Лікар-трансплантолог Рубен Зограб’ян: «Проблема донорства – наріжна для України. Немає донора – немає і пересадки»

Лікар-трансплантолог Рубен Зограб’ян: «Проблема донорства – наріжна для України. Немає донора – немає і пересадки»

UA.NEWS
Автор
UA.NEWS
UA.NEWS
Поділитись:

Донорство в Україні знаходиться у зародковому стані і його необхідно розвивати, адже це допоможе державі щорічно рятувати життя тисяч українців, включаючи малолітніх дітей і молоде покоління. Чому донорство – це правильно та цивілізовано, якою має бути інформаційна та державна політика щодо цього і що необхідно поліпшити для розвитку трансплантології в Україні, в чому особливості пересадки нирок українським пацієнтам – про все це в ексклюзивному інтерв’ю UA.News розповів доктор медичних наук, керівник відділення трансплантації нирки Національного інституту хірургії і трансплантології імені О. Шалімова Рубен Зограб’ян.

В Україні кількість людей з термінальною стадією хронічної ниркової недостатності нараховує десятки тисяч. Більшість з них отримує лікування за допомогою штучної нирки, гемодіалізом, або перитоніальним діалізом. При цьому багато з них могли б отримати новий орган завдяки пересадці і жити повноцінним життям. Але в Україні законодавство забороняє трансплантацію нирок від неспоріднених донорів. Сотні пацієнтів, серед яких багато молодих людей, помирають, не дочекавшись цих операцій. Як бути з цією ситуацією? Що можна змінити в державі, щоб дати шанс таким людям?

Рубен Зограб’ян: В Україні існує трансплантація органів, і, зокрема, нирок. Але кількість таких операцій занадто мала, щоб забезпечити потреби наших пацієнтів. Наше завдання сьогодні – розвинути цю службу, щоб трансплантацію могли отримати більша кількість пацієнтів. Не 100-120 трансплантацій нирки в рік, як це було до сьогоднішнього дня, а щоб їх кількість збільшилася в 10 разів. Це непросте завдання, його не вирішиш за 5 хвилин. Але це цілком реально.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Наш Інститут може проводити операції з трансплантації за бюджетні кошти. Пацієнту не потрібно самостійно купувати дорогі імунодепресанти, що пригнічують відторгнення пересадженого органа, а також інші медикаменти та витратні матеріали.

Що потрібно для цього зробити? Потрібні серйозні організаційні заходи і потрібні додаткові фінансові вливання, тому що трансплантація належить до дорогих методів лікування. Це стосується і самої операції, і післяопераційної імуносупресивної терапії. А пацієнти у нас в країні забезпечуються безкоштовним лікуванням, за рахунок бюджетних асигнувань, які йдуть на медицину.

Треба відзначити, що Кабінет міністрів України і Міністерство охорони здоров’я зараз докладають вагомі зусилля для того, щоб розвинути трансплантаційну галузь медицини в нашій державі. Фінансування збільшується.

Зараз реалізовується пілотний проект, згідно з яким наш Інститут може проводити операції з трансплантації нирки, печінки та інших органів, за бюджетні кошти. Тобто, пацієнту не потрібно буде самостійно купувати дорогі імунодепресанти, препарати, які пригнічують імунітет і не дають організму відторгнути пересаджений орган, а також інші медикаменти та витратні матеріали.

Іншими словами, все забезпечення операції з трансплантації нирки повністю фінансується з бюджету держави. І це серйозна допомога пацієнтам, оскільки раніше Інститут не мав такої можливості і багато ліків, які були необхідні для операції, доводилося купувати їм самостійно.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Спонсорська допомога завжди використовувалася у трансплантації, цей метод лікування дійсно дорогий. Багатьом сім’ям не по кишені проведення такої операції, якщо її забезпечення повністю лягає «на плечі» сім’ї.

Цього року наш інститут отримав фінансування. Були закуплені медикаменти, необхідні для проведення операцій з трансплантації нирок. Хворі практично нічого не купували за власний кошт. Питання в тому, яка кількість операцій фінансуватиметься, можливо, якесь обмежене число. У поточному році ми вже зробили 35 трансплантацій нирки, і пацієнти продовжують отримувати медикаменти, придбані за бюджетні кошти.

