Існує три види брехні:
брехня, нахабна брехня та
Державна служба Статистики
Проте таке «покращення» статистики досягається геть не збільшенням працевлаштованості населення, що було б логічно, а скороченням кількості економічно активного населення. Адже саме відносно економічно активного населення і розраховується рівень безробіття. Якщо у докризовому 2013 році кількість таких людей у віці від 15 до 70 років складала 20,8 млн. осіб, то у 2019 році їх стало 17,9 млн.
Окремо варто зупинитися на згаданому віковому цензі: «від 15 до 70 років». Це новий показник безробіття, який Держстат почав розраховувати лише зараз. Завдяки ньому відсоток безробітних також штучно «занижується», адже він додатково включає в статистику людей пенсійного віку з низьким рівнем економічної активності, проте високим рівнем зайнятості у тіньовій сфері.
Куди ж зникають економічно активні громадяни?
Статистика безробіття визначається за методологією Міжнародної організації Праці (МОП). Ця методологія називає «безробітними» осіб, які не мають роботи, активно її шукають та готові приступити до неї впродовж двох тижнів. Тобто МОП не враховує тих, хто на цей момент відсутній на території України і не збирається повертатися найближчими 12 місяцями.
Пресс-служба Мінсоцполітики розповідає:
«На постійній основі за кордоном перебуває – 3,2 млн громадян України.(ред. 20-28% економічно активного населення). Водночас, ця цифра є постійною, але не сталою. Оскільки ці 3,2 млн чоловік – різні люди: серед них є ті, хто живе там постійно, а є ті, котрі приїжджають і від’їжджають. І в цьому рухливому міграційному процесі беруть участь у середньому від 7 до 9 млн чоловік на рік».
Звернемося до даних Держстатистики, яка стверджує:
«У 2017 році лише 1,6 млн мігрантів мали роботу в Україні»
Це половина від усіх трудових мігрантів, тобто остання половина – це потенційні безробітні»
Якщо їх врахувати – то відсоток безробіття різко підскочить з 9,6% до 18-20%.
Працевлаштовані Шредінгера
Методологія розрахунку рівня безробіття МОП не враховує кількість «умовно» працевлаштованих громадян. Як це «умовно»? Тобто є посади, або категорії робітників, яких працедавець не має права скоротити, наприклад, вагітні жінки, чи інваліди, а от скоротити штатну одиницю від повної ставки до, наприклад, 0,25 може цілком законно. Відтак у першій половині 2019 року в умовах вимушеної неповної зайнятості були 130,6 тисяч осіб, а ще 30,6 тисяч були примусово відправлені у відпустку без збереження заробітної плати (а це ще «мінус» 1,7% та 0,4% від працевлаштованих).
Аналітичний звіт Державної служби зайнятості (https://dcz.gov.ua/analitics/68) містіть дані про 60 тисяч працівників, що у першому півріччі отримали повідомлення про заплановане скорочення роботодавцями. Серед них – переважно бюджетна вузькоспеціалізована сфера: 34% - охорона здоров`я та соцзахист, 29% - державне управління та оборона, 5% - освіта. Більшість таких спеціалістів – зі старшої вікової групи (вище 40 років, з кожним роком рівень безробіття росте) зі специфічними трудовими навичками. Наголосимо, що це лише офіційні дані, а є такі категорії скорочень, у яких темп не більше 10% на місяць, про них працедавець взагалі не зобов`язаний інформувати держоргани.
Між тим затребуваними все більше є професії кухара, офіціантів, машиністів гірського обладнання, тоді як більша половина безробітних мають вищу освіту.
«Якщо я їм капусту, а мій бос – котлети, то разом ми їмо голубці»
За традицією статистика вимірює середнє пропорційне з наявних даних (як «середня температура по лікарні»). Тобто якщо у Києві, Дніпрі, Харкові, Львові, Одесі (де сконцентровано 37,2% від усіх працевлаштованих громадян), рівень безробіття низький, у повоєних Донецькій та Луганській областях він найвищий, а у Полтавській та Кіровоградській – середній, то в цілому – згідно Державної служби Статистики – він нормальний.
Ну і наостанок. Для порівняння за цей же період 2019 року, коли в Україні рівень безробіття склав 9,2%, у Словаччині він 5,8%, у Румунії – 4,1%, у Польщі – 3,9%, у Чехії – 2%.
Розтиражовані ЗМІ заголовки про зниження рівня безробіття – це про те, як правильно писати заголовки, про те, як маніпулювати рейтингом можновладців, про те, як приваблювати МВФ «покращеннями», і про те, яка зручна і поступлива буває статистика (а у нашому випадку Державна служба статистики) у вправних руках.
