«Час змінювати традиції»: опубліковано повний текст виступу Зеленського в Раді
«Дорогий народе! Шановні громадяни України! Шановні народні депутати, пане голово [Верховної Ради], пане прем'єр-міністре, члени уряду та Офісу президента, шановні судді, представники дипломатичного корпусу, ваші блаженства, шановні журналісти!
Відповідно до Конституції України, звертаюся з посланням про внутрішнє та зовнішнє становище України. І цей офіційний початок буде єдиним спільним із попередніми посланнями президентів України.
Для тих, хто не вміє або думає, що це — частина плану Білла Гейтса з чипування населення, — послання з’явиться на офіційному сайті Офісу президента.
Друге. Я пропоную з наступного року запрошувати з кожної області України військових, медиків, вчителів, студентство, молоді родини, пенсіонерів, громадських діячів, підприємців, науковців, митців, спортсменів. І звітувати про те, що зроблено та презентувати плани на майбутнє людям, які найняли мене на роботу на п’ять років.
З радістю зроблю це і сьогодні. Основа мого звіту — логічна, але нетипова. Бо зазвичай про цей документ після перемоги президенти воліють не згадувати.
Це — передвиборча програма. Разом з громадянами України сьогодні ми відверто обговоримо кілька важливих питань. Що я обіцяв? Що зробив? Що не зробив і чому? Що буде зроблено й коли?
Не витрачатиму багато часу на детальний аналіз країни, яку у 2019-му році ми отримали у спадок. Це чудово бачили і знали всі українці. І багато присутніх у цій залі. У попередні роки кожна партія, крім Слуги народу, мала у своїх лавах або колишнього президента, або двічі прем'єр-міністра, міністра промисловості, надзвичайних ситуацій, економічного розвитку, соціальної політики, заступників міністра освіти і науки та охорони здоров’я.
Сьогодні вони активно роздають поради: як подолати корупцію, підняти економіку та медицину, побудувати дороги та як досягти в Україні миру. Залишимо у дужках питання, чому вони самі цього не зробили. Краще поговоримо про те, що сьогодні, завтра та післязавтра будемо робити ми.
Почнемо з теми, якої не було в моїй чи будь-якій іншій програмі. Про яку ніхто не думав ні в Україні, ні у світі. Це COVID-19. З початком його поширення ми вжили жорстких та ефективних заходів. Ми обирали між двома сценаріями — поганим та ще гіршим. Удар по економіці через карантин чи величезна кількість хворих і померлих? Звісно, ми обрали перший варіант. Вдалося зберегти життя тисячам українців та виграти дуже цінний час. Бо навіть медичні системи найуспішніших країн були неготовими до коронавірусу, а наша медицина — тим паче. Була зруйнована система лабораторій. В Україні їх було аж цілих п’ять. Зараз в десятки разів більше. Ми відновили вертикаль державних санітарних лікарів.
А якщо хтось думає, що в Державному резерві на нас чекали повні полиці з усім необхідним — розчарую. Маски востаннє закуповувались у 2007 році, і термін їхньої придатності давно минув.
Ми швидко подолали дефіцит. Спочатку організували поставки з Китаю та Південної Кореї. Маски, тести, дезінфектори, костюми, апарати ШВЛ. А згодом розгорнули та налагодили масштабне українське виробництво.
Ми підвищили заробітні плати медикам, що протидіють COVID-19 до 300%. Так, через недосконалість бюрократичної системи з виплатами в регіонах були складнощі, але вони в минулому. Йдуть клінічні випробування українських препаратів, що мінімізують ризики ускладнень та смерті від COVID.
Ми витримали перший етап та пройшли його з мінімальними втратами. Так, є прогнозоване скорочення економіки та ВВП. Але воно торкнулося всіх. А у порівнянні з багатьма європейськими країнами наше падіння менше, як і відсоток смертності від COVID. Німеччина — 4%, Франція — 9%, Великобританія — 11%, Україна — 1,9%. Ми не радіємо і співчуваємо іншим. Більше того — не маємо права розслабитись. Протидія COVID-19 триває.
Рекорди з кількості хворих фіксуються у світі щодня — на жаль, Україна не виняток. Адаптивний карантин і менш суворі заходи безпеки були необхідні для відновлення економіки. Та це не скасовує елементарних правил.
Я хочу звернутися до громадян, які, незважаючи на страшні щоденні цифри, або взагалі не носять маски, або роблять це »для галочки». Маска на вашому обличчі - це безпека інших людей. Депутатів це також стосується.