Ви кажете, що цього року було легше в плані фінансування операцій та підтримки пацієнтів. А як було раніше?

Рубен Зограб’ян: Раніше був період, коли Інститут мало що мав з необхідного переліку. Питаннями забезпечення медикаментами та витратними матеріалами для трансплантації нирки займалися пацієнти та їхні родичі самостійно.

Такий набір, а до нього входило практично все, включаючи медикаменти, шовний матеріал, навіть дренажі, обходився пацієнтові в суму близько 100 тисяч гривень. Для багатьох людей це дуже велика, фактично не підйомна сума. Багато хто починав пошук якихось спонсорів. Комусь допомагали фірми, підприємства, на яких вони працювали, комусь приватні особи.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Донорство – це наріжна проблема, яка стоїть на шляху розвитку трансплантації в Україні. Адже трансплантація можлива тільки в тому випадку, якщо є донорський орган. Немає органу – немає і пересадки.

Спонсорська допомога завжди використовувалася у трансплантації, цей метод лікування дійсно дорогий. Багатьом сім’ям не по кишені проведення такої операції, якщо її забезпечення повністю лягає «на плечі» сім’ї.

Якщо взяти ідеологічну складову з приводу інформування населення, що донорство – це нормально, що на людей не кидатимуться у темному провулку і не виріжуть нирку. Які кроки в плані громадської думки варто було б зробити, щоб донорство стало більш доступним?

Рубен Зограб’ян: Сьогодні донорство – це наріжна проблема, яка стоїть на шляху розвитку трансплантації в Україні. Адже трансплантація можлива тільки в тому випадку, якщо є донорський орган. Немає органу – немає і пересадки.

І будь-які зусилля по придбанню якихось апаратів, ліків, ще якихось матеріальних цінностей без вирішення питання організації посмертного органного донорства будуть марними. Це пріоритетне завдання, і в цьому плані у нас, напевно, є дуже великі резерви, але потрібні серйозні організаційні заходи.

В Україні діє Закон про трансплантацію органів. Згідно з цим законом пересадку органів можна здійснювати і від живого родинного донора, і від померлого. Але якщо споріднена трансплантація – це більш внутрісімейна проблема, то трупна трансплантація – це проблема в масштабах держави.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Закон України про трансплантацію органів прийнятий та набув чинності, вийшли постанови Кабміну і накази Міністерства охорони здоров’я, але ніхто не поспішає їх виконувати, оскільки є «лазівки», що дозволяють це.

Справа в тому, що зараз організувати трупне донорство в будь-якій українській лікарні, це проблема. Закон прийнятий більше двох років тому, але цю проблему він поки не вирішив. На сьогодні в Україні є одна-дві лікарні, в яких проводяться одиничні операції по вилученню трупних донорських органів. Більше цього ніде не відбувається.

Київ – величезне багатомільйонне місто. Але при цьому, за останні 13 років в місті відбулося лише одне трупне вилучення органу. Влітку цього року був такий епізод. Але на цих окремих епізодах не побудуєш якусь стратегію в масштабах усієї країни. Тому ситуацію потрібно змінювати кардинально.

У чому головна проблема цієї ситуації? Бракує технологій або якихось вольових рішень? У Білорусі якось вдалося вирішити це питання, чого не вистачає Україні?

Рубен Зограб’ян: У Білорусі трохи інша ситуація. Там працює вертикаль влади, і якщо надходить розпорядження «зверху», то це є керівництвом до дії, обов’язковим для всіх учасників цього процесу. В даному випадку – забір і збереження органів для трансплантацій (якщо потенційний донор заздалегідь юридично не оформив заборону на це).

Така робота з донорства органів додатково фінансується, але в разі її ігнорування передбачена відповідальність, можуть бути серйозні санкції аж до втрати посади. У медпрацівників є серйозна мотивація для роботи.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Потрібно адекватно інформувати населення про те, що трансплантація – це метод порятунку важкохворих людей, а донорство – обов’язкова складова такого виду лікування.

