Пандемія COVID-19 завдала безпрецедентного удару по економічній активності в країнах з ринком, що формується. Внаслідок цього, у відповідних країнах у 2020 році прогнозується скорочення обсягу виробництва на 3,3%, - зазначають в МВФ.
Центральні банки країн з ринком, що формується зі свого боку оперативно та рішуче провели низку настільки ж безпрецедентних заходів. В межах антикризових кроків центробанків використовувалися різні інструменти політики, що значною мірою допомогло стабілізувати ситуацію на ринках й підтримати їх функціонування.
Заходи політики центробанків
Практично всі центральні банки знизили ключові ставки, більшість здійснюють інтервенції на валютних ринках, і майже половина з них скоротила норму обов'язкових резервів для банків, забезпечивши фінансову систему ліквідністю, сприяючи тим самим пом'якшенню умов кредитування.
Центральні банки приблизно 20 країн з ринком, що формується вперше запустили заходи кількісного пом'якшення, які офіційно відомі як програми купівлі активів. Центробанки здійснюють купівлю державних облігації та боргових інструментів приватного сектора, щоб знизити рівень стресу й підтримати функціонування ринків, — як показує проведений аналіз МВФ, представлений в «Доповіді з питань глобальної фінансової стабільності».
Рисунок 1 – Заходи політики центральних банків
Джерело: МВФ.
Відповідні програми купівлі активів в цілому виявилися ефективними, зокрема посприяли в стабілізації місцевих фінансових ринків.
Нагадаємо, Національний банк України ухвалив рішення залишити облікову ставку без змін на рівні 6% річних. Збереження м’якої монетарної політики спрямоване на стимулювання економічного відновлення й досягнення цілі з інфляції, йдеться в повідомленні НБУ.
Перше кількісне пом'якшення в країнах з ринком, що формується
Причини, за якими центральні банки країн з ринком, що формується вживали заходів кількісного пом'якшення, в різних країнах розрізнялися. Як показано на графіку нижче (рис. 2), цю купівлю активів можна об'єднати в три групи в залежності від цілей політики. В залежності від цілей Центробанки країн з ринками, що формуються здійснювали купівлю державних та приватних облігацій для підтримання функціонування ринку. Йдеться про операції купівлі держоблігацій на первинному ринку, купівлі держоблігацій на вторинному ринку, інструменти центробанку забезпечені облігаціями, а також приватні облігації.
Рисунок 2 – Купівля активів центральними банками
Джерело: МВФ.
По-перше, центральні банки, директивні ставки яких знаходилися значно вище нульового рівня, як правило, використовували купівлю активів як інструментів покращення функціонування ринку облігацій (Індія, Філіппіни, Південна Африка).
По-друге, центральні банки, чиї директивні ставки були ближче до «нульової нижньої межі» (Угорщина, Польща, Чилі) частково намагалися слідувати курсом, аналогічного курсу центральних банків країн з розвиненою економікою, які використовували заходи кількісної адаптації для пом'якшення фінансових умов і забезпечення додаткового грошово-кредитного стимулювання, а також для цілей, пов'язаних з функціонуванням ринку і ліквідністю.
І по-третє, деякі центральні банки відкрито заявили, що однією з їх цілей було тимчасове зниження навантаження на державні фінанси внаслідок пандемії (Гана, Гватемала, Індонезія і Філіппіни).
Чи була купівля активів
Як показує проведений аналіз МВФ, майже за шість місяців дії заходів кількісного пом'якшення купівля активів в цілому обумовила позитивний вплив на місцеві фінансові ринки. Важливо зазначити, що це було правильно навіть з урахуванням зниження директивних ставок, додаткових великомасштабних операцій купівлі активів ФРС США та активного відновлення схильності до ризику у світі.
Рисунок 3 – Вплив купівлі активів на дохідність облігацій, курси валют та напруженість на валютних ринках
Джерело: МВФ.
Купівля активів центральними банками країн з ринком, що формується допомогли знизити прибутковість державних облігацій без супутнього зниження курсу місцевих валют. Також вони допомогли поступово знизити напруженість на локальних ринках.
Розширення набору інструментів монетарної політики
Після закінчення пандемії COVID-19 позитивний досвід купівлі активів може спонукати центральні банки країн з ринком, що формується розглянути нетрадиційні заходи монетарної політики як ключової складової їх інструментарію, особливо в разі обмеженості традиційних можливостей політики. Купівля активів може бути доцільною для деяких центральних банків, в залежності від існуючої ринкової кон'юнктури і їх здатності успішно їх реалізувати.
Однак директивним органам слід враховувати як переваги, так і можливі суттєві витрати кількісного пом'якшення. Якщо купівля активів, особливо безстрокових і в великих масштабах, будуть регулярно застосовуватися в майбутньому, то це може обумовити низку ризиків: може ослабнути довіра до інститутів й центрального банку зокрема, може посилитися ризик відтоку капіталу, особливо в країнах зі слабшими основними економічними показниками, а в інвесторів можуть виникнути побоювання щодо підпорядкування монетарної політики бюджетним міркуванням. Ці ризики необхідно зважити, перш ніж центральні банки почнуть змінювати свою політику і приступлять до її реалізації.
Виважена монетарна політика
В цілому програми купівлі активів в країнах з ринком, що формується можуть бути корисні, проте необхідно провести подальшу оцінку в міру отримання нових даних щодо їх ефективності, особливо в разі продовження відповідних операцій купівлі активів.
Наразі в МВФ прийшли до певних висновків: купівля активів виявилася більш ефективною в умовах її використання в структурі ширшого пакета заходів макроекономічної політики. Прозорість та надання чіткої інформації мають критично важливе значення для зведення до мінімуму ризиків підриву довіри до центральних банків, які здійснюють купівлю активів, особливо в країнах зі слабкішою інституційною основою.
У більшості випадків програми купівлі активів повинні мати обмежену тривалість та масштаб, а також повинні бути прив'язані до чітких цілей. Нарешті, бажано, щоб купівля відбувалася на вторинних ринках, оскільки купівля на первинному ринку або за цінами, нижчими від ринкових можуть вплинути на процес визначення справедливої вартості облігацій. Купівля на первинному ринку можуть також викликати побоювання щодо того, що центральні банки пожертвують реалізацією поставленого перед ними завдання забезпечення цінової стабільності заради фінансування операцій уряду (підпорядкування монетарної політики бюджетним міркуванням).
Нагадаємо, згідно з повідомленням Мінфіну, на кінець вересня державний і гарантований державою борг України склав 2 345,61 млрд грн або 82,89 млрд доларів. Зокрема, зовнішній борг 1 443,12 млрд грн або 51,00 млрд дол. США та внутрішній борг – 902,49 млрд грн або 31,89 млрд доларів. За інформацією Рахункової палати, державний борг України зріс на 300 мільярдів гривень протягом 8 місяців 2020 року. Це один із найбільших приростів держборгу в історії незалежності.
