$ 38.08 € 41.49 zł 9.64
+13° Київ +14° Варшава +10° Вашингтон
Які фейки люблять поширювати росіяни про українську мову

Які фейки люблять поширювати росіяни про українську мову

11 Листопада 2020 13:27

Пам’ятаєте фейкові слова: спалахуйка (запальничка), міжповерховий дротохід (ліфт), передринькувач (важіль передач), пісюнковий злодій (ґвалтівник), бачик (телевізор), гумовий нацюцюрник (презерватив), штрикалка (медсестра), піхвознавство (гінекологія), розчепірка (парасолька)?



Їх немає в жодному офіційному словнику. Це народна творчість. Ці та багато інших слів вигадали заради сміху. Найчастіше їх можна зустріти в україноненависницьких дописах типу:

«Коли чуєш українську мову, складається враження, що її придумали дітлахи в садку, коли передражнювали одне одного» (переклад з російської). І як доказ наводять перелік таких от неіснуючих слів.

Їх дістають і з приводу, і без уже багато років. Цього разу почали поширювати мережею з нагоди Дня української писемности та мови. До всього іншого додалися жартівливі переклади українською російських дитячих віршиків, які видають за серйозні літературні доробки.

Особливо дісталося «Мойдодиру» Корнія Чуковського. В українській пародії його називають «Шкіромий». Російськомовні джерела на цьому прикладі демонструють «убозтво української мови».

»Ааааа!!!! Кров з очей! Мені, як філологу, це складно читати. Питання одне — що курив автор?» — пише користувачка під одним із таких дописів. З нею погоджується інший дописувач: «Невже дійсно видають книги для дітей з такими віршами?! Це дискримінація російської мови!»

Вірш із такою назвою дійсно існує https://bit.ly/38va9Qk І це справді переклад «Мойдодира» Корнія Чуковського. Щоправда пародійний. Авторство приписують Олександру Тарасенку (псевдонім Бабайчик), який буцімто написав ці рядки ще в 1993 році.

Однак на жодному серйозному літературному сайті не вдалося знайти, ні його біографію, ні його книжки. Єдине що є — це сторінка Полтавського педагогічного університету, де повному тезці присвячено цілу статтю, в якій його називають «полтавцем, талановитим журналістом, публіцистом, поетом Олександром Тарасенком». Але про його зв’язок із цією пародією не сказано ані слова https://bit.ly/3eODmqj

Хіба що на російських сайтах у рубриці «гумористичні вірші» є фотографія обкладинки книжки з такою назвою. Автор — той самий https://bit.ly/35eyx6u Але чи існує така книга насправді — великі сумніви. Авторство одноосібно приписують Тарасенку. Про Корнія Чуковського навіть не згадують. Можливо це самвидав.

Хай там що, це не має особливого значення. Важливо, що це не буквальний переклад, а творче осмислення в пародійному жанрі. І ставити його за зразок літературного перекладу відомого дитячого віршу українською мовою — не варто.

Серйозний переклад цього віршу можна прочитати, наприклад, у Максима Рильського під назвою «Мийдодір». Просто порівняйте https://bit.ly/3peZOxz, https://bit.ly/2JVUtv9 До речі, не дарма це зробив саме Рильський, оскільки він приятелював із Корнієм Чуковським.

Цікаво, що і сам Чуковський, аби хотів — міг би перекласти свій вірш українською. Адже це його рідна мова, яку він «увібрав разом із молоком матері». Вона родом із Херсонської губернії. Сам поет провів своє дитинство в Одесі.

»Коли вони зустрічалися, наприклад, з Іваном Козловським (український співак) — відразу ж переходили на рідну українську мову. Причому, іноді співали забіякуваті пісеньки — те, що зрозуміло лише людям, які по-справжньому володіють цією мовою, — в інтерв’ю Радіо Свобода пригадує онук поета Дмитро Чуковський https://bit.ly/36CcwhJ.

За його словами, Корній знав «Енеїду» Котляревського напам’ять і наводив багато нісенітниць — прикладів неправильного перекладу навіть великих поетів.

По той бік новин: у неологізмах немає нічого поганого, так само як і в запозиченнях. У мережі є навіть майданчик для пошуку, обговорення та відбору влучних відповідників до запозичених слів https://slovotvir.org.ua/ Спробуйте знайти українську версію слова підшипник — своїми знахідками діліться в коментарях.

Погано, коли хтось ставить одну мову вище за іншу. Не існує об’єктивного способу визначити, яка мова краща з-поміж інших. Учора ми спростували фейк про те, що українська мова посіла друге місце в світі за милозвучністю https://bit.ly/3ljmyub Не було такого конкурсу. А якщо б навіть хтось його таки провів — його результати були б виключно суб’єктивними.

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.