Вплив Росії на внутрішньополітичну ситуацію в Україні: старі та нові методи
Російська влада та більша частина населення вважає, що Україна повинна, як мінімум, залишатися підконтрольною державою у сфері геополітичних інтересів Росії або, як максимум, стати частиною нової «ліберальної» Російської імперії. І це виступає стратегічною довгостроковою метою діяльності Росії щодо української держави.
Абсолютна більшість росіян знаходяться під впливом потужної системи державної пропаганди та дезінформації, тому вважає що вони, українці та білоруси є частиною одного штучно розділеного народу, тому сподіваються та чекають на повернення «братів», що тимчасово знаходяться під впливом злобних націоналістів, до міцної дружби.
Що кажуть опитування?
За опитуваннями російського Левада-Центру росіяни назвали своїми головними ворогами США і України, а терористична організація «Ісламська держава», виявилася в кінці списку.
Так, відповідаючи на питання, чи є у сьогоднішньої Росії вороги, 66% учасників опитування відповіли позитивно, 21% дали негативну відповідь, а ще 13% не визначилися. При цьому з тих, хто вважає, що у Росії вороги є, головними противниками США назвали 68%, Україна - 29%, Євросоюз - 14%, а 10% головними ворогами росіян вважають колишні республіки СРСР, такі як Грузія чи прибалтійські країни.
Європейська інтеграція України та входження до атлантичних структур колективної безпеки однозначно розглядатимуться як стратегічна геополітична поразка Росії, як в очах її влади так і населення.
Методи та інструменти впливу на внутрішньо українську політичну ситуацію постійно вдосконалюються з урахуванням розвитку технологій, цифрової революції та відсутності контролю за інформацією в інтернет-просторі.
Застосування конкретних методів залежить від оцінки поточної ситуації та формування тактичних задач. Незважаючи на то, що російська окупація регіонів України значно зменшила кількість прихильників Росії в Україні, це не вплинуло на зміну її стратегічної мети, а призвело до розробки нових інструментів впливу, створення та просування нових каналів просування головних меседжів, розробки нових тактичних задач.
Внутрішньополітичні проблеми, що турбують українців
Загальнонаціональне опитування населення проведено Фондом «Демократичні ініціативи» спільно із КМІС у серпні 2018 року показало, що найбільші загрози українці вбачають в економічній сфері: економічний занепад, серйозна економічна криза (58%), збідніння населення, значне майнове розшарування (41,5%), знецінення гривні (36%).
А загрози політичного характеру: захоплення України або частини території Росією (31%) та розпад України на кілька частин чи відокремлення від України частини її територій (28%), - по-різному оцінюються в різних регіонах країни.
Захоплення України або частини її території Росією вважають серйозною загрозою на Заході (42%) і в Центрі (37%), а от на Півдні (22%) та Сході (8%) цю загрозу не розцінюють як істотну. Натомість на Сході до найбільш серйозних загроз відносять розпад України на кілька частин або відокремлення від України частини її територій 42%.
На думку українців, найбільшою проблемою, що заважає розвитку нашої країни, є корупція – це зазначили 79% населення. Причому війна на Донбасі зібрала менше голосів (55%). Ще серед головних причин були названі олігархічне засилля в економіці (32%) та відсутність професіоналів у владі (30%).
Вплив Росії переважна більшість опитаних (75%) охарактеризувала як негативний, і лише 8% вважають його корисним для України. Перевага незадоволеності російським впливом має місце у всіх регіонах нашої країни, але більшу одностайність щодо цього демонстрували жителі Заходу (93%) та Центру (79%), тоді як на Сході та Півдні негативне бачення продемонстрували 56% та 58% відповідно.
Згідно з результатами соціологічного дослідження, що було проведене КМІС на початку березня 2019 року, на питання «Якби для припинення бойових дій і мирного врегулювання конфлікту на Донбасі потрібно було надати автономію у складі України непідконтрольним територіям Донецької і Луганської областей, чи підтримали б Ви таку пропозицію?» схвально готові відповісти 51% населення, не схвально лише 24%.
