Доки значна частина суспільства обговорює земельну реформу, а інша – кількість автівок та квартир депутата, в якого «мама любіт скорасть», депутати зробили крок до спроби покращення екологічної ситуації в Україні.
Що забороняють?
Також запропоновано заборонити розповсюдження оксорозкладних (оксобіорозкладних) пластикових пакетів в об’єктах роздрібної торгівлі та об’єктах ресторанного господарства з 1 січня 2022 року, а також заборонити схиляння споживачів до купівлі пластикових пакетів.
Виключення
При цьому пропонується не поширювати обмеження на біорозкладні пластикові пакети та надлегкі пластикові пакети шириною до 225 мм (без бокових складок), глибиною до 345 мм (з урахуванням бокових складок), довжиною до 450 мм (з урахуванням ручок), призначені для пакування та (або) транспортування свіжої риби і м’яса та продуктів з них, а також сипучих продуктів, льоду, які розповсюджуються у об’єктах роздрібної торгівлі в якості первинної упаковки.
Законопроект передбачає обов'язкове маркування біорозкладних пластикових пакетів на відповідність Національним стандартам ДСТУ. Крім того, запропоновано стимулювати ъх виробництво та встановити відповідальність за порушення норм закону.
Пояснювальна записка до законопроекту каже, що проект закону є надважливим бо, цитую: «впродовж лише останніх 65-ти років людство виробило понад вісім мільярдів тон пластику, велика частина якого – пластикові пакети. Згідно з даними статистики, щорічно в країнах-членах Європейського союзу використовуються більше 800 тисяч тонн одноразових поліетиленових пакетів.
Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів, в той час як у ЄС цей показник наближається в середньому до 90 шт. Всього близько 6% від їх загального числа пізніше були направлені на переробку. В Україні на людину щорічно доводиться більше 500 викинутих поліетиленових пакетів.
Сьогодні перед Україною та іншими членами міжнародної спільноти постала глобальна проблема, пов’язана із використанням та утилізацією пластикових пакетів. Світова спільнота, проаналізувавши ситуацію що склалася, підрахувавши економічні наслідки такого бездумного поводження із полімерами, активно намагається виправити ситуацію».
Що може піти не так?
Тут починаються нестримні сльози радості читача цієї пояснювальної записки. Все було б добре, якби не декілька фактів.
Основною метою, яка має привести нас до зеленого та екологічного майбутнього є визначення правових та організаційних засад обігу пластикових пакетів, упорядкування відносин, що виникають під час розповсюдження пластикових пакетів на території України, а також стимулювання розвитку виробництва біорозкладних пластикових пакетів, що надасть можливість українським виробникам стати на шлях глобальних європейських та світових тенденцій та зайняти провідне місце у світовому виробничому ланцюгу.
Законодавцями-віртуозами також запроваджено адміністративну відповідальність за порушення правил маркування біорозкладних пластикових пакетів, що реалізуються через роздрібні торгівельні мережі та мережі ресторанного господарства, а саме тих, що реалізуються через роздрібні торгівельні мережі та мережі ресторанного господарства. Це тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб-підприємців від 200 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією пластикових пакетів. Тут у мене виникають логічні питання. А що робити з конфіскованими пакетами? Як правильно їх утилізувати? Чи не зашкодять конфісковані пакети екосистемі? Думаю, депутатам тут варто більш серйозно попрацювати над проблемою забруднення навколишнього середовища.
Також я пропоную не гаяти часу та не гратися в піддавки, а ввести кримінальну відповідальність за порушення використання пакетів. Та, на секундочку уявити цей утопічний 2022 рік. Недалеке майбутнє, все квітне-буяє, асфальтове покриття, за відсутності тон клятих пакетів, зеленіє саме по-собі. Річки стали ширшими, озера- глибшими, вода чистішою, а в центрі Києва ви можете зустріти навіть лося з сяючою голівудською посмішкою. Всі ходять до магазинів з авоськами та еко-торбами. Поруч з цим, звісно ж, матиме право на існування чорний ринок пластикових пакетиків. Лишень уявіть як пакетні ділки, по- сусідству з наркоторговцями та повіями, таємно зустрічаються для збуту-купівлі незаконних поліетиленових пакетів. Завзяті працівники правоохоронних органів нещадно винищують (чи кришують, не менш нещадно) ці страшенні незаконні та єретичні пакетокортелі. Як по телебаченню в новинах показують людей в кайданах, лежачих обличчям в підлогу, капітан національної поліції розповідає про героїчне відпрацювання справи незаконного обігу пакетиків. А під вікнами ваших будинків чи деінде, пакетомани шукають «закладки» з пакетами, а не з дешевим наркотичним лайном. Згоден, це видовище лише для міцних духом та загартованих.