Зрозуміло, що свої корективи вносять і місцеві вибори. Місцева влада хоче подобатись виборцям. Саботує рішення уряду, проводить багатотисячні концерти на День міста. Це гра у »злого поліцейського» в столиці та »доброго» на місцях. Знайте: можливо, кількість голосів за вас у вашому регіоні буде більшою. Але кількість хворих та померлих у вашому регіоні точно могла бути меншою.
Хай там як, я вірю, що ми все подолаємо. Ми вже обговорили з європейськими партнерами постачання в Україну вакцини, щойно вона з’явиться. У нас неймовірні медики та всі інші, хто протидіє коронавірусу. Головне — бути згуртованими. Ми не раз доводили, що коли українці згуртовані, вони можуть перемогти будь-які віруси — хоч з Китаю, хоч від північного сусіда.
Так. Ми запам’ятаємо 2020 рік надовго. Він приніс Україні чимало лих, які ми пережили разом з вами. COVID-19, збиття нашого літака в Ірані, масштабні лісові пожежі, паводок на Західній Україні, посуха на Півдні, катастрофа літака з військовими льотчиками та курсантами.
Маємо зробити правильні висновки і стати сильнішими. Запобігати загрозам, щоб не долати наслідки. Впровадити нову філософію — країна, яка завжди готова до всього. Або здатна швидко адаптуватися та протидіяти новим загрозам. Цей принцип я представлю сьогодні, хоча його і не було в моїй програмі.
Повернемось до неї. Пункт, який не був першим, але є найголовнішим для мене — і, переконаний, для всіх українців, — це завершення війни на Донбасі, настання миру, повернення наших людей та наших територій.
Ми розблокували Нормандський процес, заблокований з 2016 року. Вдалося звільнити та повернути рідним 136 наших людей. Це наші моряки, це Олег Сенцов, Едем Бекіров, Олександр Кольченко, Станіслав Асєєв та багато інших. Ми боремось за кожного українця — і військового, і цивільного. Для мене людина — найвища цінність. І кожен громадянин має знати: я — українець, і моя держава мене не залишить.
Процес звільнення наших громадян триває, ми пам’ятаємо про всіх, хто досі перебуває в полоні, і робимо все для їхнього повернення. 27 липня було оголошено про припинення вогню. Сьогодні режим тиші триває 86-й день поспіль — найдовше за роки війни. Чи ідеальний він? Ні. Чи є порушення? Так. Чи є спроби його зірвати? Безумовно. Але треба визнати — кількість пострілів суттєво зменшилась. За всі ці дні ми маємо одну бойову втрату. Це боляче. Але те, що з’явилися дні, тижні і навіть місяці, коли ми не ховаємо своїх героїв, коли не плачуть матері та діти, дає нам надію. Коли місцеві жителі кажуть, що не слухають новини про »тишу», бо чують реальну тишу, — це дає надію.
Євросоюз, США, Канада, Велика Британія, Туреччина та інші наші партнери продовжують незмінну підтримку України. Наші дипломати безперервно працюють для підготовки наступного Нормандського саміту в Берліні. Ми чекаємо на його найскоріше проведення і продовження руху для настання в Україні бажаного миру.
Ми не забуваємо, що і в Криму, і на окупованому Донбасі живуть наші громадяни. І ми маємо дбати про них та боротися за них. Ми відновили міст і дорогу в Станиці Луганській, вирішили питання щодо питної води на Донбасі. Ми будуємо нові та зручні КПВВ, зокрема й на межі з Кримом. Надважливо, яку Україну бачать наші громадяни, перетинаючи тимчасовий кордон. Ми робимо все, щоб вони бачили її освітленою, асфальтованою та комфортною.
Ми боремося за молодь на цих територіях. З цього року діти з Криму та ОРДЛО можуть вступати в усі заклади вищої освіти України та навчатися там безкоштовно.
Ми хочемо, щоб люди там знали правду про Україну від України, а не від Кисельова. Ми запустили канал Дом, що мовить на Крим та Донбас. Зрозуміло, ми не можемо мати об'єктивні цифри переглядів там, але шквал постійної критики каналу Дом з боку російських ЗМІ говорить, що справа рухається у правильному напрямку.
Я завжди запрошую світових лідерів відвідати Донецьку та Луганську області разом зі мною. Ми вже зробили це з Дональдом Туском, президентом Швейцарії пані Соммаругою, спецпредставником голови ОБСЄ Мартіном Сайдіком, послами Німеччини та Франції в Україні - пані Фельдгузен та паном де Понсеном.