Таким чином ідея реінтеграції ОРДЛО в Україну на умовах автономії, яку просувала Росія, позитивно приймається більшістю населення України. І це можна розглядати як важливий результат російського втручання в формування політичних поглядів українців.
Зрозуміло, що відсутність у формулюванні питання інших варіантів розв’язання воєнного конфлікту спотворює реальні погляди на готовність надати окупованим територіям автономію у складі України, але закладає основи для подальшого просування Росією свого варіанту.
Сьогоднішній стан справ та «бажання» Росії
Спочатку потрібно дізнатися, якою є ситуація в Росії. Рейтинг довіри президенту Росії з початку 2019 року продовжує знижуватися, обновлюючи історичні мінімуми, і на початок березня складає вже 32%. Це є найнижчим показником довіри Путіну за весь час проведення опитувань щодо довіри.
Кандидати від «Єдиної Росії», парламентського ядра Путіна, програли поспіль декілька виборів голів регіонів, тому наступні кандидати від провладної еліти скоріше за все будуть балотуватися як незалежні кандидати, а не представники партії влади.
Варта уваги й «політична пенсія» Нурсултана Назарбаєва. Цей варіант може бути прийнятним для сучасного керівництва Росії, але до цього бажано досягти стратегічну мету щодо України.
Крім того, суттєво відрізняється внутрішня ситуація в самій Росії. Населення здебільшого цікавиться внутрішньодержавною ситуацією, падінням реальних доходів та відсутністю реальних перспектив щодо відновлення темпів економічного зростання.
Тому в умовах зниження популярності діючої влади, здавалось би, повинні були вийти питання забезпечення внутрішнього успішного соціально-економічного розвитку, але вся надія покращення ситуації пов’язана зі зовнішніми «перемогами».
Найгучнішою з яких може стати перемога відносно проросійського кандидата на президентських виборах в Україні. Особливо, якщо в результаті цього буде скасовано або послаблено «західні» санкції щодо Росії.
Для російської влади ситуація сьогодні відрізняється від всіх попередніх виборчих президентських кампаній в Україні. Після 2014 року привести до влади в Україні проросійського президента, як це було у 1994 та 2010 роках, просто неможливо. Навіть відверто проросійські кандидати сьогодні іноді використовують проукраїнські гасла, та, незважаючи на це, на сьогодні їхній сумарний рейтинг обмежується 20-25% та не має суттєвих резервів для зростання.
Методи та інструменти російського втручання
Основними важелями впливу для підтримки та активізації проросійських настроїв в країнах пострадянського простору були наступні:
- використання питань гуманітарного характеру (російська мова, Російська православна церква, боротьба з фашизмом, перемога у Другий світовій війні, тощо);
- підтримка непарламентських радикальних політичних рухів;
- економічні методи, формування залежності від російських енергоресурсів;
- дискредитація національних рухів та підтримка проросійських політичних сил.
Окреслимо основні нові та старі інструменти російського втручання в передвиборчу ситуацію в Україні.
Підтримка проросійських політичних партій та рухів
Тимчасова окупація Криму та частини Донецької та Луганської областей значно знизила підтримку проросійських політичних рухів, зробивши найрадикальніших з них поза законом. Інші повинні були маскувати свої проросійські політичні вподобання.
Серед проросійських партій та рухів найбільшими за популярністю є «Опозиційний блок» та нещодавно сформована «Опозиційна платформа «За життя», які мають шанси сформувати дві фракції у майбутньому парламенті, особливо якщо залишиться нинішня виборча система, включаючи сучасний поділ на мажоритарні округи. Шанси, що представники цих політичних сил, Юрій Бойко та Олександр Вілкул пройдуть до другого туру президентських виборів, є мінімальними.
Економіка та фінанси
Широке використання російського капіталу в українській економіці значно підвищує ризики створення штучної економічної та фінансової криз або в окремих секторах економіки. Після проведення реформ у банківському секторі вплив російських банків знизився до мінімуму.
А перехід до ринкового ціноутворення на природний газ, що супроводжується відсутністю прямих закупівель російського газу, прибрав традиційний інструмент газового шантажу, але відмова від транзиту російського газу територією України може погіршити фінансовий стан «Нафтогазу України» та вплинути на макроекономічну ситуацію у 2020 році.