Чи дійсно вирішення світової проблеми забруднення нашої неповторної планети полягає у обмеженню чи відмові у використанні поліетиленових пакетів?
Звісно, людство викидає у сміття велику кількість непотрібних речей. Але поліетиленові пакети становлять незначну кількість того сміття, що продукується людьми. Наслідком кожної нашої дії, спрямованої на купівлю/споживання речей, гаджетів, кави, книг, будь чого, є вироблення сміття. Для прикладу, виробництво вашого мобільного телефону продукує близько 75 кілограмів сміття, виробництво одного ноутбуку продукує близько 9 тон сміття. Наслідком, виготовлення 1 кілограма золота є вивезення, приблизно 350 тисяч кілограмів сміття.
Так, марнотрацтво існувало завжди, але зараз воно сягнуло особливо великих масштабів. Адже, попри мільярди людей, які знаходяться за межею бідності, в середньому порівняно з XIX століттям, людина стала в декілька разів багатшою та може собі дозволити більше, відповідно, більше й більше продукувати сміття.
Одна людина в Україні викидає приблизно 300 кілограмів сміття на рік. Так, за офіційними даними, українці продукують 11 млн. тон сміття. Майже все сміття в Україні захоронюють на звалищах, яких у нас близько 5 000 (тільки легальних). В країні переробляють лише 3% відходів!
За інформацією екологів, загальна площа сміттєзвалищ України становить понад 10 тис. га. Тобто, ми спокійно складаємо все сміття на землі і просто накопичуємо його вже на сміттєзвалищах. Не намагаємось впровадити державні програми з його переробки, не залучаємо інвесторів, які займаються переробкою сміття, при цьому створивши їм всі належні умови для роботи в Україні, не запускаємо соціальні реклами, не сортуємо сміття. Ми не робимо нічого суттєвого щоб сміття стало менше і згубний вплив на довкілля став меншим.
Окрему увагу слід приділити таким видам відходів як виробництво та споживання викопних, невідновлювальних джерел енергії. Так, одними з найбільших забруднювачів повітря є наші авто та світові нафто/газопереробні компанії. Наприклад два десятки компаній прямо пов'язані з понад третиною всіх викидів вуглекислого газу та метану в усьому світі – сукупно, починаючи з 1965 року, через них в атмосферу потрапили близько 480 мільярдів тонн еквіваленту СО2 в різних газах.
Що дасть нам запровадження обмеження полієтиленових пакетів для поліпшення екологічної ситуації в Укараїни? В певному сенсі – щось, по суті – нічого. Ми подібне вже проходили з палінням в громадських місцях, споживанням алкоголю і т.д., Інакше кажучи, в реаліях України без екологічної інфраструктури воно не працюватиме.
Звісно, в перспективі відмовлятися від пластикових пакетів з часом потрібно, але замінивши їх на альтернативні, екологічні методи пакування.Світовий тренд боротьби з пластиковими пакетами на прикладі Звіту ту ООН, виглядає так:
23 країн, які повністю відмовилися від поліетиленових пакетів: Еритрея, Ефіопія, Кенія, Уганда, Руанда, Мозамбік, Камерун, Нігер, Буркіна-Фасо, Бенін, Кабо-Верде, Кот-д’Івуар, Мавританія, Марокко, Франція, Панама, Гаяна, Гаїті, Індія, Шрі-Ланка, Бангладеш, Монголія і Папуа-Нова Гвінея.
Країни, які використовують або податкові важелі, або поєднують заборону на використання і стягують податок:Китай, В’єтнам, Греція, Болгарія, Румунія, Туніс, Італія, Ізраїль, Данія, Ірландія, Португалія, Хорватія, Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Іспанія, Латвія, Естонія, Колумбія і Тайвань, Грузія.
Так, безсумнівно, ми будемо йти в ногу з світовим трендом , приміряємо імідж еко-країни, але від цього не зменшиться кількість сміття, не збільшиться кількість технологічних сміттєперробних заводів. Від цього ми не навчимося сортувати сміття, не споживатимемо помірно. І звісно, поки ми не змінимо соє ставлення до спільного дому- нашої планети, що є, нажаль, малоймовірним.
