Кияни чують про єдиний електронний квиток вже шість років, а то й більше. Валідатори для електронних карток з'явилися на станціях реконструйованого швидкісного трамвая на Борщагівку ще в 2011 році. Два роки по тому валідаторами і електронними компостерами обладнали автобуси автопарку №6 КП «Київпастранс», тоді ж повідомлялося, що електронні квитки ось-ось з'являться.
Новини про електронний квиток міські ЗМІ і КМДА публікують з постійною регулярністю. Черговий вал інформації посипався на читачів київських медіа на цьому тижні. Повідомляється, що «Київпастранс» оголосив тендер на обладнання для впровадження електронного квитка (валідатори, бортові комп'ютери), і вже до кінця весни 2018 року електронний квиток повинен з'явитися в столичних автобусах, тролейбусах і трамваях.
Несправжній єдиний квиток
Крім того, певною мірою електронним квитком можна назвати банківські карти, якими можна розплатитися в метро, на станціях швидкісного трамвая і на фунікулері. Щоправда, валідатори банківських карт на станціях часто не працюють, і пасажиру доводиться йти за жетоном.
Після можливого впровадження електронного квитка система оплати проїзду в Києві так і залишиться розрізненою через відсутність єдиного перевізника або єдиного фінансового «агрегатора» «Київпастрансу», метрополітену та маршруток, які взагалі не піддаються обліку. Пасажиру все одно доведеться носити як мінімум дві картки — для оплати проїзду в метро і для наземного транспорту.
Електронний квиток піднімає і інші питання. Що буде з сотнями кондукторів та контролерів? Чи з'явиться гнучка система оплати, або буде як в метро — всього лише невелика знижка в залежності від кількості покладених на карту поїздок? В офіційних повідомленнях КМДА і тендерах «Київпастрансу» про це нічого не говориться.
Київ позаду всього світу
Рідко в якому великому місті немає квитка, за допомогою якого можна проїхати в будь-якому виді транспорту. Так, в Парижі єдиним квитком carnet можна оплатити проїзд в метро, автобусах, трамваях і першій зоні електричок RER. Як правило, вартість разової поїздки набагато вища, ніж середня вартість однієї поїздки при наявності проїзного. У Лондоні система більш складна — метро в самому місті розділене на шість зон, за його межами — ще на дві. Крім паперових магнітних квитків Travelcard жителі і гості британської столиці користуються картами Oyster, які також діють в автобусах, трамваях, «надземці», Доклендському легкому метро і приміських електричках в межах Лондона. Квитки празького метро, яке можна порівняти з київським за розмірами, також придатні в трамваях, автобусах, на човновій переправі через Влтаву, на фунікулері на Петршин і, як водиться, в електричках в межах міста.
Фото: Huffington PostУ Стамбулі проїзд на автобусах, фунікулерах, метро, трамваї, приміських поїздах і навіть поромах через Босфор можна оплатити за допомогою єдиної карти Istanbulkart. Єдині карти для всього громадського транспорту діють і в інших азіатських мегаполісах — в Пекіні і Сінгапурі. Єдині квитки діють навіть в найбільших містах Росії — Москві та Петербурзі, причому московської «Трійкою» можна оплатити і міську кільцеву електричку, і приміські поїзди.
Що потрібно зробити?
Якщо з мегаполісів і туристичних центрів переключитися на невеликі європейські столиці, то Київ все одно залишиться в програші. Єдині транспортні квитки діють в Гельсінкі, Афінах та Мінську.
Для того, щоб наздогнати Мінськ і Стамбул, Києву в сфері транспорту залишається зробити ще кілька важливих кроків. На столичних зупинках категорично не вистачає розкладу транспорту, що є навіть у Вінниці. Зараз «Київпастранс» пропонує пасажирам користуватися розкладом на його сайті. На нових одноразових квитках навіть надруковано QR-код, за допомогою якого смартфон пасажира завантажує розклад. На жаль, транспорт часто ходить не за розкладом через затори та ремонтні роби, і про розташування найближчого автобуса можна дізнатися тільки за допомогою супутникових даних. Зараз це можна зробити через мобільний додаток EasyWay, або подивившись на електронному табло на зупинці. Правда, зупинок, обладнаних такими табло, в Києві поки мало.
Другий крок — доступність. Всі київські трамвайні маршрути досі обслуговуються високопідлоговим рухомим складом, лічені трамвайні зупинки обладнано високою платформою — це тільки станції швидкісного трамвая та невелика кількість відремонтованих зупинок. А про доступність більшості станцій метро і всіх станцій міської електрички нічого й говорити — дістатися платформи станції метро «Арсенальна» або станції міської електрички «Вишгородська» маломобільній людині дуже важко. Ця проблема вирішується установкою ліфтів і підйомників для людей з інвалідністю.
Лев Шевченко
