Коли ви йдете на кіно, воно вам подобається і ви не помічаєте ляпів - це нормально. Коли ви не помічаєте, що у фільмі немає жодного реального чи бодай правдоподібного вбрання, а обладунки в кращому разі не з тих країн на 500 років раніше, а в гіршому вигадані - це абсолютно не ваша біда. Ви маєте право цього всього не знати і вподобувати через незнання чи попри незнання.
Але велике питання до творців - завжди. Навіщо ми створюємо той продукт, який створюємо?
Якщо ми створюємо телемюзикл, одна з вагомих складових якого - напхати в сраку пір'я, то тут ніяких претензій нема і бути не може. Якщо ми говоримо про бурлеск, то безрозмірні шаровари, нічні сорочки з шести метрів марлі та метросексуальні кунтуші з осиною талією - це буквально те, що нам потрібно. Бурлеск не зобов'язує. Балаган не зобов'язує. Буфонада не зобов'язує.
А от історія зобов'язує. І коли в основу культурного продукту лягає бажання направити певні історичні кривизни, реставрувати заподіяну імперією преглибоку шкоду і створити репрезентативний продукт - це зобов'язання, яке виключає бурлеск заради бурлеску. Не гіперболізацію і просту буфонаду, це жанрова потреба, а саме бурлеск, перелицювання без зобов'язань, заради забави.
Якщо ти починаєш говорити про традицію і знання історії - все, ти в пастці власних слів. Шароварщина буде смертельним гріхом незалежно від того, наскільки заходить людям - адже люди виросли і живуть у контексті шароварщини, та й вони ніяк не зобов'язані занурюватися в суть питання і розбиратися що й до чого. Але творець, якщо він претендує на історичність, зобов'язаний. І глядач, наслухавшись такого квазітворця, вийде із кінотеатру з думкою, що це перед ним і була українська історія та українська культура. І творець продовжить годувати свого реципієнта тим-таки лайном, яке нам впарюють з Росії-матушки ще з-до появи терміну «потьомкінство».
Вся моя претензія до фільму «Пекельна хоругва» (і далеко не тільки до неї) полягає в тому, що буквально ніщо не заважало творцям зробити все правильно. Показати козаків так, як вони виглядали. Козацький бій так, як він виглядав. Український побут так, як він виглядав. Стилізовано, так. Але принаймні не брехливо. Стилізовано під реальність, а не під пародію, котру нам милостиво кинули з відмашкою «нате вам вашу культуру». Нічого, крім зневаги, така позиція не заслуговує. Не сама по собі, а в контексті биття в груди над історичністю та патріотичністю.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
