Польща ліквідує Центральне антикорупційне бюро — аналог українського НАБУ
Польща ухвалила рішення ліквідувати Центральне антикорупційне бюро (CBA). Понад п’ятнадцять років ця структура вважалася символом «нульової толерантності» до хабарництва і корупції.
Для України це тривожний сигнал, адже дедалі частіше лунають запитання, чи не повторює НАБУ польський шлях — від символу реформ до інструменту політичних процесів.
Польський уряд оголосив, що CBA припинить існування 1 травня 2026 року, а його функції розділять між поліцією, Агентством внутрішньої безпеки (ABW) і Податковою адміністрацією (KAS).
У поліції створять новий підрозділ — Centralne Biuro Zwalczania Korupcji (CBZK), який має стати наступником бюро. Формально — це буде модернізація, а фактично — розпуск.
«CBA втратило довіру, стало політизованим і неефективним», - заявив міністр юстиції Адам Боднар.
Процес ліквідації Центрального антикорупційного бюро (CBA) у Польщі розгортається поступово, з чітко визначеними етапами.
10 грудня 2024 року уряд Польщі ухвалив перший проєкт закону про координацію антикорупційної діяльності, який передбачав ліквідацію CBA. Згідно з початковою редакцією документа, бюро мало припинити роботу 1 липня 2025 року.
В середині 2025 року президент Анджей Дуда не підписав цей законопроєкт через виявлені у ньому юридичні «помилки» (usterki prawne), а ухвалення реформи відклали.
Наступний етап відбувся 4 жовтня 2025 року, коли польський уряд оприлюднив оновлену версію законопроєкту. У ній зазначено, що CBA буде ліквідовано 1 травня 2026 року, а частина підготовчих положень набуде чинності вже з лютого 2026 року.
У держбюджеті Польщі на 2026 рік передбачено 334,7 мільйона злотих на фінансування CBA, а після ліквідації ці кошти планують розподілити між іншими структурами: 73% отримає поліція, 15,5% — Агентство внутрішньої безпеки (ABW), а 11,5% — Податкова адміністрація (KAS).
Згідно з урядовими планами, зі штату CBA, який налічує близько 1 300 співробітників і 200 цивільних працівників, 950 функціонерів та всі цивільні співробітники приєднаються до нової структури — CentralneBiuroZwalczaniaKorupcji (CBZK). Решту планують перевести до ABW і KAS.
Міністр юстиції Адам Боднар називає реформу «перезавантаженням», аргументуючи, що CBA «втратило довіру, стало політизованим і неефективним».
Водночас критики зазначають, що передача антикорупційних функцій поліції та підконтрольних структур може створити ще більший ризик використання цих органів під політичний контроль. Новий проект має юридичні прогалини (“usterkiprawne”), а частина змін могла бути поспішною.
Уроки для України
Україна має свій «антикорупційний трикутник» — НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд. І хоча ці інституції створювалися за підтримки міжнародних партнерів і під громадським контролем, дискусій довкола їх роботи в негативному ключі не меншає.
Очікування реальних результатів антикорупційної системи зменшуються: згідно з опитуванням Центру Разумкова від 26 березня 2025 року, недовіра до НАБУ, САП та ВАКС вийшла на рівень приблизно 62-73 % для цих інституцій. Це означає, що стандарт «символу антикорупції», яким часто представлена НАБУ, більше не спрацьовує так, як раніше.
Польський досвід демонструє, що коли суспільство перестає вірити в «незалежного антикорупціонера», цей інститут стає приреченим.
У Варшаві не дочекалися моменту, коли система впаде — її вирішили перезавантажити силоміць. Влада пояснює реформу прагненням «підвищити ефективність і прибрати політичний вплив», але експерти скептичні, адже замість незалежного органу тепер антикорупційні функції матимуть ті самі структури, які підпорядковуються уряду.
Це ключове питання, яке, до речі, стоїть і перед Україною, адже якщо завтра антикорупційна система перетвориться на поле політичних воєн, її можна хоч десять разів «реформувати» — довіри це не поверне.
CBA створювали з тими ж гаслами, що й НАБУ: «незалежність», «професійність», «нові стандарти». але на практиці воно стало заручником політики, підозр і внутрішніх конфліктів.
Його ліквідація — це визнання провалу системи, яка не витримала випробування владою.
Україні варто взяти до уваги досвід польських колег, адже якщо суспільство бачить не боротьбу з корупцією, а боротьбу між антикорупціонерами — кінець системи лише питання часу.
Польський сценарій — це не лише історія про бюрократію, а й попередження, що антикорупційний орган може втратити довіру не через ворогів, а через власну закритість і політичну гру.