Вони бачать реальну картину там і передають її іншим партнерам. Радий, що завтра і 120 народних депутатів поїдуть на Донбас. Не в Туреччину чи на Мальдіви, як колись. Депутати поїдуть на передову і почують про ситуацію там не із соціальних мереж, а від наших військових та місцевих мешканців.
Мир на Донбасі та деокупація Криму — мої ключові пріоритети. На жаль, у порядку денному Нормандського формату ніколи не було питання Криму. Але воно було, є і завжди буде у нашому порядку денному. Допоки Крим залишається окупованим, а українці та кримські татари там зазнають регулярних переслідувань — світ не має забути про Крим. Можна скільки завгодно постити веселі меми про гарантії безпеки Будапештського меморандуму, однак це не поверне наші території. Ми шукаємо нові дієві інструменти для цього.
Повернули питання Криму в міжнародний порядок денний. Ми створюємо формат »Кримська платформа» — це координація міжнародних зусиль для захисту прав кримчан та деокупації півострова. Я вже предметно обговорив цю ініціативу з представниками Європейського Союзу, Великої Британії, Канади, Туреччини та іншими партнерами. Багато з них готові приєднатися та брати в ній активну участь.
Крім того, щоби на Донбас Арені залунав український гімн, а над Кримом замайорів наш прапор, ми повинні ухвалювати рішення, які наближають деокупацію. Всі українці мають однаково розуміти, що буде після звільнення та повернення наших територій. Досягнувши миру, ми розпочнемо безпечну реінтеграцію, користуючись успішним міжнародним досвідом. Це пакет законів про перехідний період, насамперед — про відповідальність.
Тут існує велике поле для маніпуляцій, давайте зупинимося детальніше: страшне слово »амністія» — не про всіх і не про уникнення відповідальності, а про мільйони наших громадян, на чиїх руках немає крові і які зараз фактично самі перебувають у заручниках в окупанта. Їм потрібен чіткий сигнал — не варто боятися, гідне майбутнє - тільки з Україною.
Вже сьогодні на вільних територіях Донеччини й Луганщини ми будуємо новий Донбас — сучасний, безпечний і заможний. Але щоби зробити таким регіон, що найбільше постраждав від російської агресії, потрібні особливі економічні умови. Нам потрібна Стратегія розвитку економіки Донецької та Луганської областей, що включатиме податкові та митні преференції, страхування військово-політичних ризиків для інвесторів, арбітраж за міжнародними стандартами. Робота над нею вже почалася.
Окремо, вкотре підкреслю — настання миру в Україні не означає, що ми перестанемо дбати про армію. Навпаки, лише сучасне та боєздатне військо буде гарантом подальшого миру та запорукою безпеки України.
Були фейкові повістки у військкомат, страшилки, що Зеленський розвалить армію. Все це було. А є беззаперечні факти. У 2020 році бюджет на армію став найбільшим в історії України. В часи коронакризи він не зменшився ні на гривню. І не розганяйте, будь ласка, «зраду», що у 21-му році ми скоротимо кошти на військо. Не тому, що бюджет ще не прийнято, а тому що я не дозволю цього зробити. Щонайменше, ці кошти залишаться на рівні цього року, тобто понад 117 мільярдів гривень. Тобто на 15 мільярдів більше, ніж в епоху білбордів про армію.
Так, у нас не було таких білбордів, але ми зміцнюємо армію на ділі. Конгрес США затвердив військову допомогу Україні на суму 250 мільйонів доларів. У Великій Британії ми підписали угоду на 1 мільярд 250 мільйонів фунтів стерлінгів для зміцнення військово-морського флоту України. Ми отримали та очікуємо на додаткові швидкісні катери класу Айленд. Спільно з Туреччиною ми будемо виробляти корвети, двигуни та військові дрони, розвивати системи ПВО.
Ми почали виготовлення новітніх зразків озброєння: комплекс управління артилерійським дивізіоном Оболонь-А, мінометний комплекс Барс; артилерійські боєприпаси, зокрема для реактивних систем. Випробовується реактивна система залпового вогню Вільха-М та системи реактивних снарядів Тайфун. Триває модернізація фрегата Гетьман Сагайдачний та підготовка до випробувань десантних катерів Кентавр. Прийнято на озброєння протикорабельну крилату ракету Нептун.
