З моменту публікації в офіційному джерелі Ради «Голос України», Закон про Вищий Антикорупційний суд набув чинності 14 червня. І Україна, і міжнародні партнери вітали це рішення і, нарешті, просування судової реформи у частині боротьби з корупцією.
Вже після оприлюднення документа стало зрозуміло, що без «сюрпризів» не обійшлося. Скандал розгорівся навколо раптово виниклої правки, що, відповідно до заяв народних депутатів, не розглядалася в Раді напередодні голосування.
Фактично це означає нівелювання усього задуму антикорупційного правосуддя. Скандал із правкою вийшов далеко за межі парламенту і навіть України.
Раптова поява в Законі
Суть апеляційної правки зводиться до того, що ті справи НАБУ, які вже передані до судів загальної юрисдикції і розглядаються у першій інстанції, будуть проходити апеляції в тих же загальних судах. Нонсенс полягає в тому, що цією нормою Закон про Антикорупційний суд виносить розгляд апеляцій корупційних злочинів за рамки (!) Антикорупційного суду.
Як повідомляє Центр протидії корупції, Україна погодила із міжнародними партнерами те, що усі апеляції у справах, що розглядаються в загальних судах, повинні проходити в Апеляційній палаті створеного антикорупційного суду.
Цікаво, що правку помітили тільки після публікації закону, який набув чинності. Тобто, на момент голосування вона вже була у тексті документа. Народні депутати стверджують, що до голосування ні у сесійній залі, ні на засіданні профільного комітету норму на розгляд не виносили. Те ж підтверджує і Центр протидії корупції:
Не було скандальної норми і в редакції порівняльної таблиці до другого читання, поданої комітетом і опублікованої на сайті парламенту. Як написав народний депутат БПП Мустафа Найєм:
«Парламент не розглядав і не міг голосувати за редакцію цієї норми, а голосував за те, щоб справи НАБУ розглядалися в Антикорупційній палаті ВАСУ. Навіщо навмисно було вводити парламент в оману – це питання, яке хотілося б задати Руслану Князевичу»
народний депутат БПП Глава підкомітету Ради з питань правової політики і правосуддя Андрій Іллєнко також вважає, що скандальна норма була протягнута в обхід регламенту, що зроблено навмисно:
«Два пленарних тижні Рада витратила на обговорення поправок, але оскільки більшості депутатів увесь цей час не було в залі, процедура була перетворена на профанацію. У депутатів були лічені хвилини, щоб ознайомитися з остаточною редакцією законопроекту. Було зрозуміло, що якщо зробити перерву, то вони (правки – прим.авт.) спливли б»
Скандальна правка – поступка корупції
Народні депутати та антикорупціонери в один голос заявляють – тепер більшість розслідувань НАБУ втратять будь-який сенс, а фігуранти резонансних справ зможуть уникнути покарання. Глава правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін:
«Справи, які пішли в суд до створення Антикорупційного суду, залишаються у старих судах і в першій інстанції, і в апеляції. Це означає фактично амністію для Мартиненка і Насірова, які аплодують такому рішенню стоячи. У тому числі справи, які НАБУ передасть до того, як буде створено Антикорупційний суд. Це трапиться навряд чи раніше, ніж через півроку. 3,5 роки роботи НАБУ піде коту під хвіст»
Глава правління Центру протидії корупціїКрім того, за словами ЦПК, найближчі вироки проти топ-корупціонерів країни українці побачать не раніше, ніж через 2-3 роки, тому що мінімум півроку займе створення Антикорупційного суду, ще 1,5-2 роки в двох інстанціях розглядаються справи, які тільки туди потраплять.
Народний депутат БПП Мустафа Найєм:
«Скандальна правка до закону про антикорупційний суд, яка дозволить фігурантам десятків справ НАБУ скористатися послугами рідних, корумпованих апеляційних суддів, - це чисте шахрайство. Цей невеликий абзац дозволить апеляції по всіх справах НАБУ, які зараз в судах і будуть передані в суди загальної юрисдикції до запуску Антикорупційного суду, розглядатися в діючих корумпованих судах. Це може торкнутися Миколи Мартиненка, Романа Насірова, Геннадія Труханова, Олександра Онищенка, Борислава Розенблата і так далі. Всього близько 130 (!) справ»
Народний депутат БПП Інвестиційний банкір Сергій Фурса:
«Тепер про це пише навіть Financial Times. І коли люди в МВФ прочитають, що там написано, вони будуть читати не матеріал про апеляцію і не будуть аналізувати чи є це юридично правильним рішенням. Вони прочитають матеріал про те, як їх кинули. А таке не любить ніхто. Люди не люблять, коли їх обманюють. Це виклик. Прямий плювок в обличчя. Перед усім світом. І ще це –вирок. Вирок будь-яким домовленостям з Україною»
Позиція НАБУ
Директор НАБУ Артем Ситник заявив, що припускав аферу із законом про антикорупційний суд:
«У нас є інформація, що деякі фігуранти святкували перемогу, коли побачили фінальний текст цього закону ... Це суттєвий крок назад. Я очікував, що щось подібне станеться, і воно сталося»
Директор НАБУ Ситник вважає апеляційну правку концептуальною з позиції запуску в Україні антикорупційного правосуддя. А тому її необхідно скасувати. Зробити це можливо під час розгляду Радою окремого закону про створення антикорупційного суду.
Як виправити ситуацію
Експерти також вважають, що норму про апеляцію потрібно виключити. Глава Transparency International Україна Ярослав Юрчишин:
«Необхідно терміново виправити цю помилку, проголосувавши за відповідні зміни до закону. Прийнята норма відкладає винесення остаточних рішень у справах НАБУ ще на кілька років. Тому Президент України повинен невідкладно подати зміни до закону і виправити цю помилку»
Глава Transparency International Україна Депутат Найєм пропонує такі варіанти вирішення «колізії»:
«Перший: вже зараз внести окремий законопроект зі змінами до підписаного закону. Другий: дочекатися другого читання президентського законопроекту 7441 про судоустрій і зареєструвати відповідну правку до другого читання. Це поки не катастрофа, але цю неприховану індульгенцію у будь-якому випадку треба скасовувати»
***
Україна у черговий раз підставила саму себе. І винесла це на загальний огляд. Мабуть, головна претензія до влади з боку суспільства і міжнародних партнерів полягає в заохоченні корупції і небажанні карати тих, хто звик збагачуватися за рахунок держбюджету і платників податків.
І замість того, щоб проявити політичну волю і готовність до життя за законами, влада не тільки гальмує реформу правосуддя і боротьби з корупцією, а й шахраює. У плані іміджевих втрат – це катастрофа. І тепер Україні, замість того, щоб працювати над зміцненням своїх хитких позицій в очах громадськості і Заходу, доведеться викручуватися, виправдовуватися і як результат – топтатися на місці.
Провертати такі схеми напередодні виборів, це допускати власне політичне самогубство.