Промислові підприємства, що до 2014 року були орієнтовані на експорт своєї продукції в Росію, здебільшого змогли перебудувати свою діяльність. Тому вплив економічних та фінансових інструментів є також обмеженим.
Гуманітарні питання
Реформи української освіти, системи охорони здоров’я та інших соціальних сфер, затвердження мовних квот на радіо та телебаченні, створення Православної Української Церкви значно знизили дію традиційних гуманітарних інструментів втручання, разом з цим актуалізувавши мовні та релігійні протистояння в суспільстві.
Засоби масової інформації
В умовах формування демократичного суспільства свобода ЗМІ є безсумнівною перевагою, але в умовах військової та політичної агресії створює додаткові загрози для російського втручання. В Україні функціонують відверто проросійські теле- і радіоканали, газети та інтернет-ресурси. Ще велика частина засобів масової інформації прямо або непрямо підтримують деякі проросійські ідеї та думки.
Соціальні мережі
Використання відверто «фейкових» новин, що компрометують українську владу та саму ідею розвитку української незалежної держави, застосування ботів та платних коментаторів для викривлення суспільної думки в соціальних мережах мають дуже широке використання.
Широке використання «фейкових» новин та розгалуженої мережі їх швидкого просування посилюються певною довірою нових користувачів та низьким рівнем інтернет-гігієни населення, коли більшість користувачів автоматично поширюють відверті «фейки», навіть не пробуючи перевірити інформацію.
Популярні загальнонаціональні конкурси та реаліті-шоу
Використання демократичних правил відбору переможців загальнонаціональних конкурсів та шоу на основі голосування за допомогою мобільного телефону або інтернету можна використовувати у політичних цілях, коли конкурсант має відверто проросійську риторику.
Виграш подібного кандидату за допомогою втручання зовнішніх сил може виступати безплатною непоганою рекламою подібних поглядів, акцентуючи увагу на їхній масовості у населення.
Нові тактичні задачі російського впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні
Не маючи реальних перспектив зміни проєвропейського вектору розвитку України, отримавши проросійського Президента або парламентську більшість, нова тактика проросійського втручання включає спробу розв’язати «новий майдан», який імітуватиме події понад п’ятирічної давнини.
Новий внутрішньополітичний конфлікт в Україні за результатами президентських виборів без активного видимого втручання Росії та відсутності у лідерах проросійського кандидата може надати можливість широкого використання тези про «суто внутрішній конфлікт» і на Донбасі та ефективно розв’язати проблему «корисних західних санкцій».
В умовах повного або часткового обмеження дії традиційних методів російського впливу на внутрішньо українську політичну ситуацію необхідно розробляти нові. При цьому, варто зазначити окремі тактичні задачі на коротко- та середньострокову перспективи:
- дискредитація української армії, механізму її фінансування, волонтерського руху. Задачею є ослаблення обороноздатності українського війська та зменшення обсягів її фінансування;
- дискредитація національного руху загалом та націоналістичних патріотичних сил за рахунок створення та функціонування «фейкових» націоналістичних рухів та несвідомого використання націоналістів для досягнення тактичних задач. Задачею є спотворення подальшого розвитку української національної держави та розчарування більшості українців у спроможності реалізації української національної ідеї;
- дискредитація реформ , що були проведені, та українських політиків, відповідальних за них. Задачею є обмеження можливостей для впровадження подальших про демократичних реформ та гальмування проєвропейського руху;
- дискредитація та несвідоме використання антикорупційних розслідувань шляхом створення масового обурення населення за рахунок використання, в тому числі не до кінця перевірених або сфальсифікованих фактів;
- створення «хаосу» після президентських виборів;
- спроба організації «нового майдану».
Варто пам’ятати й про «випадок Президента Ющенка». Постійна дискредитація дій Президента, його команди та абсолютної більшості рішень призвели до зниження популярності ідей національно-патріотичного руху та переходу влади до проросійських сил, результатом чого й виступає сучасний конфлікт на Донбасі.
Доктор економічних наук, професор Сергій Колодій