У нас же виходить навпаки. Закон прийнятий та набув чинності, вийшли постанови Кабміну і накази Міністерства охорони здоров’я України, але ніхто не поспішає їх виконувати, оскільки є «лазівки», що дозволяють це. Тому у нас простіше не брати на себе відповідальність і не займатися органним донорством.

Ще один аспект цієї проблеми – це адекватне інформування населення через ЗМІ про трансплантацію як метод порятунку важкохворих людей і про донорство органів як необхідної, обов’язкової складової цього виду лікування. Адже органи для трансплантації можна вилучати лише при наявності згоди, даної за життя самим померлим або після смерті – його родичами. Потрібно формувати позитивну громадську думку.

Хочу уточнити. Трансплантація, а також вилучення/збереження органів вимагають технічного оснащення. Забір трупних органів неможливий технічно в лікарнях на місцях або лікарі просто цього не роблять?

Рубен Зограб’ян: Багатопрофільні міські та обласні лікарні зазвичай мають достатнє технічне оснащення і штат кваліфікованого медперсоналу для проведення такої роботи. Менші лікарні можуть бути дооснащені, і, наскільки мені відомо, така робота вже проводиться. Що стосується лікарів, то їх, якщо потрібно, можна підучити. Але обов’язково повинна бути мотивація – додаткове фінансування (воно вже виділяється) і контроль виконання з відповідними оргвисновками.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Трансплантація нирки дає більш високу якість життя людині та більш тривалу виживаність. До того ж, у всьому світі визнано, що трансплантація економічно більш вигідна ніж діаліз.

Але оснастити лікарні та підготувати персонал – цього не достатньо. Ми говорили про те, що вилучення органів у трупних донорів неможливе без згоди родичів. Щоб на цьому етапі не виникало проблем, щоб пересадки в принципі були можливими, як раз і необхідна позитивна інформація про трансплантацію і про донорство у пресі, на телебаченні та інших каналах комунікації.

/

Як вплинула на ситуацію пандемія? Частина людей намагалася отримати лікування за кордоном і це працювало. Зараз зарубіжні клініки за великим рахунком недоступні. Як вплинула коронакриза на трансплантологію і що робиться/не робиться у цьому напрямку на різних рівнях?

Рубен Зограб’ян: Безумовно, коронакриза вплинула на всі сторони нашого життя, в тому числі на медицину і на трансплантацію. Пацієнти після пересадки – це також група людей, які здебільшого, ніж звичайне населення, схильні до дії коронавірусу. Тому що показники кількості важких форм захворювання у цієї категорії людей трохи вищі, ніж у звичайній популяції.

Якщо говорити про наш Інститут, то досить велика кількість людей приїжджають сюди на споріднену трансплантацію нирки, тому що пацієнту потрібен або діаліз, або пересадка здорового органу.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Ми робимо трансплантацію не тільки від донорів, що підходять реципієнту по групі крові. Є так звані різногрупні та несумісні по групі крові трансплантації нирки. Це збільшує число пацієнтів, яким ми можемо робити пересадки.

Трансплантація нирки дає більш високу якість життя людині і більш тривалу виживаність. До того ж, у всьому світі визнано, що трансплантація економічно більш вигідна. Лікування будь-яким видом діалізної терапії – і перитоніальним, і гемодіалізом обходиться бюджету значно дорожче.

Які досягнення Інституту в питаннях трансплантації нирок Ви могли б назвати в розрізі 10-25 років?

Рубен Зограб’ян: Я працюю у трансплантації вже більше 40 років і весь прогрес у цій царині стоїть у мене перед очима. Я пам’ятаю часи, коли у нас виживаність трансплантаторів була дуже низька – менше 40%. Сьогодні виживання підвищилося до 94-95% завдяки тому, що з’явилися нові ліки, нові методи діагностики захворювань і пересадки.