Ми починаємо будувати дві державні українські військово-морські бази для захисту Чорноморського регіону. Можна брехати про нашу непатріотичну позицію, але: вперше з 2014 року добровольці отримали статус учасників бойових дій. Іноземці, які захищали Україну, отримують громадянство. А Україна отримала статус партнера НАТО з розширеними можливостями.
Ми перевели Генштаб на типову структуру держав — членів НАТО. Успішно провели спільні навчання Репід Трайдент. Ми продовжуємо втілення стандартів НАТО та сумісність наших військ з військами Альянсу. Та найголовніше, що є у нашого війська, — це люди. Наші бійці. Ми працюємо для забезпечення максимально гідних умов для них та їхніх сімей. Ми будуємо українське військо, яке зможе захистити Україну на суші, у воді, в повітрі та кіберпросторі. Щоби більше ні в кого не виникло навіть думки, що можна посягнути на наш суверенітет, територіальну цілісність або відібрати в України частину території без єдиного пострілу. Цього не буде ніколи. А ті, хто без бою віддав Крим, мають нести відповідальність.
Хочу, щоб усім стало зрозуміло: питання не в помсті, а у справедливості. Суспільству потрібні відповіді. І це стосується не лише цього питання. Їх у людей накопичилось тисячі. Відсутність відповідей і справедливості призводить до втрати довіри. Неможливо побудувати успішну країну, якщо суспільство не довіряє державі. Довіра — це не лише про ставлення до державних органів, а й про участь людей у вирішенні проблем та ухваленні рішень. Саме тому важливим пунктом моєї програми було народовладдя. Це поверне довіру громадян до держави та її інституцій. І до речі, це проблема не лише України, а й багатьох інших держав. Тому різні інструменти народовладдя та прямої демократії з’являються дедалі активніше. Є багато успішних прикладів їхнього використання у Швейцарії, Канаді, Ірландії.
Хоча найуспішніший — всім вам добре відомий. Це 1 грудня 1991 року, коли 28 мільйонів 804 тисячі 71 громадянин України на референдумі проголосували за незалежність України. Пам’ятаючи це, дивно, коли ви кажете, що питати думку українців — небезпечно. Що людей задурять, бо в країні немає вільних, незалежних ЗМІ.
Цинічно, що про це кажуть люди, присутні в цій залі. Лідери партій, один з яких володіє трьома телеканалами, а інший — двома. Ви говорите, що український народ незрілий, він не готовий ухвалювати рішення. Та я нагадаю, що саме український народ зробив дві революції у 2004-му та 2014 роках. Внаслідок чого більшість із вас опинилися в цій залі.
Народовладдя в Україні буде. Всебічний доступ громадян до інформації задля прийняття рішення буде. Це обов’язок держави. Люди повинні впливати на актуальні питання і для свого регіону, і для всієї країни. Робити це раз на тиждень, місяць чи рік — скільки буде потрібно.
Перший законопроєкт для народовладдя готовий і поданий мною. Я закликаю всіх народних депутатів: дайте нарешті українцям реальний механізм, щоби формувати основні завдання для влади, впливати на рішення, відчувати свою причетність до змін. Відчувати, що їхня думка важлива не лише під час виборів. Це — справедливо. А справедливість та рівність — це наступний пункт моєї програми. Я обіцяв почати її з себе. Було багато спроб, та за каденції жодного президента не було ухвалено закон про імпічмент президента. Ми це зробили. Опоненти кажуть, що це фейк і насправді закон не працюватиме. Але те саме ви казали і про зняття депутатської недоторканності.
Чому ж тоді вперше в історії України депутат провладної, президентської партії після публікації відео від НАБУ вже через два дні отримує підозру, а через тиждень опиняється в СІЗО? А на контраргумент про вихід під заставу скажу — прочитайте, що з цього приводу я пропонував у своїй програмі.
Як би там не було — це історичний прецедент. І не єдиний. Те, що обіцяли всі депутати 28 років, ми зробили за чотири місяці: зняли депутатську недоторканність; за кнопкодавство — кримінальна відповідальність; за прогули — штрафи. Ми позбавили державного фінансування партії, які не потрапили у Раду. І я пишаюся, що Слуга народу — єдина партія 9-го скликання, яка відмовилася від цього фінансування та віддала його на боротьбу з COVID-19.
Ми ухвалили Виборчий кодекс з відкритими списками та ліквідували »мажоритарку». Відбулося повне перезавантаження політичної системи. Сьогодні в Україні немає жодного чиновника, який думає, що він недоторканний або »вічний». Неважливо — голова ОДА, генеральний прокурор чи прем'єр-міністр. Немає результату — немає тебе на цій посаді.
