Трішки моїх роздумів, не більше.
З огляду на вибудову військ довкола кордонів та провокації всередині країни, я припускаю, що росіяни спробують розширити агресію ближче до весни.
Що мені здається значно більш вірогідним в якості кремлівського плану «А» - спроба повторити Грузію у більшому масштабі, охопивши та знищивши частини ЗСУ на підконтрольних Україні частинах Донеччини та Луганщини, зайнявши території цих двох областей та проголосивши визнання відповідних «республік». Усі інші плани можливі, як розвиток цього, якщо добре попре. Під небезпекою також Харків та Херсонщина. Втім, у випадку Харківа я більше боюся не вошей, а гнид.
Таким чином, Росія не потребуватиме непідйомних для неї зусиль по окупації території, «захистить народ Донбасу» та покаже Заходу кузькину мать, окресливши «зону впливу». Мовляв, все одно робимо, що хочемо. Паралельно буде спровокована внутрішня криза в Україні, а Україну та Захід шантажуватимуть можливим розширенням агресії.
Що слід робити?
По-перше, планувати контрудар, який відсіче російські війська, а також удари по їхніх комунікаціях.
По-друге, планувати партизанщину на Донеччині.
По-третє, обговорити такий розвиток подій та реакцію на нього із західними партнерами. Щоб потім не було «ну от, вони ж на Київ не пішли, які санкції».
По-четверте, готуватися нанести росіянам максимальних втрат у живій силі та максимально затягнути активну фазу конфлікту. Час тут буде грати на нас.
По-п'яте, відпрацювати механізм максимальної мобілізації усіх наявних ресурсів.
В ідеалі наступ захлинеться, а деякі частини опиняться в оточенні. Якщо саме така ситуація пануватиме десь за тиждень активної фази боїв - ситуація почне переламуватися на користь України, Захід почне підключати санкції, а в Росію підуть гроби вже з призовниками, а не з іхтамнетами. В Україні ж, сподіваюся, йтиме мобілізація, під час якої такі гаврики, як я, знов ставатимуть у стрій і робитимуть вирішальну чисельну перевагу.
Десь так.
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
