Вихід Ірану з ядерної угоди: чим це загрожує світу та Україні
Іран оголосив про вихід з ядерної угоди, укладеної у 2015 році між владою Ірану та шістьма країнами-посередниками. Державне телебачення повідомило, що Іран більше не буде дотримуватися обмежень, чинних згідно з ядерною угодою. А відтак, іранська ядерна програма не матиме жодних обмежень в частині виробництва.
Наголошується, що Іран остаточно відмовиться від обмежень по ядерній угоді, що передусім стосується кількості центрифуг. Таким чином, іранська ядерна програма не матиме обмежень в частині виробництва, які передбачали потужності зі збагачення, відсоткового співвідношення та кількості збагаченого урану, а також активізації дослідження в цій галузі та вектору подальшого розвитку програми.
Відтак, світ в очікуванні нового збройного конфлікту, здатного перерости в третю світову.
Ядерна програма, або спільний план всеосяжних дій
Рішення виходу з програми було ухвалено внаслідок того, як іранського генерала Касема Сулеймані було убито в Багдаді за наказом президента США Дональда Трампа.
Слід зазначити, вбивство генерала послугувало каталізатором, адже Іран поетапно відмовлявся від умов ядерної угоди після того, як США в травні 2018 року в односторонньому порядку вийшли з угоди. Інші країни-підписанти, наполягали на збереженні угоди.
Нагадаємо, угоду, яка офіційно називається «Спільний план всеосяжних дій», було укладено в липні 2015 року. З одного боку угоду підписав Іран, з іншого — шість країн міжнародних посередників: США, Росія, Китай, Великобританія, Франція та Німеччина.
Документ, зокрема, обумовлював обмеження збагатчення та нагромадження запасів збагаченого урану, які він може зберігати. Параметри були визначені таким чином, щоб Іран міг розвивати ядерну енергетику, але був позбавлений можливості створити ядерну зброю. В обмін на зобов'язання дотримання Іраном умов договору, з країни було знято санкції.
Реальність загрози створення ядерної зброї
В Сполучених Штатах вважають, що Іран стоїть на порозі прориву щодо створення ядерної зброї, йдеться в заяві держсекретаря Майк Помпео. Американський чиновник при цьому послався на рішення іранського керівництва запустити центрифуги зі збагачення урану на підземному об'єкті Фордо.
Розглядаючи технічний аспект створення ядерної зброї, слід зазначити, що будь-який вибуховий пристрій повинен містити в собі критичну масу ізотопу урану-235 або плутонію-239. Природна уранова руда містить менше відсотка потрібного ізотопу, а плутоній в природі практично не зустрічається. Збагачення природного урану до збройової якості (тобто отримання речовини, яка на 90% складається з урану-235) або напрацювання плутонію-239 - найбільший технічний виклик для країн, які працюють над створенням ядерної зброї. Для найпростішої малопотужної ядерної бомби потрібно близько 25 кілограмів високозбагаченого збройового урану.
Іран вперше запустив устаткування по збагаченню урану у 2006 році (всього лише до змісту 3,5% урану-235), у чому сам зізнався. Тегеран стверджував, що збагачений уран потрібен йому для створення мирної атомної електростанції. Саме на такому рівні збагачення використовувався уран в модифікованому американському реакторі TRR, який функціонував в Ірані з 1960-х років.
Попри запевнення Ірану в тому, що його ядерна програма має виключно мирний характер, ООН в кінці 2006 року запровадили проти нього санкції — заборонила продавати матеріали та технології ядерного призначення. При цьому у 2007 році розвідка США повідомила, що Іран закрив свою програму по виготовленні ядерної зброї ще у 2003 році й наразі не має наміру її відновлювати.
Проте ступінь збагачення іранського урану дійсно зростав, і сумнівів щодо намірів Ірану обмежитися мирною енергетикою ставало все більше, а відповідно, санкції лише посилювалися. У 2011 році Тегеран повідомив, що скоро відкриє підземну фабрику зі збагачення урану до 20% ізотопу 235 у Фордо поруч з містом Кум. Вважається, що 20% в вагомий поріг — отримання з нього речовини збройового рівня вже не являє технічних перешкод.
Після цього МАГАТЕ повідомило, що підозрює Іран у підготовці до створення атомної бомби. Одночасно, США, Франція, Великобританія, Китай і Росія (за участю Німеччини) намагалися вмовити Іран відмовитися від програм збагачення. Тегеран вимагав, щоб в обмін на це США відмовилися від санкцій на 7 мільярдів доларів проти країни, які ввели ще з 1990-х за «підтримку тероризму» і з часом посилили.
Після довгих переговорів договір був підписаний в листопаді 2013 року за часів Барака Обами. Іран відмовлявся від збагачення урану більше, ніж до 3,5%, закрив центрифуги в Фордо, частина вже збагаченого урану складує, а іншу частину — продає. За дотриманням Іраном угоди повинні стежити інспектори МАГАТЕ.
Спочатку все гаранти угоди були задоволені тим, як Тегеран виконує її умови. Однак в травні 2018 року Дональд Трамп назвав договір «помилкою Барака Обами» і відкликав підпис США під ним.