Бо це філософія мого наступного пункту — не людина для держави, а держава для людини. Це новий формат відносин між державою та громадянином, де держава — це сервіс. Зручний і зрозумілий. Для цього ми створюємо державу у смартфоні. Вже 26 мільйонів українців можуть користуватися додатком Дія та цифровим посвідченням водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, паспортом просто у смартфоні. Або отримати дозвіл на будівництво в електронному кабінеті забудовника без участі чиновника. Не відходячи від комп’ютера, зареєструвати бізнес за 15 хвилин. Швидше, ніж у більшості країн світу.
Молоді батьки можуть користуватися сервісом єМалятко та отримувати послуги за однією заявою в пологовому будинку або онлайн. Ми стали першою країною у світі, що має цифровий паспорт, за допомогою якого можна подорожувати або відкрити банківський рахунок онлайн.
І це — лише початок шляху до цифрової держави. 2021 рік стане початком входження країни у режим пейперлес. Жодна державна установа не зможе вимагати від українців жодних довідок, витягів чи інших папірців для отримання державних послуг.
Наша мета на найближчі роки — сто відсотків державних послуг онлайн. А на наступних президентських виборах громадяни повинні мати можливість за бажанням голосувати в Інтернеті. Цифрова країна — це не лише зручно. Це країна, де бюрократія та корупція стануть нетиповим явищем. Це потужний економічний розвиток, бо частка цифрової економіки у світі швидко зростає. Місяць тому я підписав Указ про сприятливі умови для розвитку ІТ-індустрії. Україна вже стає світовим IT-хабом.
Також ми створюємо унікальну в світі віртуальну економічну зону Дія.Сіті зі спеціальним податковим, фінансовим і правовим режимом. Цей проект забезпечить розвиток креативного бізнесу та залучення іноземних інвестицій. Такі ідеї повинні об'єднувати країну. Так само, як ідея, що українці мають жити гідно та бути заможними. Заради цього ми схвалюємо закони, яких бізнес, інвестори та міжнародні партнери чекали роками.
Завданнями моєї програми були детінізація економіки, розвиток внутрішнього виробництва, доступне кредитування. Далі — про конкретні кроки на цьому шляху: ми ліквідували монополію Укрспирту та вивели цю галузь із тіні. Минулого тижня вже приватизовано перший спиртовий завод. Слід продовжувати цей процес, що в перспективі має збільшити надходження в казну майже у вісім разів. По всій країні закриті тисячі підпільних казино. Ухвалено закон про легалізацію грального бізнесу. Те, що роками існувало в тіні, вже наступного року, з першими ліцензіями, має принести в бюджет п’ять мільярдів гривень.
Закрито майже тисячу нелегальних заправок. Зокрема, завдяки цьому офіційні мережі АЗС знизили ціни на бензин. Облікова ставка Національного банку з 17% у квітні 19-го року знижена до рекордних за історію 6%. Що це дає? Це іпотека на житло не під 25%, а під 10% і менше — вона вже з’явилася. Це кредити бізнесу не під 20%, а під 5%, 7% або 9%. До речі, менше ніж за рік за програмою 5−7−9 малий та середній бізнес вже отримав більше 10 мільярдів гривень. Ухвалено закон про концесію. Проведені конкурси з концесії морських портів Ольвія та Херсон, які залучили інвесторів з Катару, Грузії та Швейцарії.
Ми почали масштабну приватизацію. Важливо: йдеться не про стратегічні об'єкти, а про сотні неефективних підприємств, де були лише корупція та борги. Вчора вони приносили державі збитки, а вже сьогодні - мільярди. Наприклад — готель Дніпро. До речі, він та низка інших об'єктів стали першим в історії майном, що перебувало в користуванні президента України і було передане на приватизацію.
Ми забезпечили енергетичну безпеку та підписали новий п’ятирічний контракт з Газпромом на транзит газу, а також отримали три мільярди доларів, виграних у Стокгольмському арбітражі. Ми починаємо опалювальний сезон з рекордними запасами газу та вугілля.
З 1 вересня мінімальну заробітну плату збільшено до п’яти тисяч гривень. У січні 2021-го вона буде становити 6 тисяч, а в липні - 6500. Відбулась індексація пенсій та збільшення пенсій громадянам похилого віку. Додаткових три мільярди гривень направлено на підвищення пенсій для людей старше 80 років. Наступного року — людям старше 75 років.
