Вибори президента в Україні ризикують переплюнути по прикутій до них увазі будь-які політичні процеси на теренах СНД та Східної Європи. Подібного напруження пристрастей після першого туру не очікував ніхто: ні експерти, ні саме суспільство, ні штаби фаворитів.
Дебати-батл між Порошенком і Зеленським – інформаційна бомба, політична новинка, певний ексклюзив, за яким в Україні спостерігають з азартом, викликає жвавий інтерес і серед наших північних сусідів.
Росіяни заздрять українській демократії?
Коли з'явилися перші повідомлення про те, що президент Порошенко прийняв виклик Зеленського провести дебати на Олімпійському стадіоні, в Україні це викликало фурор. Хоча для дуже багатьох прихильників і радників Пороха, як у нас називають гаранта у відкриту, було за краще не йти на цей експромт.
Занадто ризиковано, незвідано і не стандартно. Але президент ризикнув. І схоже на те, що не прогадав, запустивши відповідну реакцію штабу Володимира Зеленського і додавши драйву у політичну рутину.
Коли прозвучало «Стадіон, так стадіон» в Україні завмерли. Що ж далі? А в Росії, схоже, облизнулися. Тому що у них в принципі подібне не можливе:
Безумовно, це тільки певний зріз того, що думають росіяни про вибори в Україні. Але факт залишається фактом – уявити собі подібне в РФ неможливо. Ні реальну конкуренцію серед кандидатів, ні можливості опозиції пробитися в лідери гонки, ні тим більше перемогти у першому турі.
Не кажучи вже про те, щоб їх глава держави Путін міг дозволити собі розкіш спуститися до народу і вислухати його наживо. Без заготовок, режисури і всюдисущих фсб-шників. Сюр та й годі.
Для російської людини те, відбувається у нас – дорівнює казці або паралельній реальності. Кожен думаючий там, за межею українського кордону розуміє, чого вони позбавлені насправді. А позбавлені вони своїх прав – на свободу вибору і на протест проти політики, яка їх не влаштовує.
Декоративна російська демократія проти нашої, живої, української демократії, блякне. Але із цим росіяни вже давно змирилися. Єдине, що їм не можуть заборонити, так це мріяти. Ну або трохи позаздрити Україні, яка, на думку деяких думаючих росіян, пішла далеко вперед їхньої батьківщини.
Незалежна ЦВК – хіба таке буває?
Ось вже через що довелося щиро здивуватися особисто мені, так це подібним постам. А що, може бути інакше? – хотілося б запитати у росіян. Думаю, вони б не зрозуміли. Тому що у них – власне інакше.
А ще буває незалежна преса, експерти, соціологічні служби, громадські організації з правом голосу, розслідування порушень виборчого законодавства та багато іншого, що нормально для суспільства із демократичними свободами.
Все те, що ми в Україні намагаємося розвивати і будувати, всупереч опору багатьох еліт, представників влади та місцевих олігархів. Є чому позаздрити..
«Стадіон, так стадіон»: далі буде
Моментально крилата фраза, класика, народжена миттєво на наших очах. Якщо транслювати це на росіян, то можна сказати іншими словами, «Україна – це не Росія».
Для нашого суспільства галас навколо дебатів – це далеко не шоу. Більшість громадян усвідомлює, що дебати, де повинні зустрічатися і боротися ідеї і програми розвитку держави, це не екшн, а вибір, який визначає майбутнє усієї країни.
Ми хочемо дебатів не для того, щоб розважитися, ми хочемо дебатів, щоб переконатися у правоті свого вибору. Саме тому ¾ українців, як показують дані соціологічних досліджень, наполягають на дебатах між Порошенком і Зеленським у прямому ефірі.
Для росіян це взагалі вибух мозку. Бо не опозиція переконує владу спуститися до народу і вийти на публічний та живий діалог із незручними питаннями, а влада закликає опозицію прийти і захистити свої ідеали та цінності.
За відчуттями, ми для них інопланетяни.
У міру того, як дебати-батл розгортатимуться в Україні, та й з наближенням другого туру виборів, ми ще почуємо багато захоплено-цікавого від наших сусідів. Особисто я думаю, що ми, українці, здатні здивувати не тільки росіян і шокованих результатами першого туру європейців, ми здатні здивувати самих себе, ми нація – думаюча.
А свобода вибору – штука азартна. Стадіон, так стадіон.
