Хто у Церкві ще не усвідомив небезпеки - має це зробити зараз
Про що мова?
В пізній радянський час пишатися атеїзмом в суспільстві було чимось соромним. Бо це була офіціозна частина прогнилої совкової лабуди. «Науковий атеїзм» сприймали як напарника «наукового комунізму».
Релігійне відродження значною мірою було пов‘язано також з тим, що суспільство «досхочу наїлося» комунізму з його антирелігійщиною.
І за останні 30 років у нашого суспільства не було масового приводу знову захопитися старими ідеями. Тобто були різні скандали, деякі особи стали просто улюбленцями преси. Але історичне щеплення атеїзмом та багатоконфесійність України, яка дає альтернативні можливості знайти себе в інший традиції - в цілому спрацьовували.
Однак змінювалося покоління. І тепер для досить багатьох ідеї безбожництва - не трухлявий совок, який вони застали у дитинстві чи взагалі бачили лише в документальних фільмах, а «новомодниє огні»...
Ситуація з карантином дала шанс безбожникам реалізувати свої ідеї в чутливій для суспільства площині. Адже дуже легко звинуватити Церкву «в поширенні вірусів».
Так, ніби у нас резерви були повні захисних засобів, і тільки надлишок респіраторів помандрував до Іспанії.
Так, ніби наша медицина - одна з передових.
Так, ніби політики відклали на пізніший час суперечки, об‘єднавшись у боротьбі з викликом.
Так, ніби після оголошення карантину все суспільство ретельно взялося виконувати його правила. Ніхто ж навіть не подумав, що це привід до пікніків або масштабних закупівель.
Так, ніби державна система у нас - стабільна і прогнозована, на кожному важливому місці знаходяться професіонали справи, підсилені згуртованою командою.
Так, ніби ... Не стану далі переписувати пункти уявних досягнень - мабуть і так все зрозуміло.
І лише релігійні інституції тут портять ідеальну картину!
Насправді винахід не новий, як і безбожництво. Власне, Самого Господа Ісуса Христа розіп‘яли за те, що Він «розбещує народ»: здавалося б, юдеї з римлянами живуть в порозумінні й злагоді, а тут з‘явився Ісус з Назарету, Який «називає Себе Христом Царем», і всю цю гармонію руйнує. Тому - «візьми, візьми Його і розіпни!» Щоб гармонію не порушував.
Майже сто років тому у Поволжі був масовий голод. Природні умови сполучилися з більшовицькою антиселянською навалою - і стали вмирати сотні й тисячі.
Здавалося б - біда. Але для більшовиків, як для персонажа «Гри престолів» інтригана Петіра Бейліша, «хаос - це сходи». Раджу повністю прочитати лист Леніна у Політбюро з цього питання, де все продумано, навіть момент з тим, що полум’яний оратор Троцький має сидіти, як миша під віником, а всі заходи зі знищення Церкви під гаслами «помощі голодающім Поволжья» - має озвучувати дєдушка Калінін.
Ось лише ключові уривки: «Именно теперь и только теперь, когда в голодных местах едят людей и на дорогах валяются сотни, если не тысячи трупов, мы можем (и потому должны) провести изъятие церковных ценностей с самой бешеной и беспощадной энергией, не останавливаясь перед подавлением какого угодно сопротивления.
Именно теперь и только теперь громадное большинство крестьянской массы будет либо за нас, либо, во всяком случае, будет не в состоянии поддержать сколько-нибудь решительно ту горстку черносотенного духовенства и реакционного городского мещанства, которые могут и хотят испытать политику насильственного сопротивления советскому декрету.
...
Чем большее число представителей реакционной буржуазии и реакционного духовенства удастся нам по этому поводу расстрелять, тем лучше. Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать.»
https://ru.m.wikisource.org/…/Письмо_членам_Политбюро_от_19…
Зараз я помічаю ту саму тенденцію. Навіть низка дрібних деталей та інформаційних ролей співпадають.
А змучене обмеженнями і проблемами карантину суспільство «готове» прийняти думку, що у спалаху епідемії винна релігія як така. Що всі релігійні обряди та традиції - вірусонебезпечні, що «краще б лікарні побудували замість храмів» (ніби будівництво храмів хоч якось перешкоджало державі та суспільству турбуватися про медицину!), що «храми мають бути повністю закриті» (при чому в аргументації так і проривається бажання авторів написати «Надо именно теперь проучить эту публику так, чтобы на несколько десятков лет ни о каком сопротивлении они не смели и думать»).
Отже Церква (тут я маю на увазі цілу суспільну інституцію) повинна розуміти і небезпеку, і відповідальність. І пам‘ятати уроки.
Бо найбільше, чого побоювалися більшовики - що Церква сама буде віддавати цінності, які червоні злочинці хотіли відібрати силою. І Церква була готова це робити - але так вона лише здобула би популярність у суспільстві, чого лєнінци не хотіли допустити.
Зараз все ж таки у нас 2020 рік, а не 1922-й, демократична країна, а не тоталітарно-терористична.
І тому Церква може, а значить - повинна показувати приклад відповідального ставлення. Бути готовою поступатися другорядним заради головного - свідчення Христовоі істини самим своїм життям.
Якщо ми зможемо використати нинішній виклик для дієвого свідчення Церкви - крики войовничих безбожників залишаться малоплідними для суспільства. Якщо ж будемо, як деякі ієрархи, чіплятися за комфортне позавчора, не розуміючи, що треба думати навіть не про сьогодні, а про завтра - то не слід потім дивуватися, як після завершення карантину всі його проблеми і провали будуть намагатися списувати на «релігійні обряди». З відповідними суспільними наслідками для Церкви.
Будьмо далекоглядними!
Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.