Важлива наша обіцянка та, без перебільшення, історичне рішення — це запуск в Україні ринку землі. Величезний спротив цій реформі, маніпуляції та міфи, бажання політиків та окремих бізнесменів зберегти »сірий» ринок, на якому за цей час ними було вкрадено 5 мільйонів гектарів землі. Ми зробили цю реформу для людей. Право купівлі отримають лише українці. Є обмеження максимальної площі у власності однієї особи та пільгові умови українським фермерам. І поки політики в один голос переконували, що ми відібрали в українців землю, я підписав указ про передачу сільськогосподарських земель з державної до комунальної власності.
Місцеве самоврядування отримає у власність понад два мільйони гектарів землі. Це кошти від землекористування, які можна використати для розвитку та добробуту своїх громад. Зрозуміло, що коронакриза не зробила винятку для економіки України. Але всі кризи минають. Мине й ця. А ми вийдемо з неї сильнішими.
Ми намагались зрозуміти — що не так було зроблено в управлінні економікою за 28 років і як це виправити. Уряд провів повноцінний аудит держави і протягом двох тижнів представить його результати. Та вже сьогодні ясно — попереду багато роботи, а пріоритети зрозумілі.
Треба зменшити частку держави в економіці і розвивати державно-приватне партнерство. Наш фінансовий ресурс обмежений, ми не можемо задовольнити всіх. Але маємо допомогти тим, хто допоможе іншим. Це проекти з високим мультиплікатором, які повертають інвестиції через податки та створюють нові робочі місця.
Податок на виведений капітал та нульова декларація. Досить вже безкінечних дискусій на цю тему. Час поставити крапку в цьому питанні, і я готовий це зробити. Доручаю уряду врахувати ці та інші важливі напрямки.
І найголовніше: Україні потрібна повноцінна стратегія розвитку не на два, три чи п’ять років. Досить міряти розвиток України політичними каденціями. Нам потрібне чітке бачення — куди і чому має рухатись наша економіка до 2030 року. Знаю, що така робота велась урядом. Тому разом з результатами аудиту держави чекаємо презентацію економічних векторів України до 2030 року.
Насправді, існує ще один напрямок, який може і має наповнювати державний бюджет. Це ефективна протидія корупції. У моїй програмі написано — не боротьба з корупцією, а перемога над нею. Та є підозра, що правоохоронні органи дочитали речення не до кінця і сприймають як завдання лише першу частину — «неборотьба з корупцією».
Скажу чесно — мені все це набридло. У нас нульова толерантність до корупції, це підтверджують наші партнери у Європі та США. Та чи достатньо президенту не красти, щоб не крали інші? Ні. Люди кажуть: весна прийшла, де посадки? Вірите чи ні, але саме цим питанням та словами, які не можна казати на телебаченні, я починаю кожну нараду з керівниками шести (!) правоохоронних органів.
Щоразу я нагадаю їм — створені всі умови. Ми повернули кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Є можливість конфіскації незаконних активів. Повна оперативна незалежність НАБУ І САП, якої не було з 2015 року. Запустили роботу Вищого антикорупційного суду. Перезавантажили НАЗК.
Вони казали: нам заважають тільки телефонне право та відсутність політичної волі. Воля є. Телефонного права немає. Опоненти заявляють, що це не так. То скажіть: де ж той телефон??? Може, хоч так буде результат?
Бо зараз законодавчі, оперативні, матеріальні, психологічні умови є. А реального результату немає. Я не маю права втручатися у вашу роботу, але маю право дати їй оцінку. Моя оцінка — незадовільна. Та я вірю — її можна й потрібно виправити. Я прошу народних депутатів зосередитися на Антикорупційній стратегії на найближчі чотири роки. Так, за ці роки написано чимало стратегій. І вони не гарантують результату. Але я не заспокоюсь і доведу всім, що Україна без корупції - це не фантастика, це має бути реальністю. І мені байдуже, скільки заради цього потрібно буде змінити генеральних прокурорів, міністрів чи інших керівників.
Не менш важливою є й робота наших судів. Я погоджуюся з міжнародними партнерами щодо необхідності судової реформи. Але впевнений — нікому не потрібна реформа лише заради слова »реформа». За роки незалежності кожна нова влада починала реформу судової системи. В підсумку — уряди, парламенти, президенти в країні змінюються, а судова система залишається.