Однак після введення американських санкцій угоду вирішив порушити й сам Іран. На початку 2019 року лідери країни повідомили, що збираються поступово відмовитися від зобов'язань, які накладають на них договір. Однак вони відразу заявили, що готові повернутися до угоди, як тільки Вашингтон зніме санкції. У вересні президент Ірану Хассан Рухані повідомив, що США таємно запропонували зняти санкції й повернутися за стіл переговорів, проте Трамп спростував таку інформацію.
Нещодавно, 29 жовтня 2019 року Хассан Рухані заявив, що його країна починає подачу газу на центрифуги в Фордо і Натанце.
Перспективи створення ядерної зброї
Наразі Іран навіть не наблизився до створення ядерної зброї. Іранське атомне агентство уточнило, що центрифуг буде задіяно мало, збагачуватися уран буде менш, ніж до 5%, а доступ інспекторів МАГАТЕ на об'єкт як і раніше буде відкритий. А як тільки США знімуть санкції, Іран повернеться до дотримання угоди. Одночасно духовний лідер Ірану Аятола Сеєд Алі Хосейні Хаменеї заявив, що «створення ядерної бомби – це харам».
Експерти з роззброєння переконані, що нинішнє часткове розморожування об'єкту в Фордо не дозволить здійснити прорив до створення зброї, навіть більше — такої мети Іран наразі не переслідує. Тегеран послідовно відмовляється від пунктів договору так, щоб не наблизитися до створення ядерної зброї; єдине його вимога — зняття санкцій США.
Наміри Ірану створити зброю
Наміри Ірану створити зброю виглядають досить туманними. Навряд чи країна коли-небудь ставила перед собою чітку ціль зробити це, використовуючи об'єкти, на які є доступ інспекторів МАГАТЕ.
Але створення необхідних запасів збройового урану або плутонію в таємниці від усього світу цілком можливо: це вже вдалося Північної Кореї, яка таємно створила завод, який пропрацював кілька років до того, як про нього стало відомо. В результаті КНДР вдалося створити ядерну зброю. Ірану це також під силу. На початку 2010-х країна приступила до збагачення урану до 20%, експерти зазначали, що Ірану потрібно лише кілька місяців.
Слід зазначити, за даними ізраїльської розвідки, іранські вчені ще у 2000-х відпрацьовували схему найпростішої уранової бомби імплозивного типу — на кшталт тієї, яку під час Другої світової було скинуто на Японію.
Немає сумнівів, що, попри заяви духовних лідерів, Іран хотів би володіти ядерною зброєю. Ядерна зброя може бути вагомим аргументом на переговорах з Вашингтоном й слугувати гарантією ненападу з боку США. Також, нагадаємо, ключові супротивники Тегерана на Близькому Сході неофіційно володіють ядерною зброєю. Вважається, що ядерна зброя є в Ізраїлю (хоча він ніколи цього не підтверджував). А Саудівська Аравія, з якою Іран в стані «гібридної війни», імовірно фінансувала створення бомби в Пакистані й тепер може отримати її при першій потребі.
Наслідки подій на Близькому Сході для України
Окрім жахливої авіакатастрофи, географічна віддаленість України, дозволяє нам уникати гострих сценаріїв конфлікту. Але, тільки не в економічному сенсі. Адже, йдеться про регіон світового видобутку нафти.
Нагадаємо, для вперше з кінця 2016 року споживча інфляція в Україні у межах цільового діапазону. Інфляція досягла середньострокової цілі 5%, яку Національний банк України задекларував у 2015 році.
В основі цієї стійкої тенденції – поступове послаблення фундаментального тиску на ціни, ознакою якого є уповільнення базової інфляції, а також зниження цін на енергоносії, зазначає регулятор. Продовження тенденції здешевлення енергоносіїв, як одного з факторів послаблення фундаментального тиску на ціни, дозволить Національному банку України поступово знижувати облікову ставку до 8%.
Перспектива зростання кількості виробників нафти в США є ключовим фактором впливу цін на нафту у 2020 році, заявляють аналітики CNBC, тоді як все частіше звучать попередження про можливі корекції найближчим часом. На «Squawk Box Europe» минулого тижня, Кріс Вефер, старший партнер в Macro-Advisory, припустив, що на нафтові ф'ючерси цього року будуть впливати три ключові чинники. Перші два фактори — це зростання попиту на нафту і поточні домовленості між ОПЕК і союзниками. До членів ОПЕК входить шість представників з регіону Близького Сходу.
Розширений картель, відомий як ОПЕК +, прийшов до угоди щодо зниження видобутку нафти на додаткові 500K барелів на добу з 1 січня, продовжуючи раніше розпочате скорочення на 1,2 млн. барелів.
В рамках такого сценарію, в разі якщо домовленості ОПЕК + залишаться в силі, можна очікувати ціни на нафту в діапазоні $ 60- $ 70 за барель. Однак, існують побоювання, що американський видобуток нафти вже на піці, відтак у 2020 році виробникам США не вдасться підтримувати рівні зростання минулих років. За минуле десятиліття американські виробники більш ніж подвоїли обсяги до 12,66 млн.
Запаси нафти в США впали за період з 20 грудня по 27 грудня на 11463 тис. барелів. Експерти, опитані агентством Bloomberg, очікували зменшення запасів нафти на 3000 тис. барелів. А відтак, ситуація в регіоні визначатиме ціноутворення на світовому ринку нафти.