Зараз ми робимо трансплантацію не тільки від донорів, які підходять по групі крові реципієнту. Є так звані разногрупні і несумісні по групі крові трансплантації нирки. Це збільшує число пацієнтів, яким ми можемо робити операції з пересадки.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
Перевага нашого Інституту – ми оперуємо пацієнтів, починаючи від віку 1 рік і закінчуючи людьми старшого покоління. Діти у нас оперуються, починаючи від ваги 8-10 кілограм.

Весь спектр хірургічних втручань хворим з термінальною нирковою недостатністю проводиться у нас в Інституті. Ми намагаємося йти в ногу з часом і впроваджувати новинки світової практики трансплантології в нашому Інституті.

Хто стає вашим пацієнтом? З якими діагнозами найчастіше приходять? Які хвороби є тригерами виникнення ниркової недостатності?

Рубен Зограб’ян: Існує велика кількість захворювань, які можуть привести до термінальної (тобто кінцевої) ниркової недостатності. Серед них найбільш поширені – це хронічні гломерулонефрити, полікістоз нирок, цукровий діабет і вроджена аномалія розвитку сечової системи. Це зазвичай молоді пацієнти, це діти, які у нас оперуються.

До речі це також перевага нашого Інституту – ми оперуємо пацієнтів, починаючи від віку 1 рік і закінчуючи людьми старшого покоління. Діти у нас оперуються, починаючи від ваги 8-10 кілограм, так як живим донором може бути тільки повнолітній дорослий. Тобто, великий дорослий орган пересаджують в організм дитини, тому є вимога по мінімальній вазі пацієнта.

Які бюрократичні процедури необхідно пройти, щоб потрапити в ваш Інститут на трансплантацію?

Рубен Зограб’ян: На ​​сьогоднішній день потрібно мати донора, який готовий дати пацієнту свою нирку. В ході юридичної процедури аналізу документів хворого і донора підтверджується їх родинний зв’язок, у обох береться тест на сумісність. Якщо цей тест задовільний, то починається процес обстеження і донора, і реципієнта.

Рубен Зограб’ян,
керівник відділення трансплантації нирки Інституту імені А. Шалімова
У трансплантації немає дрібниць. Є дуже багато чинників, які впливають на результат. Важливо врахувати і при обстеженні донора, і при обстеженні реципієнта, усі моменти, які можуть вплинути на результат операції.

Ми визначаємо, чи може цей потенційний донор стати реальним донором, оскільки часто в процесі обстеження виявляються захворювання, які роблять донорство неможливим. Проводиться повне обстеження, включаючи легені, органи черевної порожнини і нирки. Причому у донора повинні бути дві нормально працюючі здорові нирки.

Також проводиться обстеження реципієнта. Іноді йому потрібно провести якусь підготовчу терапію. Це може бути хірургічне втручання або медикаментозне лікування. І потім, коли всі ці роботи проведені, виконується трансплантація нирки.

Як довго пацієнти відновлюються після операції? Скільки етапів займає цей процес і від чого залежить успіх заходів?

Рубен Зограб’ян: У трансплантації немає дрібниць. Є дуже багато чинників, які впливають на результат. Важливо врахувати і при обстеженні донора, і при обстеженні реципієнта, усі моменти, які можуть вплинути на результат операції.

Після трансплантації пацієнту призначається імуносупресивна терапія (придушення небажаних імунних реакцій організму – ред..), адже нирка чужа. Якщо не призначити терапію, вона за короткий період часу буде відторгнута і перестане функціонувати. Ми захищаємо трансплантат, не даємо організму відторгнути його, але в той же час, слабшає і здатність організму боротися з інфекцією.

Тому дуже важливо перед операцією провести ретельне обстеження, щоб у пацієнта не було ніяких інфекційних вогнищ. Якщо вони є, то вони повинні бути всі просановані.

Післяопераційний період і реабілітація зазвичай проходять приблизно протягом перших двох тижнів після операції, іноді – трьох, щоб досягти стабільної концентрації препарату в крові. Пізніше пацієнти періодично приїжджають до нас на контрольне обстеження. Ми визначаємо їх стан, з’ясовуємо показники, встановлюємо концентрацію препарату, і так далі. Проводимо корекцію лікування. Ось така система, в якій не буває дрібниць.

Автор: UA.NEWS
Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!