Ось буквально три дні тому з'явилася ще одна історія жінки, котру висадили з автобуса. Цього разу за те, що попросила водія говорити з нею українською. Цього разу жінка в автобусі була сама і заступитись за неї ніхто не міг навіть теоретично.
В моєму житті були десятки випадків, коли я просив вимкнути російську музику, говорити зі мною українською, покласти слухавку за кермом чи просто заткнутись і робити свою роботу, а не бурчати, що пасажир не тими купюрами передав за проїзд (бувало й таке). І з усіх цих випадків може три-чотири рази ситуація закінчилась не на мою користь (переважно з кур'єрами, котрі «принципово» повертались назад). Проте історій, у яких все закінчується не на користь клієнта, пребагато, і мені не може просто дико щастити на людей. Але оце бачу, що фігурують в таких історіях переважно або жінки, або підлітки, досвід котрих переповідають їхні батьки. Інакше кажучи, люди, конфронтації з якими ця кадра працівників (переважно чоловіки) не боїться.
В підлітковому віці я засвоїв, що найсильніше гопоту висаджує нахабство у відповідь. Це і вміння швидко бігати. Це знання далося методом проб, помилок, сліз і синяків, про які я навіть не завжди розповідав батькам. Тамтій гопоті я до старших класів навчився опиратись. Але такого ґатунку представники будь-якої професії - та сама гопота. Котра розчищає свій особистий простір покладаючись на те, що ніхто нічого не скаже.
P.S. Історія тут: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2463997323913955&id=100009111351464
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.