«Об'єктивне, неупереджене, справедливе правосуддя» звучить для громадян незнайомо, ніби слова іноземного походження. Нам потрібні зміни. Не перефразовані думки з попередніх варіантів судової реформи, а дієві рішення. Саме на них я чекаю від відповідної правової комісії, що була створена в Офісі президента.
Нам потрібна Україна, де корупції немає, а чесні суди є. Цього хочуть усі наші громадяни. Цьому аплодуватимуть усі наші міжнародні партнери. До речі, як би дехто не переконував і не старався, міжнародна коаліція продовжує підтримку України, більше того — вона виходить на новий рівень.
Ми зберегли двопалатну підтримку США. Україна та Велика Британія офіційно стали стратегічними партнерами. На безпрецедентний рівень вийшли відносини України та Туреччини. Надійним партнером, (без перебільшення — міжнародним побратимом) для нас залишається Канада.
А всі експерти відзначають, що цьогорічний Саміт Україна — ЄС та спільна заява чи не вперше так яскраво підкреслюють партнерство України та Європи. Відзначають наші успіхи, зокрема відчутний прогрес виконання Угоди про асоціацію, всі передумови для »промислового безвізу», Угоди про спільний авіаційний простір з ЄС, поглиблену інтеграцію українських ринків з європейськими.
А ще — чіткий меседж: безвізовому режиму України з Європою нічого не загрожує. Хто б вам що не казав. Це стосується і співпраці з МВФ, яку ми продовжуємо — так само, як зі Світовим банком та ЄБРР. Сьогодні ми фактично заново будуємо конструктивний діалог і добросусідські відносини з Угорщиною, Румунією, Польщею. Разом з Польщею та Литвою ми заснували Люблінський трикутник — це платформа політичної, економічної та соціальної взаємодії.
І непомітною, але справді важливою перемогою на світовій арені я вважаю ще один факт: на міжнародному рівні зникла фраза »світ втомився від України». Ми надали іміджу нашої держави нового змісту. На Україну почали дивитися по-новому. Сприймати як конструктивного, надійного, а отже рівноправного гравця. Як країну, що цінує будь-яку підтримку та сподівається передусім на себе, бо розуміє, що ніхто за нас не втілить перетворення, ніхто за нас не побудує успішну країну.
Ми стали проактивними. І в цьому контексті слід відзначити нашу ініціативу — створення у Києві штаб-квартири Міжнародного офісу з протидії дезінформації та пропаганді. Україна має реальний досвід такої протидії. До речі, декого з присутніх в залі запрошую доєднатися до участі в статусі знаних експертів зі створення фейків та дезінформації. Нехай ваш великий досвід у цьому послужить Україні.
Шановні друзі! Слід визнати, тема COVID-19 заполонила весь простір, але водночас це не єдиний виклик для медичної галузі. Facebook, Instagram і мій робочий стіл були заповнені зверненнями лікарів щодо другого етапу медичної реформи. Існував ризик звільнення 50 тисяч медиків і закриття 332 лікарень. Під загрозою опинились екстрена медична допомога, багатопрофільні лікарні, онкоцентри, шпиталі ветеранів, більшість дитячих лікарень, психіатрична та туберкульозна служби.
Всього цього ми не допустили. Не допустили, щоби дитячі лікарі поїхали за кордон і відбулося катастрофічне зростання дитячої смертності. Чи щоб у найближчі два роки захворюваність на туберкульоз зросла на третину. Знаю, тема медичної реформи викликає жваві суперечки, та давайте визнаємо правду — ця реформа має як беззаперечні переваги, так і відверто слабкі місця.
Наше завдання — зберегти позитивні моменти та виправити помилки. Реформою мають бути задоволені і пацієнти, і медики всіх рівнів. Крім того, чекаю від профільного комітету та міністерства моделі страхової медицини, що могли б з’явитися в Україні.
Я хочу відзначити створення та розвиток системи трансплантології. У найближчі два-три роки має працювати мережа трансплантаційних центрів. Це допоможе зберегти багато життів українців без необхідності робити дорогі операції за кордоном. Надважливим є підвищення заробітної плати медикам. З 1 вересня це зроблено на 25%, 50% та 70%. Це тільки початок. Згідно з планом МОЗ,
у 21-му році мінімальна заробітна плата лікаря має бути 20−25 тис. грн; медичної сестри — 15 тис. грн; молодшого медичного персоналу — до 10−12 тис. грн.
