ВВП країни: як оцінити відхилення від прогнозу
У першому півріччі відновлення економіки було дещо слабшим, ніж очікувалося, під впливом низки чинників, зокрема внаслідок пізнішого початку збору врожаю.
У другому півріччі 2021 року зростання економіки прискорюється завдяки сталому споживчому попиту, пожвавленню інвестицій та рекордному врожаю. Проте існує невизначеність, яку обумовлює також низка факторів, що стримуватимуть зростання реального ВВП, зокрема погіршення епідемічної ситуації та високі ціни на енергоносії.
На тлі ситуації з поширенням коронавірусної інфекції та посилення монетарної політики провідних центробанків світу, прогноз ВВП може відхилятися від реального, тобто мати розриви. Як оцінити потенціал зростання, нижче в матеріалах.
Розрив ВВП
Розрив ВВП є різницею між фактичним та потенційним ВВП (можливим рівнем випуску за максимально ефективного та повного використання наявних виробничих потужностей і трудових ресурсів). Розрив може бути як додатним (перегрів економіки, що супроводжується понаднормовим завантаженням потужностей), так і від’ємним (охолодження економіки).
Монетарна політика впливає на розрив ВВП задля стабілізації економічного циклу. Однак вона не впливає на потенційний ВВП, що визначається структурними характеристиками економіки та розвитком її інституцій. Потенційний ВВП (й, відповідно, розрив) є неспостережною величиною, а тому його оцінюють за допомогою різних моделей. До традиційних методів належать одновимірні фільтри, проте використовується поєднання напівструктурної моделі із фактичними даними, яка враховує взаємозв’язки між спостережуваними економічними змінними, такими як обмінний курс, інфляція, відсоткова ставка, та неспостережуваними (фільтр Калмана). Наприклад, у 2018–2019 роках Україна мала близький до нуля розрив ВВП (рис. 1).
Рисунок 1 - Оцінки розриву ВВП різними методами, %
Джерело: НБУ.
ВВП став від’ємним наприкінці 2019 року та значно розширився у II кварталі 2020 року під час піку коронакризи. Така траєкторія загалом відповідає дезінфляційним процесам тих років. У першій половині 2021 року розрив ВВП продовжує залишатися від’ємним, попри значне пришвидшення інфляції. Інші методи є більш оптимістичними внаслідок своєї статистичної природи та схильності мати збалансований розрив, а також закривати його наприкінці досліджуваного періоду, що не завжди відповідає реальній ситуації.
Моделювання розриву ВВП враховує внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх належать попит і вплив монетарної політики. Остання використовує облікову ставку для зміни попиту на кредити, та обмінний курс, який впливає на конкурентоспроможність українських товарів як всередині країни, так і за кордоном. На внутрішній попит впливають також реальна заробітна плата і фіскальна політика.
Україна є малою відкритою економікою, тож розрив ВВП залежить від низки зовнішніх чинників – економічного розвитку країн – основних торговельних партнерів України, умов торгівлі на світових ринках сировини. Крім того, зовнішній попит залежить від інвестиційної привабливості України, яка моделюється за допомогою суверенної премії за ризик. Кожен фактор може мати тривалий вплив на розрив ВВП, оскільки економічна активність має певну інерцію – реагує на економічні шоки та лише з часом повертається до свого рівноважного стану.
Функції відгуку – реакції макроекономічних індикаторів на шоки – зображують відхилення макроекономічних змінних від їх рівноваги. Прикладами шоків, що знижують ВВП, є від’ємний шок попиту або додатний шок пропозиції, шок премії за ризик або умов торгівлі, наприклад, зниження цін на чорні метали (рис. 2).
Рисунок 2 – Вплив цін на ВВП
Джерело: НБУ.
Від’ємний шок попиту, крім збільшення від'ємного розриву ВВП, також сповільнює інфляцію. У відповідь центральний банк знижує ключову процентну ставку. Це, крім процентного каналу, послаблює обмінний курс через валютний канал трансмісійного механізму. У відповідь на сукупну дію двох каналів, процентного та валютного, економічна активність відновлюється, а інфляція повертається до свого цільового рівня.
Неочікуване зростання інфляції як результат шоку пропозиції демонструє проблему вибору між інфляцією та економічним зростанням. Центробанк реагує підвищенням ключової процентної ставки, щоб повернути інфляцію до цільового рівня, оскільки цінова стабільність є пріоритетною. Проте, використовуючи гнучкість режиму інфляційного таргетування, зазвичай у таких випадках допускають триваліше відхилення інфляції від цілі для підтримки економічного зростання. У відповідь на вищу процентну ставку та інфляцію обмінний курс зміцнюється. Жорсткіші монетарні умови відкривають від'ємний розрив ВВП. Водночас слабший сукупний попит і міцніший обмінний курс сприяють сповільненню інфляції та її поверненню до цільового рівня.
Оцінка потенційного ВВП
Оцінки потенційного ВВП можуть змінюватися через перегляд бачення структури економіки та зокрема під час криз (рис. 3).
Рисунок 3 - Зміна потенційного ВВП у прогнозах Нацбанку, IV.17 = 100
Джерело: НБУ.
На початку 2020 року прогнозна траєкторія зростання підвищилася у порівнянні з оцінкою попереднього року завдяки зростанню реальної зарплати (відповідно продуктивності) та значному припливу іноземного боргового капіталу (поліпшення інвестиційного клімату). Але пандемія COVID-19 супроводжувалася карантинними обмеженнями, які впливають не лише на поточну ситуацію, а й мають триваліші наслідки. Оцінки потенційного ВВП у 2020 році та на всьому прогнозному горизонті були знижені. Це зниження траєкторії викликане впливом карантинних обмежень на вибуття частини населення з робочої сили, перериванням традиційних ланцюгів постачання, дефіцитом необхідних складників для виробництва.
Одним із найсуттєвіших драйверів, що визначає динаміку розриву ВВП та загалом економічної активності, є світовий попит. Поширення пандемії та безпрецедентні карантинні обмеження у світі значно його послабили, внесок залишатиметься від’ємним аж до середини 2022 року, доки країни – основні торговельні партнери України не відновляться.
Рисунок 4 - Декомпозиція розриву ВВП за факторами впливу, в.п.
Джерело: НБУ.
Внутрішній попит також скоротився у II кварталі 2020 року, але вже у другій половині року став локомотивом відновлення внаслідок відкладеного попиту. Зміщення сезонності у зборі врожаю негативно вплинуло на розрив ВВП у II кварталі 2021 року й перенеслося у IV квартал. У 2020 році несприятливі шоки попиту, зовнішнього та внутрішнього, знижували ВВП та інфляцію, що зумовлювало пом'якшення монетарної політики. Натомість у 2021 році та на прогнозному горизонті вагомими залишатимуться шоки пропозиції (наприклад, глобальний дефіцит мікрочипів зменшить пропозицію обладнання та техніки), що стримуватимуть економічне відновлення. А вплив шоків ринку праці, зокрема високого рівня зростання зарплат, буде додатним. З іншого боку, висока премія за ризик стримуватиме економічне зростання, відображаючи низку ризиків, наприклад, військову агресію або ж відтермінування співпраці з МВФ.
В підсумку варто зазначити, декомпозиція розриву ВВП є важливою для розуміння природи економічних шоків, що домінують у певний проміжок часу. Шоки пропозиції змушують монетарну політику балансувати між цілями стабілізації інфляції та темпів економічного зростання.