палестина, Перська затока, Ормузька протока, Саудівська Аравія, Ізраїль. У хід можуть піти усі засоби неоголошеної війни: диверсійно-підривні операції, кібератаки, вибухи, точкові вбивства офіцерів, захоплення нафтових та інших суден, напади на посольства і консульства, розгортання підривної боротьби проти американських контингентів в Сирії та Іраку, провокування політичних криз, повстання в Палестині, перекриття Ормузької протоки»
Аналогічно висловлюються і західні аналітики:
«З огляду на високе положення, яке займав Сулеймані, Іран навряд чи відступить. У його розпорядженні є багато варіантів дій, в тому числі широкий спектр військових, економічних і дипломатичних цілей в багатьох країнах регіону. Він може діяти безпосередньо або через проксі-структури, він може використовувати збройні сили або кібератаки. Цілком можливо, що у США не залишиться іншої альтернативи, окрім як почати виділяти ще більше військових ресурсів на Близький Схід і використовувати їх для відповіді на дії Ірану. Такий шлях може призвести до нових іранських провокацій»
Разом з тим, експерти вважають, що Трамп діяв під тиском нафтового лобі в тому числі. А корпорації переслідують виключно комерційні цілі:
«Корпораціям не потрібна війна, їм потрібен тільки прибуток. Тому, не виключено найближчим часом ще декілька подій на Близькому Сході, можливо ще кілька убитих «терористів» і випадково збитих літаків ... будуть нові провокації і зростання вартості нафти до 70 доларів ...»
Загалом, ситуація в регіоні залишається несприятливою, на тлі багатьох викликів для світової безпеки:
«Все це відбувається в той момент, коли зростає занепокоєння з приводу ракетної і ядерної програм Північної Кореї, з приводу російської військової загрози Європі та ослаблення механізмів контролю над озброєннями, покликаних стримувати ядерне суперництво між США і Росією, а також з приводу настання нової епохи технологічного , економічного, військового та дипломатичного суперництва з Китаєм»
Санкції замість війни
10 січня Держсекретар США Майк Помпео та міністр фінансів Стівен Мнучін озвучили економічні санкції відносно 8 високопоставлених чиновників та силовиків Ірану, відповідальних за атаку ракетами на військові бази в Іраку. Також – проти найбільших іранських виробників металу – сталі, алюмінію, міді й заліза, та гірничодобувних компаній.
«Ці санкції будуть тривати до тих пір, поки режим не припинить фінансування глобального тероризму і не візьме на себе зобов'язання ніколи не мати ядерної зброї»
На вимогу Іраку вивести американський контингент, Державний Департамент відповів відмовою:
«Економічні санкції і мита, а не військова сила, стали кращими інструментами національної безпеки. Бум видобутку нафти і газу в США дозволив країні стати самодостатньою з точки зору енергоресурсів, що знизило безпосереднє значення Близького Сходу»
Вплив близькосхідної кризи на Україну
Здебільшого експерти сходяться на тому, що Україна відчує негативні наслідки конфлікту між США та Іраном. Так як ситуація в цілому напружена і мало прогнозована, оцінити гостроту цих наслідків складно. На поточний момент думки зводяться до впливу у двох площинах: політичній та економічній.
Міністр економіки Тимофій Милованов вважає, що іранська криза може негативно позначитися на Україні, як залежної від експорту нафтопродуктів:
«Сьогодні вночі США ударом з повітря в Багдаді вбили важливого іранського генерала. Азіатські ринки цінних паперів відреагували падінням, а ціни на нафту виросли на 2-4% ... Зростання цін на нафту негативно впливає на економіку України»
Через те, що між Києвом і Тегераном слабо розвинені комерційні зв'язки, прямі збитки від кризи будуть несуттєвими. На відміну від непрямих, вважає фінансист Василь Невмержицький:
«Виникнуть ризики, які інвестори намагатимуться мінімізувати, як роблять це вже зараз за рахунок зростання цін на золото, як більш безпечного активу. Українські банки також почали нарощувати купівлю золота. У глобальному сенсі на Україні цей конфлікт може відбитися у декількох напрямках, перший з яких – зростання цін на нафту і як наслідок інфляція»
Крім цього, відхід інвесторів на менш ризикові ринки цінних паперів, на тлі зростання цін на нафту і паливо в Україні і при падінні промисловості, може послужити падінню ВВП країни і просіданню курсу гривні.
Колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін висловився про вплив в геополітичному контексті. Загострення на Близькому Сході посилить Росію і негативно вплине на нашу державу:
«Події в Багдаді, зокрема, вбивство Сулеймані, ще більше змінять фокус уваги на Близький Схід і Африку, динаміку цін на нафту і зроблять РФ ще більш впливовим гравцем на Близькому Сході. Для України це означає, що ми рухаємося до складних часів»
Політичний експерт Віталій Портніков припускає, що Росія може використовувати ситуацію в регіоні Перської затоки для своїх інтересів на Донбасі:
«Для України небезпека полягає в тому, що ескалація близькосхідної кризи посуне українські проблеми далеко на периферію світової політики – незважаючи навіть на значення України в американській передвиборчій кампанії. Однак найбільша небезпека навіть не в цьому. Путін, очевидно, не може захистити Іран і його генералів від гніву президента Трампа. Але він може інше – продемонструвати, що Трамп не може захистити від нього Україну. Таким чином, ескалація російсько-українського конфлікту може стати прямим і бажаним для Кремля наслідком ескалації на Близькому Сході після знищення генерала Сулеймані»
Власне, неучасть Росії в конфлікті на стороні дружнього їй Ірану може коштувати Україні дорого. Так як торгуватися за нашу країну Путін буде саме із Трампом.
Імовірно і зворотнє. Що Росія, відірвана увагою на конфлікт між США і Іраном, в якому присутній і комерційний інтерес навколо нафти, не робитиме активних дій в нашій державі. Так як ставки на Близькому Сході для Кремля високі і пріоритет вирішення ситуації з урахуванням російських інтересів в регіоні більш значимий на поточний момент.
Збитий 8 січня ракетою іранської ППО український літак МАУ над Тегераном, а Іран визнав свою провину у цій трагедії, - один з результатів близькосхідної кризи. 11 українців, і ще 166 громадян інших країн загинули в цій авіакатастрофі. Іранці прийняли цивільний літак за «ворожий» об'єкт в умовах кризи, викликаної «авантюризмом США». Така позиція іранського МЗС.
На превеликий жаль, Україна опинилася знову втягнутою у політику великих гравців. У гібридному протистоянні, яке розгортається на Близькому Сході, ми вже маємо перші цивільні і непоправні втрати. Ірану вистачило сміливості визнати свою провину і заявити про готовність покарати винних.
У цьому протистоянні ядерних держав і тих, хто до цього статусу прагне, Україна залишається наодинці зі своїми проблемами. Іронічно, що свого часу наша країна відмовилася від ядерної зброї під гарантії, про які сьогодні вважають за краще не згадувати.
