Тісне енергетичне співробітництво між Росією і Туреччиною дає свої плоди. Будівництво морської частини газопроводу по дну Чорного моря «Турецький потік» було офіційно завершене 19 листопада. З цієї нагоди президенти двох країн Володимир Путін та Реджеп Тайїп Ердоган взяли участь у церемонії закладки останньої труби у воду по відеоконференції в Стамбулі.
«Турецький потік» не настільки потужна газотранспортна нитка, як «Північний потік-2», що також реалізує російський «Газпром». Але об'єднує ці два трубопроводи одна важлива стратегічна задача Кремля – побудувати магістралі для транспортування блакитного палива з РФ до Європи в обхід ГТС України. Розповідаємо все про «Турецький потік» та його ризики для нашої країни.
Проект «Турецький потік» у цифрах
Будівництво «Турецького потоку» стартувало в кінці 2016 року, коли Москва та Анкара підписали міжурядову угоду. Проект передбачає укладання двох ниток труб по дну Чорного моря, кожна потужністю 15,8 млрд куб. м. газу на рік і довжиною по 900 км.
Один трубопровід послужить доставкою палива до самої Туреччини, другий призначений для країн Центрально-Південної Європи, переважно Італії. По якій траєкторії наземного шляху газопроводу піде паливо і на яких умовах поки не відомо. Але розглядаються два варіанти: через Болгарію і Сербію, або через Грецію та Італію.
Завершення першої нитки йде із запізненням – її планували закінчити навесні 2018 року. В даний момент фіналізували будівництво тільки підводної ділянки першої магістралі.
«Труба «Турецького потоку» із замикаючим стиком спущена в акваторію Чорного моря»
Для запуску цієї нитки ще необхідно добудувати біля кордонів Туреччини приймаючу компресорну станцію і власне наземну частину. Друга магістраль повинна бути завершена у кінці 2019 року. Вартість всього проекту оцінюють у 6 млрд доларів США.
Плани Путіна обійти Україну
На церемонії в Стамбулі Володимир Путін пафосно назвав Туреччину «серйозним європейським хабом» та подякував лідеру країни за успішне закінчення морської частини проекту:
«Я висловлюю вдячність президенту Турецької Республіки пану Ердогану за проявлену ним політичну волю і мужність»
Путін натякнув, що газопровід не є важелем політичного тиску:
«Проекти подібного роду, і даний проект зокрема, не спрямовані проти інтересів кого б то не було»
На ділі все виглядає інакше. Для Кремля «Турецький потік», так само як і інший великомасштабний проект «Північний потік-2» - спосіб доставок газу в Європу фактично в обхід транзитної системи України. Що відкрито підтверджував глава російського газового монополіста «Газпром» Олексій Міллер:
«Ми не говоримо про те, що ми повністю перекриємо транзит через територію України. Тому що є суміжні держави, є регіони, які знаходяться на кордоні з Україною з боку Європи і, безсумнівно, поставки у ці регіони Європи будуть здійснюватися транзитом через територію України. Інша справа, що це обсяги, які будуть, безсумнівно, менш значні. Мабуть, мова може йти про 10-15 млрд куб. м газу на рік»
На поточний момент через Україну в ЄС проходить 93 млрд кубометрів блакитного палива. Скорочення поставок на 85-90% в рік буде означати колапс для української ГТС і втрату близько 2-3% річного ВВП.
Ризики «Турецького потоку»: значення для України
Глава держкомпанії «Нафтогаз України» Андрій Коболєв вважає «Турецький потік» загрозою для України:
«Нитка «Турецького потоку» така ж загрозлива, як і «Північний потік-2». Вона просто менше за обсягом, але загроза така ж: зняття транзитних обсягів з України та переклад іншим маршрутом. Вести переговори з турками дуже складно, хоча певним білим фактом у цій історії є той факт, що нам вдалося заарештувати акції «Блакитного потоку» і акції «Північного потоку» в Європі завдяки виграшу в Стокгольмському арбітражі»
Україна втратить великі обсяги транзиту газу після відкриття «Турецького потоку». Таку думку висловив глава експертної Ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський. Порядку 12-13 млрд кубометрів транзиту палива на рік, що в доларовому еквіваленті дорівнює втраті 500 тисяч доларів США.
Німецький експерт в галузі енергетики Роланд Гетц висловив думку, що якщо обсяги все ж скоротяться, в інтересах «Газпрому» - продовження поставок через українську територію:
«Україна втратить більшу частину обсягів транзитного газу. В даний час вони складають близько 90 млрд м³. Коли на повну потужність запрацює «Північний потік-2» і буде прокладений «Турецький потік», транзит скоротиться, як мінімум, на 50, а може бути і на 60 млрд м³. Але, на мою думку, транзит через Україну не може бути припинений відразу або зупинений в довгостроковій перспективі, тому що українські газопроводи мають високі резервні потужності. В інтересах як «Газпрому», так і західноєвропейських споживачів зберегти ці потужності і дати Україні можливість отримувати гроші за транзит газу»
Як нівелювати ризики «Турецького потоку»
Андрій Коболєв вважає, що Україна може вплинути на реалізацію цього газопроводу:
«Турецька сторона побудувати цей проект сама не може, тому що весь сенс цього проекту – продовження нитки територією Європи. І тут з'являються європейські правила. Перша нитка турецького потоку буде передавати газ виключно у Туреччину. За другої нитки, нам тут потрібна допомога Європи. Якщо Європа скаже, що їй більше подобається консорціум з Україною, українці є їх партнерами, то цей проект втратить сенс»
Експерт Уніговський також вважає, що Україна може зупинити прокладку другої нитки проекту:
«Тепер Україні треба спрямувати наші зусилля, щоб не допустити будівництва другої нитки «Турецького потоку». Тому що тоді це ще більше зменшить обсяги перекачування газу через Україну до Європи. І це ще можливо. Є пропозиція щодо залучення іноземних партнерів – європейських операторів газотранспортних систем для участі в управлінні українською ГТС. Не тому, що ми не можемо управляти самі. Без європейського партнера України буде важко домовитися і змусити «Газпром» зберегти великі обсяги прокачування газу через нашу ГТС»
Таким європейським партнером може бути італійська компанія. Адже саме на цей ринок буде спрямований основний тік газу за проектом «Турецького потоку» - практично 16 млрд кубометрів на рік. В даний момент через українську транзитну систему Рим отримує 23 млрд кубів. Тому залучення італійської компанії в управління ГТС України може кардинально змінити ситуацію на користь Києва:
«Якщо нашими партнерами стане італійський оператор компанія Snam, яка разом зі словацькою UStream наполягатиме, щоб через нас прокачувалися 23 мільярди кубометрів газу в Італію, то друга нитка стане проблемною. В Європі не дуже довіряють, коли керує тільки український оператор. Але шансів зберегти прокачування нашою ГТС 70-90 мільярдів кубометрів мало. Реально 40-60 мільярдів. Якщо ми вирішимо зараз питання щодо іноземних партнерів»
Нам залишається тільки відслідковувати, наскільки активно Україна реалізує цю стратегію, адже часу на роздуми і політичні дискусії вже не залишається.
