Як змінювалася політична агітація в України від 1998 року і дотепер

Як змінювалася політична агітація в України від 1998 року і дотепер

По той бік новин
Автор
По той бік новин
UA.NEWS
Поділитись:

Як змінювалася політична агітація в Україні. На прикладі агіткалендариків із приватної колекції. Від 1998 року і дотепер.

25 жовтня українці обиратимуть нових мерів, голів сільських і селищних рад. А ще це будуть перші вибори до рад в об’єднаних територіальних громадах за оновленим законодавством.

Пам’ятаєте децентралізацію, про яку зараз говорять ледве не з кожної праски? Це вона. Вашому місту потрібна нова лікарня? Забороняють сидіти на газонах у парках? Не продають бухло після десятої? Питайте не з Києва, всі претензії — до своєї міськради.

За кого голосувати — вирішувати тільки вам. Слухайте виступи кандидатів, судіть за їхніми вчинками, читайте передвиборчі програми. Але заради всього святого — не вірте на слово, особливо популістичним обіцянкам. Вмикайте критичне мислення.

Попередні вибори свідчать, що в багатьох українців на диво короткочасна пам’ять. Пообіцяв кандидат золоті гори? Що ж — повірили, обрали. А він за п’ять років палець об палець не вдарив. Що виборці роблять наступного разу? Нерідко знову віддають за нього голоси.

Щоб освіжити пам’ять, ми вирішили нагадати, якою була політична агітація за роки незалежности України. Як змінювалися обіцянки і як вони з разу в раз не виконувалися. А обличчя лишалися ті ж.

У цьому нам допомогла вчителька з географії з Рівного Віра Моторко, 31 рік. Ще навчаючись у середній школі, вона почала збирати передвиборчі календарики. Наразі в її колекції 250 примірників, від 1998 року і дотепер.

Ось її розповідь:

Одного разу домашнім завданням з англійської був твір про те, що ти любиш колекціонувати. Я тоді ще нічого не збирала, але в мене було кілька календариків зі всілякими квітами-котиками і кілька — кандидатів у депутати. Я подумала, що якщо вже вигадувати, то хоча б цікаво. І написала про колекціонування політичних календариків. А тоді втягнулася.

Кишенькові календарики — маленькі, милі і симпатичні самим своїм форматом і призначенням. Їсти не просять, місця багато не займають. До того ж, приємно збирати те, повну колекцію чого теоретично взагалі можна зібрати. І можна спостерігати за обличчями на картинках: як вони з’являються, старіють, зникають, поки іде політичний процес.

Перед кожними виборами я прошу знайомих з різних областей вполювати для мене місцевих календариків і прислати поштою. Коли приходять нові, я роздивляюся, шукаю їм відповідне хронологічне місце, порівнюю з іншими. Поза тим нестримного бажання подивитися на Олександра Мороза зразка 2005 року чи Андрія Шевченка 1998-го якось не виникає Гостям би показувала, певно, але які відвідини — карантин, сидіть вдома )

Одним із найперших був календарик із Анжелікою Рудницькою і слоганом «Твій особистий депутат», він же мій улюблений. Якось це так було дивно: ось ця усміхнена жінка, яка так гарно співає по радіо, дивиться на мене і до мене звертається. Де цей календарик вдома взявся, складно сказати. Але і фото — практично обкладинка її альбому, і навіть його назва «Будь зі мною» теж написана; і це все задовго до депутата Славка Вакарчука.

Дуже симпатичні календарики з серії «Lviv is…». Це перші агітаційні календарики, на звороті яких написано «збери всю колекцію!» Усього їх 21, а я маю лише два.

Тішуся мати календарики з такими своєрідними людьми як Леонід Черновецький, Ірина Фаріон, Ігор Васюник, про яких найбільше пам’ятаються випадки, коли знайомі емоційно переповідають новини, повторюючи «ти чула? ну ти таке чула?».

А ще в мене є календарик з підписом Яроша! Магічний артефакт, який здатна перевершити лише візитка.

У мене є товариш — «постачальник» календариків із Дніпропетровщини. За два дні до виборів 2019-го пише: тобі вже висилати календарики? Бо навряд вже завезуть нових. Але я раджу почекати. Наша розмова через два дні: «Не повіриш» — «Невже?»

Таки за виборців, що не визначилися, борються до останнього. Іншим разом спостерігала агітацію не те що в день тиші — в день виборів!

Гасла на календариках зазвичай риторичні аж за край і по суті нічого не означають. «За чесну владу! За краще життя!» — а є хтось, хто проти? «За дітей! За онуків! За майбутнє!» — авжеж, авжеж.

Мало які гасла з календариків я пам’ятаю, хіба «Не словом, а ділом» та «Вірю. Знаю. Можемо» Нашої України. У своєму стилі це кращі зразки, ніж пізніші «Єдина команда — реальні справи» чи «Армія. Мова. Віра» Солідарності. Емоційно і мовно влучніші.

Стабільно гарно грається з мовою Батьківщина: «ТВІЙ ГОЛОС ПОТРІБЕН БАТЬКІВЩИНІ!» (одночасно країні і партії), «Голосуйте серцем!» (водночас лого партії).

А «Україна починається з корови», як на мене, недооцінений шедевр.

Сумно з двох хороших гасел: «Ми скасуємо депутатську недоторканність» (Наша Україна — Народна Самооборона, 2007) і «Скинули Януковича — скинемо Путіна» (Ляшко, 2015). Скільки часу пішло на перше, і скільки піде на друге…

Найбільше дратують не гасла. Розказую: 2015 рік, «Рух за реформи»: різні календарики без жодних написів з красивого боку, просто малюнок із казки: Рапунцель, Том Тіт Тот, Красуня і чудовисько тощо. Роздавали ці календарики в парку на Оболонській набережній — і роздавали дітям. Як це називається?

Відтворювати політичну історію України за моїми календариками — то десь як говорити про розвиток кондитерської галузі за етикетками деяких шоколадок: можна, звісно, але якої якості буде той результат? Але можна трохи розглядати зміну амплуа політиків-ветеранів з плином часу: у когось змінилася зовнішність, в когось гасла, в когось і партія. Все йде, все минає.

З нинішньої передвиборчої кампанії поки що маю тільки один календарик із кандидатом у мери Рівного. Навмисне заглядаю в намети, але зараз найбільш ходова форма агітації — тільки газетки, навіть флаєрів-листівок немає. Тому покладаюсь на друзів і знайомих, які мене постачають місцевими календариками. Я вже завдячую кільком десяткам людей, без яких би ця колекція просто не зібралась.

Було б добре мати по одному календарику з кожної області. І було б цікаво додати календарики з інших країн, якщо десь іще вони існують як явище.

Хочете мене потішити — надсилайте мені політичні календарики на адресу: а/c № 435, м. Київ, 01001. Вірі Моторко.

Більше фото календариків — https://bit.ly/3hGDiZq

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.

Поділитись:

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!