Переконаний, що наступними мають бути освітяни та науковці. Є одна характерна річ, яка об'єднує всі успішні сьогодні країни. На початку свого шляху всі вони інвестували в освіту. Надали їй стратегічного значення. Сьогодні ми намагаємося рухатися цим самим шляхом, паралельно вирішуючи проблеми, які існують в усіх ланках української освіти: це доступність та якість дитячих садочків, підвищення престижу професії вчителя та заробітних плат, створення сучасної інфраструктури — нових садочків і шкіл.
Ми почали відновлення професійно-технічної освіти, яку руйнували останні 20 років, хоча кваліфіковані робітничі кадри сьогодні вкрай потрібні країні.
Ми приділяємо особливу увагу вищій освіті. Вона має готувати конкурентоспроможних у сучасному світі професіоналів, що відповідають тенденціям нашої та світової економіки. І, звичайно, наука, яка завжди є драйвером для інновацій та економіки. Розвиток науково-дослідної інфраструктури та підтримка талановитих українських науковців мають стати пріоритетом. Освіта і наука — це галузь, де результат не помітний швидко, але зрештою є визначальним.
І про те, де результат навпаки помітний досить швидко та всім: для реалізації пункту програми »Комфортна країна» ми почали »Велике будівництво». І це не просто назва чергової державної програми. Всі бачать, що в країні дійсно іде велике будівництво. Ми «зшиваємо» Україну — не лише ідеями, а й дорогами та мостами. Цього року — це чотири тисячі кілометрів доріг державного значення та дві тисячі місцевого значення. 100 шкіл, 100 садочків, 100 спортивних об'єктів. 210 приймальних відділень з новітнім медичним обладнанням. Коли ми озвучили ці цифри на початку року, багато хто не вірив. Але більшість із цих об'єктів уже готові, і до кінця року ми виконаємо цей план.
Інколи звучить критика: мовляв, ми закінчуємо деякі об'єкти попередньої влади. Ключове слово — закінчуємо. Не затягуємо на роки, «розпилюючи» кошти на їх будівництві. А закінчуємо. Якісно та швидко.
Більше того, ми закінчуємо об'єкти не лише попередньої влади, а й їхніх попередників і попередників їхніх попередників. Приклад — лікарня Охматдит, яка відкрита після реконструкції влітку, та Запорізький міст — найвідоміший довгобуд країни. Сьогодні там вже йдуть активні роботи, і ми обов’язково завершимо цей об'єкт.
«Велике будівництво», незважаючи на давню традицію української політики, не закінчиться після місцевих виборів, а стане ще масштабнішим. Крім нових доріг, шкіл, садочків і лікарень, ми почнемо реставрацію українських замків, театрів, музеїв, об'єктів культурної та архітектурної спадщини.
Ми також готуємо програму »Україна — чемпіон!»: у кожному регіоні країни має бути велика сучасна спортивна арена. Кожна з них носитиме ім'я видатного українського чемпіона.
Комфортна країна неможлива без повноцінного покриття швидким інтернетом та сучасних, реконструйованих чи нових аеропортів у кожному регіоні. Щодня ми працюємо над цим, щоби зробити Україну, де громадянам буде максимально комфортно жити. Якою вони із задоволенням мандруватимуть. Яку будуть відвідувати мільйони туристів з усього світу.
Дорогі українці! Знаєте, вічно можна дивитися на три речі: як горить вогонь, як тече вода та як політики говорять про проблеми України. Але від того, що ми будемо говорити, проблеми не зникнуть. Потрібно працювати. Я знаю, що є величезна кількість важливих і проблемних для країни питань, про які сьогодні ми не поговорили. Якби я торкнувся кожного з них — це послання розтягнулось би до 2024 року та наступних президентських виборів. Тому менше слів.
Я знаю і про всі пункти моєї програми, які поки що не виконані. Вони щодня вказують мені шлях. Дають енергію, щоби втілити мою мрію. Я хочу передати наступному президенту України ось цю програму, де кожен пункт буде відзначений галочкою як виконаний. І щиро сказати вам: «Дорогі українці! Мені перед вами не соромно».
Наостанок: 25 жовтня в Україні відбудуться місцеві вибори, дуже важливі, — не для політичних партій, а для вас. Для розвитку і добробуту ваших міст, сіл, громад. В цей день я поставлю вам п’ять запитань і чекатиму на ваші відповіді.
Ну а сьогодні я поставлю важливі, відверті запитання самому собі - і одразу на них відповім. Чи думав я рік тому, що змінювати країну на краще буде настільки складно? Ні. Чи змінив би я своє рішення, якби тоді знав про це? Ні. Чи вдасться все нам з вами? Так!»